WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

%);
· зберегли колишні умови (16 % -26 %);
· люди, які активно виживають, працюючи в кількох місцях (30 %- 38%);
· ті, хто орієнтований на значну мету, розпочав серйозну справу (6%-5%).
Готовність до інтенсифікації трудових зусиль означає: "низи" не хочуть жити по-старому, "верхи" не можуть управляти по-новому.
Українську еліту, на жаль, об'єднує саме брак "надгрупових" цінностей, які визначаються пріоритетними у порівнянні з груповими. Акцент на особистих і групових інтересах не сприяє оздоровленню суспільства, а всі розмови про національні інтереси перетворюються на декларації. Еліта зосереджена на збагаченні, і тим утверджує відповідні життєві стандарти. Культ багатства свідчить про порушення розумної міри споживання, а це не характерно для освіченої, культурної людини. Ось чому, за даними опитувань, маси й еліта протиставляються: "ми - вони", "ми - ті, хто страждає, вони - носії переважно ворожої до нас активності".
Ознакою зрілої еліти є готовність пожертвувати власною і партійною перспективою на благо держави. Тільки "надгрупові" цінності, які не нав'язуються "згори", відіграють інтегруючу роль, надають суспільству стабільності. Не дивно, що загальнонаціональне опитування Центру ім. О. Разумкова виявило: тільки 16 % молоді вважають себе патріотами України. Виходячи з цього, журналістка Л. Шангіна цілком природно припускає: слова Дж. Кеннеді "Не питай, що країна може зробити для тебе; запитай, що можеш ти зробити для своєї країни" нинішня молодь висміяла б. Все це свідчить про недієвість псевдопатріотичних гасел, про їх нездатність виховати у нації почуття самоповаги.
Причини економічної і моральної кризи зазвичай пояснюють некваліфікованим керівництвом. Воно не обтяжувало себе прогнозуванням соціальних наслідків своєї політики, не враховувало можливу реакцію пересічних громадян, традиційно покладаючись на "об'єктивні" обставини, які допоможуть уникнути відповідальності. Моральна криза - найскладніша, дефіцит моральних якостей не можна подолати економічними заходами. Динаміка моральної трансформації, підкреслює Р. Ривкіна, вимірюється не роками, а десятиріччями. Тим більше, що нинішня ситуація виникла не тільки внаслідок нових економічних умов, але й внаслідок "тяжкого морального спадку" соціалістичного періоду.
Вважаємо, більшість соціально-психологічних конфліктів, економічних негараздів обумовлені, насамперед, тотальною комерціалізацією нашого життя. Все купується і все продається. Мало хто з нас не спіткнувся, відкривши для себе цю раніш не таку очевидну закономірність міжлюдських стосунків. Сучасника просто роз'їдають споживацькі настрої. Він абсолютизує матеріальні цінності, орієнтується не на віддачу, а на отримання, втягується в коловорот зростаючих потреб. Це позначається на виробничих, сімейних і навіть статевих стосунках. Комерціалізація сприяла майновому розшаруванню, культурній поляризації населення. Руйнування організаційних засад творчих спілок, закладів мистецтва і просвітництва супроводжувалось всепроникним впливом культури масової. В умовах розмежування суспільства вона аж ніяк не сприяє зближенню багатих і бідних.
Масова культура спонукає соціологів говорити про вестернізацію "покоління незалежності", перетворення його на "сервісне покоління", про феномени "аморальної більшості" і "розширеного соціального цинізму". Кримінальні новини, сцени насилля і жорстокості в телефільмах підводять глядача до думки: якщо не вдається жити за законом, то можна його зігнорувати. Завуальовано оспівується світ злочинців, криміналізується побутова мова. Тобто, підкреслюють фахівці, завдяки телебаченню складається враження: в країні є тільки злочинці і тільки ті, хто поки ще ними не став. А саме телебачення перетворюється на зброю масового знищення. Протистояти їй може лише 5 % людей - для решти телебачення стало такою базовою потребою, як необхідність задовольняти голод і спрагу.
І хоча новини на ТБ завжди напівтрагічні, все ж, за рахунок численних повторів, вони заспокоюють глядачів (насамперед - пенсіонерів), створюють відчуття стабільності. Тим самим екран об'єднує індивідів, перетворює їх на масу, де всі однакові.
Ще одне принципове спостереження - філософа Д. Дондурея. Телебачення, як частина масової культури, поєднало реальне життя з віртуальним. Це й дало Д. Дондуреєві підстави говорити про велику віртуальну революцію, яка нівелювала дистанцію між екранною і реальною дійсністю. Велике ж мистецтво, навпаки, хоча б для 3 - 4 % його "споживачів" зберігає дистанцію, яка не дозволяє їм ототожнювати себе з умовними героями. І головне, на чому наполягав у Нобелівській промові Й. Бродський, воно "…вільно або мимоволі заохочує в людині її відчуття індивідуальності, унікальності, окремішності…"
Пострадянський принцип безвідповідальності виконавчої влади став однією з причин того, що в країні якось щезли люди, котрих можна було б назвати совістю нації. За результатами опитування Центру ім. О. Разумкова, так вважає 53,2 % українців. Совість нації - це особи, котрі стають найвищим моральним авторитетом у суспільстві. Крім усього іншого, вони можуть перешкоджати зловживанням правлячої еліти, чиновництва, чия аморальність не дозволяє владі повернути повагу до себе.
Про повсюдне "ушкодження" звичаїв заговорили надто пізно. Для цього потрібно було, аби впали "фінансові піраміди", зникли з грошима довірливих громадян "невідомі" засновники численних трастів, без перешкод, разом з мільйонами крадених доларів, залишив країну другий посадовець держави. Популярне донедавна гасло "Дозволено все, що не заборонено" по суті дискредитувало мораль. Але ж вона забезпечує соціальну солідарність, примушує людину рахуватися з іншими, а не тільки зі своїми егоїстичними прагненнями. І хоча мораль і право доповнюють, забезпечують одне одного, спектр заборон першої ширший.
А. Гальчинський переконаний, що недооцінка збагачення духовного середовища - одна з найсуттєвіших помилок стратегії системної трансформації. Брак морально-мотиваційних джерел нинішніх перетворень позначається на світогляді й переконаннях людини. Тому її зараз досить часто сприймають як особину без поглядів узагалі, збайдужілу й відчужену від трансформаційних подій. Відповідно - значно поширилися тіньові взаємостосунки й поведінка. Майже всі соціальні групи (політики, чиновники, спеціалісти, робітники, військовики) так чи інакше втягуються в тіньові процеси. До них Р. Ривкіна, зокрема, відносить корупцію, неформальну зайнятість, тіньові виборчі технології. Вона переконлива у своїх твердженнях: тіньова поведінка з елітарної стала масовою. В Росії вже формується тіньова мережа соціальної взаємодії верхів та низів. В Україні з'явилася тіньова цензура (у вигляді темників).
І, що дуже важливо, тіньові процеси сприяють поширенню платності різних форм обслуговування. Феномен багатьох посттоталітарних країн полягає в тому, що платні послуги в них обов'язково супроводжує тінь. Особливо це помітно на прикладах освіти і медицини.
Loading...

 
 

Цікаве