WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

напевно, найбільш відповідним синонімом буде вираз "подальша формалізація навчання". Воно все більше зводиться до сприймання знань, набуває безособистісного характеру. Викладач і учень, студент в умовах переповнених класів та аудиторій, дистанційного навчання все більше віддаляються одне від одного. А небезпідставні побоювання перевантажень, ускладнень подачіматеріалу послаблюють взаємну вимогливість.
Знання зараз вважається знанням, коли переводиться в якусь кількість інформації. На її основі виробляються техніка і технології, які мають вартість. Тому сучасна масова освіта часто обмежується передачею "мертвих" знань. Вони стають "живими", коли людина не тільки знає, "як" щось зробити, але і за рахунок саме власних зусиль, спілкування з наставником розуміє, "чому" так слід робити. Коли знання - сила, то можна при цьому залишатись заздрісним, відверто честолюбним, непорядним. А ВНЗ в таких умовах перетворюються на "товариства з обмеженою відповідальністю". І лише розуміння цього змушує людину змінюватися самій, змінювати стереотипи свого буття.
Вітчизняна система освіти і науки, на відміну від європейської, багато уваги приділяла міждисциплінарним зв'язкам, вона не була надто прагматичною. І сьогодні керівники ВНЗ не розуміють, як співвідносити орієнтацію на компетентність спеціаліста (а не на його кваліфікацію) з прагматичною спрямованістю європейської освіти.
"Колонізація" сприятиме подальшому закріпаченню викладачів: зросте навантаження, підвищаться вимоги, а платня залишатиметься такою ж принизливою. Півтора десятка років перманентного реформування освіти в умовах перехідного суспільства деформували викладацький склад, вкрай знизився його соціальний статус, а зростаюча експлуатація розвіяла останні ілюзії щодо "людинозберігаючих" заходів уряду. Ось чому вчитель сільської школи М. Девдера з цілком доречною іронією ставиться до закликів готувати "професіоналів-патріотів", "мобільних на ринку праці", "здатних до конкурентної боротьби", "готових все життя вчитися" і бути, до того ж, "всебічно розвиненими людьми з демократичним світосприйняттям".
Чи можна досягти всього цього в суспільстві морального занепаду? Люди, причетні до реформування освіти, охоче говорять, що вона - "відчутний чинник соціального регулювання", зокрема, протистояння безробіттю, а диплом значно збільшує шанси на працевлаштування. Більше того, вони переконані, що освіта стає товаром, зводиться до послуг на ринку, що "попит породжує пропозицію", а не навпаки. Товаром освіта не може бути за визначенням - вона належить до сфери духу, і ключовим завданням для неї нині є протистояння моральній деградації, насамперед молоді. Як це зробити, коли домінує функціональний підхід до освіти, педагогіка не дуже охоче визнається мистецтвом, а не наукою, на відміну від психології?
В країні, де межі моралі розмиті, а популярними лишаються телепрограми під девізом "Без табу", навряд чи законодавчими, управлінськими заходами можна створити умови для формування мотивації в людей бути моральними. Зокрема, пропонується навіть таке: "Оцінка рівня морального розвитку людини може заноситися в атестат особистості поряд з оцінкою рівнів освіченості" (Г. Дмитренко). Ілюзією здаються і сподівання на закони, які створюються або для "ширми", або не виконуються через невідповідність їх життєвим реаліям. Такий конфліктогенний потенціал закладений в закон про мови, на цьому спекулюють завжди майже всі претенденти на посаду президента, обіцяючи зробити російську хоча б офіційною.
Очевидно одне: всі означені явища - розплата за ринково-фундаменталістську політику, що сповідувалася протягом 1990-х років. Вона не дозволяє поєднати приватну власність, суспільні інтереси, ринковий механізм і політичне регулювання. А саме завдяки цьому деякі соціал-демократичні партії Європи в 1960 - 1970 роки реалізували ідею держави загального добробуту і досягли потужного економічного зростання.
Ринок називають найважливішим фактором, метою трансформації. Він надає змагального характеру всім сферам суспільного буття, нагадує, що нерівність і боротьба з нею обумовлюють життєтворення. І тільки морально люди, так би мовити, "еквівалентні" між собою. А для соціальної трансформації ринок все ж таки не слід вважати системоутворюючою категорією.
Дійсно, трансформація суспільства - складний, багатомірний, єдиний і цілісний процес. Він включає приватизацію, лібералізацію, гнучку податкову політику, капіталізацію неекономічних сфер: освіти, охорони здоров'я, культури, видавничої справи, ЗМІ. Звідси - конкуренція, банкрутства, лобіювання, рекет. Абсолютизація поняття "приватна власність", принципів "усе на продаж", "купи - продай" неодмінно всебічно комерціолізує життя, а безвідповідальність і безкарність створюють сприятливі умови для масової тінізації, руйнують економічну доктрину про самоцінність праці. З'являються олігархи, котрі об'єднуються в клани, просувають своїх людей до влади.
Марними є надії на якісне поліпшення життя за рахунок збільшення ВВП і зростання обсягів виробництва. Україна замикає сьомий десяток країн за розвитком людського потенціалу, входить до переліку держав, які віддаляються від демократії. А це перетворює культуру й освіту на справжню сферу обслуговування. Впровадження базових цінностей Заходу (вестернізація) дегуманізує суспільне життя, відчужує пересічного громадянина від економічної системи, держави, робить його соціально незахищеним.
У світовій спільноті трансформація відбувається в напрямку глобалізації, що характеризується загальними тенденціями в культурі й споживанні, мілітаризацією, інформаційними технологіями, забрудненням навколишнього середовища, зменшенням природних багатств і створенням транснаціональних корпорацій. Водночас людство структурується за рахунок локальної, регіональної інтеграції, налагодження партнерських стосунків. Але все це відбувається переважно заради поліпшення якості життя "золотого мільярда", а не більшості населення планети. Оскільки річний прибуток 225 найбагатших людей світу дорівнює річному прибутку 47 % усього людства.
Цікаво, що Україна хоча б тут перебуває в руслі світової тенденції, коли демонізм грошей стає все більш очевидним, і вони, а не техніка, інформатика, наука, визначають напрямок трансформаційних процесів. Лише гроші, капітал нині "формуються в квазі-золото фінансово-інформаційних потоків" (А. Неклесса). І тому знову й знову вчені говорять про глобалізацію з людським обличчям, ідеологію певного самообмеження, реалізацію принципу глобальної справедливості.
Література:
1. Гальчинський А. С. Суперечності реформ: у контексті цивілізаційних процесів. - К., 2001.
2. Дробноход М. Державний лабіринт для українського народу. Чи знайдемо вихід? // Дзеркало тижня. - 2003. - №16.
3. Россия: трансформирующееся общество. - М., 2001.
4. Головаха Є. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторінгу в Україні. - К., 1997.
5. Головаха Е. Современный социум: социальные слои
Loading...

 
 

Цікаве