WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Перспективні напрями розвитку соціальної психології в контексті реальних проблем суспільства (пошукова робота) - Реферат

Перспективні напрями розвитку соціальної психології в контексті реальних проблем суспільства (пошукова робота) - Реферат

специфічних адаптивних психічних процесів відносять ідентифікацію, індивідуалізацію, маргіналізацію та ін. (О. Донченко). Незважаючи на різні підходи до визначення соціальної психіки, спільним для них є її аналіз через регулятивну функцію.
Виходячи з постановки питання про важливість вивчення соціально-психологічних явищ, вважаємо за потрібне визначитися передусім з розумінням одиниці аналізу в соціальній психології.Тут виникає чи не найголовніша проблема, адже різні соціальні явища, які пропонують брати за одиницю аналізу, трактують неоднозначно. Так, одиницею аналізу одні дослідники вважають спільну діяльність, інші - спілкування, треті - особистість тощо. Конкретно до явищ, які вивчає соціальна психологія, передусім відносять: психологічні процеси, стани і властивості індивіда, які проявляються в результаті його включення до взаємовідносин з іншими людьми та спільнотами, в цілому до системи соціальних відносин (це такі прояви особистості, як комунікабельність, конфліктність тощо); феномен спілкування людей у всіх його виявах, наприклад, діалогічна взаємодія, міжособистісне спілкування та ін.; групові процеси, які проявляються у формі нормативного впливу більшості чи меншості, лідерства, керівництва тощо; психологічні властивості різних соціальних груп та масових явищ (паніка, чутки, мода та ін.). При цьому стверджується, що соціальна психологія має право називатися наукою за умови, якщо вона спроможеться висвітлювати закономірності виникнення, розвитку і проявів соціально-психологічних явищ. Тобто соціальна психологія має вивчати закономірності виникнення, функціювання та прояви соціально-психологічних явищ на макро-, середньому та мікрорівні, в різних сферах, в нормальних, ускладнених і екстремальних умовах. (А. Деркач, А. Сухов та ін.).
Ряд дослідників стверджує, що для визначення предмета науки треба виокремити з реальності, яку вона вивчає, те істотне, суттєве, своєрідне, що відрізняє її від іншої науки. Виходячи з цих позицій, соціальну психологію визначають як науку про закономірності становлення соціально-психологічної реальності, її структуру, механізми розвитку та функціонування.
При цьому постають питання: чи існує така реальність, і якщо існує, то в чому полягає її зміст? Що є спільного і відмінного між нею та тим, що ми називаємо соціальною чи психічною (психо­логічною) реальностями, яке місце посідає вона в загальній структурі буття? Відповідаючи на них, можна стверджувати, що соціально-психологічна реальність виникає на межі соціального та психічного, має суттєві ознаки кожного з них і, разом із тим, не є простим їх поєднанням, а стано­вить якісно нове утворення. У зв'язку з цим соціальну психологію слід характеризувати як науку, що вивчає конкретні механізми взаємозв'язку соціального та психічного, їхню взаємодію та взаємозалежність. Щодо соціальних закономірностей, то вони реалізуються в діяльності та поведінці людей і соціальних груп, які діють свідомо, цілеспрямовано, вмотивовано, виходячи зі своїх потреб, інтересів, цілей.
Таким чином, кожне соціальне явище має свій психологічний аспект, що переломлюється через психологічні особливості конкретних осіб та соціальних груп. При цьому психічне відображення породжується і одночасно є наслідком активності людини, яка можлива тільки в процесі реальної діяльності, спілкування з іншими людьми, взаємодії із собі подібними. Водночас відомо, що психічне існує у формі специфічного суб'єктивного світу людини і його специфіка полягає в тому, що образи психічної реальності для самого індивіда відрізняються від явищ зовнішньої реальності, але у той же час є для нього цілком реальними утвореннями. І саме завдяки цій реальності, її властивості виявлятися в динаміці психічних процесів, мотивів, предметних дій, станів особистості стає можливим вплив психічного на життя особи, регуляцію її діяльності та відносин.
Отож психічне є не лише формою відображення соціального, а й засобом його регуляції та існування. Сказане дозволяє розглядати соціально-психологічне відображення як відображення психічне. Тобто йдеться про те, що всі соціально-психологічні явища виступають у формі пси­хічних (суб'єктивних) образів, переживань, станів. Однак, на відміну від психічного відображення, воно здійснюється не тільки у формі суб'єкт-об'єктних відносин, а й суб'єкт-суб'єктних, коли кожен із учасників взаємодії сприймає іншого саме як суб'єкта і дія одного викликає відповідну реакцію іншого. Саме цей взаємний "обмін реакціями" підкріплює чи змінює поведінку партнерів по спілкуванню, викликає двосторонню активізацію їхніх зусиль для досягнення успіху в розв'язанні спільних проблем. При цьому об'єктом соціально-психічного відображення на відміну від психічного є не все довкілля, а тільки те, що пов'язане із взаємодією людей, їхньою спільною діяльністю.
Таким чином, соціально-психологічне відображення викликане появою якісно нового утворення - групового суб'єкта діяльності (соціальної групи, спільноти тощо), що суттєво змінює характер регуляції між людьми, бо взаємодія між ними, спільна діяльність неможливі тільки на ґрунті інтерсуб'єктивних відносин. У результаті суб'єктивного відображення об'єктивної реальності виникає соціальна поведінка людей, яка завжди потребує координації, розподілу функцій, контролю. Тобто повинна функціонувати на ґрунті певних суспільно (спільно) вироблених норм. Норми, у свою чергу, зв'язують в один вузол розмаїття інтересів, цілей, мотивів окремих суб'єктів і сприяють появі нової реальності. Саме така соціально-нормативна регуляція, на відміну від регуляції психічної, виявляється через інтерсуб'єкгивні відносини, зокрема через оцінки позицій та вчинків інших людей - партнерів по спільній дії. При цьому оцінки стосуються не тільки змісту того, що робить людина, а й того, як вона це робить, заради чого. Тобто, у них сконцентровано відображені уявлення індивідів про бажане, необхідне, правильне або засуджуване. Соціальне, як дія на підставі норм та цінностей, реалізується через почуття, переживання, уявлення конкретних людей. Виходячи з такої логіки, соціально-психологічне відображення виявляється соціальним за змістом і психічним за формою та способом регуляції.
Отже, соціальна психологія, на відміну від соціології, вивчає не об'єктивно існуючі соціальні відносини між людьми, не соціальні спільноти, які виникають на основі цих відносин, а те, як люди їх відображають, переломлюють у своїй свідомості і конкретизують в оцінках і реальній поведінці.
Таким чином, вивчаючи конкретні закономірності і механізми взаємозв'язку між особистістю та суспільством, сучасна соціальна психологія повинна відповісти на запитання: як і чому соціальне (суспільство, організація, група) впливає на особистість; яким чином особистість, її діяльність впливають на функціонування соціальної групи; як функціонує соціально-психологічна реальність, яка виникає у процесі такого
Loading...

 
 

Цікаве