WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості суб’єктних характеристик учасників професійної інтеракції в соціальній роботі (пошукова робота) - Реферат

Особливості суб’єктних характеристик учасників професійної інтеракції в соціальній роботі (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота:
Особливості суб'єктних характеристик учасників професійної інтеракції в соціальній роботі
В умовах економічних, політичних та соціокультурних перетворень, що відбуваються на сучасному етапі розвитку суспільства, зміцнює свої позиції нова професійна діяльність - соціальна робота. Її завдання - сприяти кращій адаптації індивідів, сімей та груп до соціального середовища, а також розвитку самоповаги та самовідповідальності людей [11]. Практика соціальної роботи може бути визначена як процес, в ході якого особи з соціальними проблемами вступають у взаємодію із соціальними працівниками. В результаті цієї інтеракції відбувається видозміна соціальної ситуації чи проблеми.
Соціальній роботі як професійній діяльності властиві специфічні риси, однією з яких є характер взаємодії між спеціалістом із соціальної роботи та клієнтом.
Модель практичної соціальної роботи включає в себе три базових елементи. Це - клієнт, спеціаліст та соціальна складова процесу змін, до якої, у свою чергу, належать соціальна складова поля клієнта, самого соціального працівника, а також активність або енергія суб'єктів взаємодії, взаємний вплив учасників професійної взаємодії в соціальній роботі [4].
Аналіз наукової літератури щодо проблеми професійної діяльності фахівців соціальної роботи свідчить, що особлива увага в ній надається вивченню функціонально-рольових характеристик соціальних працівників (Т. Джеффс, П. Картер, І. Лавриненко, І. Мєщанкін, І. Мигович, В. Сидоров), професійної самоідентифікації (О. Донцов, Ю. Жуков, Н. Кривоконь), особистісних рис та якостей соціальних працівників (Т. Іванова, А. Козлов Л. Міщик, Е. Холостова, Н. Шмельова, Е. Ярська-Смирнова).
Успіх вирішення завдань, покладених на практичну соціальну роботу, визначається тим, у який спосіб буде налагоджено взаємодію в системі "соціальний працівник - клієнт", а це, в свою чергу, зумовлюється інтерактивними навичками, якими володіє фахівець. Тим часом, соціально-психологічні аспекти взаємодії у цій діяльності у вітчизняній психології майже не досліджувалися. Зарубіжний досвід не може бути використаний сповна, оскільки, як відомо, соціальна робота має розглядатися в конкретному соціокультурному, часовому та змістовому контекстах.
У зв'язку з цим ми поставили за мету дослідження особливостей інтерактивної компоненти професійної діяльності працівників системи соціального захисту населення (ССЗН). Для цього визначався рівень їх перцептивно-інтерактивної компетентності, а також вивчалися й співвідносилися ціннісні характеристики суб'єктів взаємодії у соціальній роботі.
Перцептивно-інтерактивна компетентність є важливою складовою комунікативної компетентності. В науковій літературі, присвяченій проблемі професіоналізму соціальних працівників, часто розглядається комунікативна компетентність - інтегральна якість особистості, яка синтезує загальну культуру спілкування та її специфічні прояви у професійній діяльності. Найповніше значення комунікативної компетентності розкривається в ситуаціях, коли міжособистісне спілкування стає основною формою організації взаємодії, в тому числі й професійної. Саме інтерактивний характер соціальної роботи висуває високі вимоги до комунікативної компетентності соціальних працівників.
В основі комунікативної компетентності лежить не просто досконале володіння словом та іншими засобами спілкування, а особливості особистості в цілому: в єдності її почуттів, думок і дій, які розгортаються в конкретному соціальному контексті. В структурі комунікативної компетентності виокремлюють [2]:
· ситуаційну адаптивність на основі високорозвиненої рефлексії та сенситивності;
· вільне володіння вербальними й невербальними засобами соціальної поведінки;
· "акціональний" аспект комунікативної взаємодії, "комунікативне інобуття дій, заданих спільною цілеспрямованою діяльністю" [2, с. 13], здатність впливати на діяльнісне середовище для досягнення своїх цілей. Йдеться про інтерактивну складову комунікативної компетентності.
Отже, перцептивно-інтерактивна компетентність може бути визначена як складова комунікативної компетентності, інтегральна властивість особистості, що забезпечує формування соціально-перцептивної оцінки та організацію ефективної міжособистісної взаємодії.
Для реалізації поставленої мети ми використали методики діагностики перцептивно-інтерактивної компетентності Н. Фетискіна [10, с. 235 - 237], а також методику "Ціннісні орієнтації" М. Рокича [7, с. 637 - 641], модифіковану нами відповідно до особливостей досліджуваного феномена.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали:
· гуманістичні уявлення про психологічну структуру особистісної свободи;
· суб'єктна парадигма психологічного впливу В. Татенка [8];
· положення теорії соціальних уявлень С. Московичі про те, що в ситуації соціальної взаємодії визначальну роль відіграють уявлення про себе, партнера та ситуацію взаємодії [3].
Діагностика перцептивно-інтерактивної компетентності працівників ССЗН проводилась нами за однойменною методикою. Автори [10] виокремили шість складових перцептивно-інтерактивної компетентності, представлені у методиці у вигляді таких оцінювальних шкал:
· взаємне пізнання (ступінь адекватності оцінки особистісних особливостей партнера по взаємодії);
· взаємне розуміння (рівень конфліктності, уміння зрозуміти точку зору партнера, опонента, іншої людини, знайти спільні інтереси);
· взаємний вплив (ступінь важливості думок, вчинків особистості для партнерів по спілкуванню, самокорекція, саморефлексія);
· соціальна автономність (значимість особистісної позиції у спільних діях та організації спільної діяльності);
· соціальна адаптивність (благополучність взаємовідносин, задоволення своєю позицією в групі, гнучкість поведінки, контактність);
· соціальна активність (спрямованість соціальної орієнтації, провідні мотиви взаємодії з партнером по спілкуванню, ефективність спільної діяльності).
Текст методики включає 30 тверджень (по 5 за кожною з описаних шкал), що виражають, на думку авторів методики, зміст перцептивно-інтерактивних умінь. Респондентам (соціальні працівники територіальних центрів обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, спеціалісти управлінь праці та соціального захисту населення - всього 164 особи) пропонувалося оцінити за п'ятибальною шкалою власні особливості міжособистісної взаємодії з клієнтами й колегами за кожним із 30 тверджень. Ступінь вираження тієї чи іншої складової перцептивно-інтерактивної компетентності за шкалами методики така: 20 і більше - високий, 11 - 19 - середній, менше 10 - низький.
Результати опрацьовувалися обрахуванням суми балів респондента за кожною шкалою, а також загального рівня його перцептивно-інтерактивної компетентності, після чого визначалось середнє арифметичне та стандартне відхилення цих показників у вибірці.
Аналіз результатів показав, що соціальні працівники оцінюють своїперцептивно-інтерактивні уміння як середні або високі. Результати опрацювання даних подано в таблиці 1.
Таблиця 1
Результати діагностики перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників ССЗН
Взаємне пізнання Взаємне розуміння Взаємний вплив Соціальна автоном-ність Соціальна адаптивність Соціальна активність
Середнє значення 19,6 20,3 16,7 18,4 16,8 20,3
s 1,9 2,3 2,0 3,2 3,2 2,9
Загальний
Loading...

 
 

Цікаве