WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

в ньому позбавляє доктора будь-яких шансів отримати державний атестат професора. Вчені ради приватних ВНЗ, як правило, не мають права рекомендувати його на отримання цього звання і обмежуються видачею внутрішнього атестата. Тобто, цей доктор наук і в прямому, і в переносному розумінні перебуває в статусі "холодного"професора.
Отже, за недостатньої кількості кваліфікованих, високопрофесійних педагогів, їх досвід свідомо використовується неефективно. Відплив науково-педагогічних кадрів завдає країні мільярдних збитків. Україну залишили кілька тисяч докторів і кандидатів наук. У "хронічно" найкращому університеті - Національному ім. Т. Шевченка завідують кафедрами викладачі без вченого ступеня, а доктори наук, котрі вимушено працюють не за фахом, навіть претендувати на ці посади не можуть. Вони "не свої".
Контрактні студенти вносять "розкол" і у викладацькі колективи державних закладів. Одні педагоги, так би мовити - "другорядні", отримують зарплату з позабюджетних надходжень, і до кінця серпня їх майбутнє залежить від набору студентів, котрі оплачують своє навчання. Але ж коли набір завершився, зарплату ці викладачі отримують своєчасно. І тоді невпевненість у завтрашньому дні охоплює викладачів-бюджетників: зарплату їм до останнього часу виплачували не завжди вчасно.
Згідно з законом про вищу освіту, співвідношення бюджетних і контрактних місць повинно бути 51 % до 49 %. Але дуже сумнівно, що цієї норми дотримуватимуться, оскільки йдеться про виживання того чи іншого навчального закладу.
В цьому відношенні заслуговує на увагу досвід Національного університету "Києво-Могилянська академія". Тут вважають, що іноземних студентів повинно бути 8 - 10 %, а контрактників - від 6 % до 10 %. У іншому випадку національні заклади освіти втрачають своє обличчя, нівелюється їх місія, "розмивається сама структура". Безперечно, не на краще змінюється й атмосфера творчої наснаги, інтелектуального і духовного пошуку. Консервативна система вищої освіти, яка й без того "засмічена" меркантильними стосунками її суб'єктів, поступово втрачає традиції, загострюється завжди характерний для неї конфлікт "минулого з майбутнім".
Соціальна незахищеність педагогів, особливо в масових школах, здається, остаточно позбавила цю професію будь-якого престижу в очах молоді. В областях кількість вакансій з усіх дисциплін вимірюється сотнями. На вчителях пенсійного віку тримається викладання іноземних мов. Сама професія спрощує їм пошук високооплачуваної роботи поза школою. Негативно позначається на вихованні учнів і те, що, за незначними винятками, у школах майже немає вчителів-чоловіків. Важко нині повірити, що в Україні колись найбільше поважали священика, лікаря, вчителя.
Подальша гуманітаризація освіти спричинена необхідністю кожній людині відповідати на запитання: як жити, не знищуючи себе? Як жити, не знищуючи природу? Як жити, не знищуючи історію (свої традиції, минуле)? Освіта перетворюється на центральний чинник, що забезпечує демократизацію суспільства. Воно просто забов'язане в цьому русі повернутися до слова, філології. Слово - єдиний засіб отримання освіти. В мові зберігаються культурні надбання народу, прилучитися до них можна через читання. Комп'ютеризація відучила від нього, і ця небезпека ще недооцінена. Ну, а найпростіший спосіб поширення знань через усне слово, сподіваємось, витримає тиск дистанційної освіти.
Дехто з теоретиків переконаний, що в центрі освітнього процесу сьогодні є не професор, котрий збирає аудиторію, а студент, якого обслуговують викладачі. Професура виконує роль радника студента. Мовляв, завдяки цьому навчання стає прозорим і особистісно орієнтованим. До того ж, і суспільство вимагає поваги до студента, а становість в науці й освіті відійшла в минуле. Розповідь про враження від роботи в приватному університеті, наведена вище, власне, підтверджує це.
Нещодавно в пресі було повідомлення, що абітурієнтка Національного університету ім. Т. Шевченка спромоглася виграти судову справу у його керівництва, яке незаконно відмовило їй у зарахуванні. Але це поодинокий випадок, він аж ніяк не свідчить про громадянську зрілість більшості студентів. Необхідно зауважити також, що на зміну зникаючій становості приходить нова. Саме "нові українці" стають господарями життя, вони уособлюють психологію людей, для котрих кавказький тост "Бажаємо вам здоров'я! Решту купимо!" став життєвим кредом.
Практики ж, навпаки, заявляють: якість освіти залежить, у першу чергу, від талановитих педагогів. Їх вплив на суб'єктів навчання ні з чим не можна порівняти. Консерватизм освіти, в кращому розуміння цього слова, полягає і в тому, що зростатиме "цінність справжнього, живого діалогу між професором і студентом", "попит на аудиторне спілкування". А його зміст залежить насамперед від педагога. Один з ректорів приватного ВНЗ, котрий усім своїм стилем керівництва засвідчує протилежне, з пафосом проголошує: особистість - головне в освіті, а студент повинен приходити в інститут на професора, як в театр на артиста.
Ну, а поки що заголовки газетних публікацій регулярно нагадують: у викладачів вузів великі апетити. В комерційних закладах вони дуже рідко заражені хабарництвом (умови інші), хворобою, надто поширеною в державних ВНЗ. Громадська організація "Ліга миколаївської молоді" для привернення уваги до проблеми корупції провела моніторинг-опитування. Виявилося, що 68 % студентів мінімум один раз за другий семестр 2002 - 2003 навчального року давали викладачеві хабара. Цікаво, що 53 % респондентів вважають таку ситуацію цілком нормальною. Обурення миколаївських студентів викликають тільки високі розцінки, оскільки переважна більшість з них просить гроші у батьків або заробляє сама.
Іншим шляхом пішла громадська організація "Молодь проти корупції" в Одесі. Вона відкрила "антикорупційну телефонну лінію". Кожна жертва вимагача отримала можливість повідомити, навіть анонімно, скільки коштувало їй успішне складання сесії. Дані передаються до правоохоронних органів, і вже більше 60 викладачів покарано в адміністративному порядку.
В Полтаві доцент медінституту, засуджений на п'ять років, залучив до свого бізнесу осіб "кавказської зовнішності". Вони "своїми методами умовляли" тих, хто не приносив гроші своєчасно. Декан одного з макіївських навчальних закладів ретельно вів відомість "сесійних платежів" на кожного другого студента свого факультету. Викладач математики з Донецька поєднував хабарі з сексуальними домаганнями. В столиці довели до самогубства студентку, котра, за свідченнями співробітників університету, не змогла зібрати достатню суму для викладача.
Цілком правомірне припущення, що студент, який "заохочує" викладача в такий спосіб, після випуску і сам перетвориться на войовничого вимагача. Керівники ВНЗ, як правило, поблажливо ставляться до хабарництва. Аргументи: "Не треба узагальнювати!", "Де тільки немає корупції!". Це, мовляв, юридично довести дуже важко, а іноді самі студенти, заради "красивого" життя, просять
Loading...

 
 

Цікаве