WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

виховання і самовиховання". Якщо ж є освітні послуги, то університет можна порівняти з будинком побуту або з фірмою "Світанок". Остання справдісеред численних послуг пропонує і репетиторство. Але ж освіта - не тільки передача знань, а й прилучення до цінностей. На Заході це вже зрозуміли і висловилися щодо неприйнятності для освіти норм (термінів) всесвітньої торгової організації. Навіть теоретично з трьох фаз (викладання, засвоєння та пред'явлення результатів навчання) друга, основна, не може розглядатись як послуга. Тут немає місця для контакту двох людей.
Точніше так: в нинішніх умовах товаром стає не освіта, а диплом про неї. Тому зростає кількість бажаючих просто його купити. Тим більше, що широко продаються курсові й дипломні роботи, контрольні, безліч інших матеріалів для успішного складання заліків та іспитів. Ось чому зараз часто згадують вислів М. Бердяєва про внутрішній поклик людини шукати не сенсу життя, а життєвих благ.
М. Шульга, заступник директора Інституту соціології НАНУ, з гіркотою каже: вчені і викладачі піддалися спокусі заробити на товстосумах. А ті, в свою чергу, вважають: оскільки сьогодні гроші - критерій життєвого успіху, оскільки я така успішна людина, то можу бути успішним у будь-якій сфері, в тому числі і в науці. А попит, звісно, породжує пропозиції: виникли артілі з підготовки кандидатських та докторських дисертацій. Проникнути до "храму науки" будь-якими шляхами прагнуть насамперед чиновники й бізнесмени. Кожен другий більш-менш відомий державний діяч в Україні - "академік" якоїсь міжнародної академії.
В сучасній науці, як підмітила преса, діє принцип сторожа: хто що охороняє, той з того й живе. Членом Академії оригінальних ідей, зокрема, не міг не бути М. Бродський, а О. Зінченко - Телевізійної академії. При цьому слід зауважити: Міжнародна академія інформатизації була створена на базі Московської держдовідки, а за членство в Нью-Йоркській академії нещодавно треба було заплатити всього 50 доларів. Вчені ступені та звання для цих осіб - своєрідний "запасний аеродром". Досягти бажаного комусь допомагає партквиток СДПУ(о), іншому - керівництво овочевою базою. Як правило, всі ці достойники бажають стати економістами, юристами, політологами або істориками. А тим часом справжні вчені від'їжджають за кордон. Росія, наприклад, на "експорті" наукових кадрів щороку втрачає 3 мільярди доларів. Нобелівський лауреат Ж. Алфьоров переконаний: "Для збереження нашого наукового потенціалу треба вирішити головне завдання - затребування наукових результатів".
Відтак об'єктивний конкурс знань в освіті все більше перетворюється на конкурс гаманців. Це - віддзеркалення реальності, де домінують принципи самозабезпечення і конкурентоспроможності. Внаслідок цього в країні зростає соціальна напруженість.
Перебіг подій в Україні не закінчився фатально завдяки необхідності виживати, уникаючи активної участі в політичних заходах. Це вже український парадокс: загострення соціальних проблем не призводить до пропорційного зростання самоорганізації населення для захисту своїх прав. Пояснюють таке становище поширенням гедоністичних настроїв, тобто необхідностю жити сьогоднішнім днем. Пасивність обумовлена також роз'єднанням мас і відносною згуртованістю нової еліти, генетичним несприйняттям простих силових рішень, хаосу, кровопролиття.
Відчувається й недовіра до опозиції, котра боялася "втратити в акціях протесту більше, ніж отримати". Влада, здається, й досі не може до кінця втямити, що опозиція - об'єктивна даність демократичної держави. Вона є своєрідним відображенням панівного режиму, яким, власне, й формується. Опозиція для нестабільного суспільства - оздоровчий фактор, вона протидіє монополізації влади. В останні десять років змінився суспільний лад, соціальний статус майже всіх громадян. У більшості своїй вони ще не осмислили перспектив реформ. Тому спеціалісти не радять розглядати учасників виступів опозиційних сил з точки зору їх політичних інтересів. В таких умовах лояльними до влади можуть бути і не захищені нею, а до лав опозиції приєднуються ті, ким вона відверто опікується.
З початку 1990-х роль мобілізуючого чинника виконувала ідея "утвердження незалежності". Зараз слід погодитися з думкою: "Розбудова національної держави - морально застаріле завдання". Пошук нового смислу розвитку неодмінно підводить до висновку, що, попри всі несприятливі обставини, людей може об'єднати прагнення до кращої якості життя, ідея формування громадянського суспільства. В ньому пріоритетність прав громадян обумовлює внутрішню політику демократичного керівництва, яке постійно опікується проблемою гармонізації відносин між різними соціальними і політичними силами.
Взагалі в країні, де під загрозу поставлено задоволення всіх життєво важливих потреб населення, соціальна напруженість відчувається повсюди. Вкрай низький рівень життя, міжнаціональні та релігійні суперечності, несправедлива система розподілу переконує, що "такої високої ціни за реформи не платило жодне суспільство в цивілізованому світі". Драматизує ситуацію й те, що зміни в усіх сферах повсякдення відбуваються асинхронно.
І все ж нагромадження негативної енергії не призвело до очікуваного багатьма політологами соціального вибуху. Можна лише погодитися з тим, що ця енергія "руйнує і без того слабкі бар'єри, зведені родиною, культурою, церквою", сприяє зростанню кількості злочинів і самогубств, алкоголіків та наркоманів. Водночас відбулася певна нейтралізація напруженості за рахунок зниження життєвих домагань значної частини населення. Воно боїться порушення тієї крихкої ще стабільності, яку соціологи зафіксували 1999 року. Саме тоді заговорили про ознаки поступової адаптації людей до нових обставин, яка відбулася разом з припиненням постійного погіршення показників соціального самопочуття. Побільшало, у порівняні із "зайвими людьми", тих, хто розраховує на себе, а не на допомогу держави, орієнтується в кон'юктурі ринку, здатен ризикувати. Підмічено, що разом з ними в економіку повертається поняття "суб'єктності" і "персональності". Намітилась тенденція наближення "індивідуальних характеристик до базисного типу особистості в країнах Заходу".
Патерналістське ставлення до керівництва, яке повинно за все відповідати, поступово змінюється переконанням, що воно зобов'язане лише створювати умови для вирішення проблем природним шляхом. При цьому частину виконавчих функцій уряд може передати громадянському суспільству і бізнесменам. До активного, насиченого життя останніх стимулює власність. Її розглядають "як сукупність накопичених витрат, здатних породжувати доход і зростання багатства", як "все, що рухається у просторі ринку". Власність вже не так відверто асоціюється з гнобленням, грабіжництвом, війнами. Її можна створити за рахунок енергійної, ініціативної праці. Якщо, безумовно, громадянин схильний творчо сприймати нове, здатен адаптуватися до змін в економіці, адекватно ставиться до своєї суспільної ролі. Але йому ще заважає надмірне
Loading...

 
 

Цікаве