WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

людиною, необхідно отримати освіту" (Я. А. Коменський).
Коли врахувати, що період оновлення знань постійно скорочується (в кілька разів за життя одного покоління), то виникає необхідність навчити не тільки чомусь конкретному, але й навчити вчитися впродовж життя. Зацим критерієм, можливо, оцінюватиметься робота педагога.
Перехід від принципу "освіта на все життя" примушує молодь якнайшвидше визначатися зі своїми інтересами, захопленнями, здібностями. І все ж це проблема не тільки індивідуальна, а й організаційна. В уявленні українських вчених неперервна освіта передбачає не тільки "довічний процес набуття знань", але й "постійне оновлення його змісту, єдність підготовки до життя і самого життя, перманентний характер змін в освіті, неперервний процес перетворення освіти в самоосвіту". Останнє слід розглядати як виклик сучасності, а не лише потреби вдосконалюватися.
Означена функція, повторимося, безпосередньо сприяє плідному пошукові смислу життя як процесу розширення можливостей для самореалізації. Тобто, об'єкти навчання в умовах технобюракратичної організації освітнього процесу "згори" поступово перетворюються на суб'єктів навчання, яким притаманна органічна самоорганізація. Відповідно, підкреслює дехто з вчених, акцент з традиційних питань "Як вчити?" і "Чому вчити?" зміщується на злободенні: "Навіщо вчитися?", "Чому вчитися?", "Як вчитися?" Завдання суспільства при цьому формулюються так: "Створити несуперечливу (безконфліктну) і противитратну освітньо-виховну систему постіндустріального типу, здатну до самоорганізації, саморозвитку і самовдосконалення". Дуже важко уявити безконфліктну соціальну систему, яка, до того ж, спроможна подолати "протиріччя з протиріч" традиційної педагогіки між принципом Рівності (класно-урочної системи) і принципом Свободи (природовідповідності).
Передумовою подібних перетворень, на думку дослідників, є організаційно-правова, фінансова і кадрова самостійність усіх без винятку навчально-виховних закладів. Чи зможуть вони без суттєвих втрат набути статусу юридичних осіб з повністю автономною організацією навчально-виховного процесу? Сумнівно. Міністерство освіти та науки, Ради ректорів Київського і Дніпропетровського регіонів висловились проти такої "фінансової реформи". Йдеться про спроби Мінекономіки та Мінфіну позбавити вищі навчальні заклади статусу бюджетних установ і назвати їх організаціями - отримувачами бюджету. Ці дії пов'язані з комерційними успіхами державних ВНЗ і свідчать про небезпечний, прагматичний підхід до освітянських справ. Усвідомити їх значущість для майбутнього України, як бачимо, дано далеко не всім державним мужам. І це ще один вияв типового сучасного конфлікту між високими цілями і механізмами їх досягнення. Міністр В. Кремень не втомлюється повторювати: "Реформа освіти в Україні - це не лише розроблення і втілення нової моделі педагогічного процесу, а й певна зміна соціальної мети та завдань освіти".
Можна сказати й так: основна функція освіти - в соціалізації людей, в прилученні до базових цінностей, досвіду (знання, навички, вміння, технології як складові культури) попередніх поколінь, у відтворенні їх ментальності. Тобто підготовка до самостійного життя відбувається насамперед через навчання - основний засіб освіти. Вона забезпечує зв'язок поколінь з урахуванням соціальної перспективи, стабільність суспільства. Цю функцію можна назвати гуманістичною, бо формування особистості відбувається завдяки всебічному впливу на інтелект, моральний, фізичний і естетичний розвиток. Тільки відчуття самодостатності допоможе спеціалістові адаптуватися до жорстких вимог ринкової економіки, а зрозуміти її моральні засади він здатний при умові грунтовної загальнокультурної підготовки. Все це дозволяє наголосити, зокрема, і на таких функціях: компенсаторної (отримання знань дорослими, котрі не змогли цього зробити в молодості) і задоволення освітніх потреб людини в цілому. Загальноосвітня і професійна підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка фахівців - все це називають відкритою, явною функцією освіти.
Але в сучасних умовах конкретизувались латентні функції. Згідно з класифікацією Є. Ярської-Смирнової, назвемо найсуттєвіші з них. Освіта все більше перетворюється на індустрію знань (економіка освіти). А вона відтворює і поглиблює соціальну нерівність (соціальна і гендерна стратифікації). Тобто, відбувається подальша диференціація освітніх шансів за стартовим потенціалом (здібностями і можливостями навчання). Розвиток дистанційного навчання супроводжується уніфікацією, придушенням локальної ідентичності. А розгалужена система підготовки дітей до подальшого навчання відповідно - культурною стандартизацією здібностей і навичок, реалізацією принципу корисності, обмеженістю можливостей меншості.
Зрозуміло, що є всі підстави говорити про багатофункціональність освіти. Це залежить від того, як її розглядати: як цінність, процес, систему чи результат? Очевидно, що завжди називають пізнавальну, виховну, гуманітарну, розвиваючу, перетворюючу, прогностичну, координуючу, адаптивну функції освіти. Але в широкому смислі вона є механізмом відтворення історичного здоров'я нації, її культури, кадрового потенціалу науки і самої освіти. Вона, крім усього іншого, є одним з механізмів подолання "кризи родини" і "кризи здоров'я" нації. Перелічені функції розглядаються в цій роботі в контексті трансформації українського суспільства.
Ми стаємо свідками нетрадиційного сприйняття освіти - не як невиробничої сфери, що поглинає кошти, зароблені в інших галузях. Вона сама вже є самостійною цінністю. Вчити треба, виходячи з поваги до природних можливостей людини, але в результаті молодь має бути здатною відповідати і за власний, і за суспільний добробут. Не просто зрозуміти, в тому числі і в освіті, що досягти рівності взагалі неможливо. А ось зробити реальністю однакові стартові умови у сфері навчання в соціальній країні цілком реально.
І ще про одну можливу загрозу. Втрата спадкоємності в стратегії розвитку освіти, підміна науково обґрунтованих нововведень імпульсивними змінами (вчителя - комп'ютером, освіти - оволодінням інформацією, спілкування - комунікацією, виховання - маніпуляцією зі свідомістю), може призвести до втрати змісту деяких важливих понять.
Майже постійно в центр уваги дослідників потрапляють такі функції освіти: оптимізація відносин між регіонами і націями, забезпечення вищого рівня зайнятості за рахунок залучення громадян до праці у сфері освіти, раціональної організації вільного часу. Формування мотивів для неперервної освіти і самоосвіти, у свою чергу, підвищує соціальну мобільність. Мета "інноваційного" навчання, на відміну від "традиційного", навчити особу вчитися за будь-яких обставин, підготувати її до життя в мінливому, неоднозначному, з багатоманітними зв'язками світі, раціонального вибору в складних, непередбачуваних ситуаціях. Розробники його концепції підкреслюють, що в цьому випадку інновація - не стільки створення і поширення
Loading...

 
 

Цікаве