WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

Вчителі розуміють необхідність відмови від насильницького втручання в життя учнів, нав'язування їм своїх норм і уявлень. Усі ми вчимося жити серед несхожих людей, котрі, до того ж, змінюються і творять зміни, але вдається цього досягти далеко не всім. Убесідах про толерантність у взаємостосунках, про функції освіти необхідно враховувати їх потенційну спроможність реалізуватися. Тим більше, що функції, орієнтовані на певні суспільні потреби, є результатом "складної комбінації інтересів суб'єктів соціальної дії".
В учнів переважає особистісне, емоційне ставлення до вчителів, у вчителів - функціональне. Школяр для них не цілісна особистість, а об'єкт впливу. І це одна з причин конфліктів у школі. В умовах ринку, коли культивується індивідуалізм, пріоритет особистих інтересів, школа продукує конфлікти, а не усуває їх. Можливо, слід було б частіше згадувати мудрість: нікого нічому навчити не можна. Людина всьому вчиться сама. Пропонує істину саме поганий вчитель, у доброго вчителя діти вчаться її знаходити. У нього вчаться повсюдно і в найширшому розумінні, в тому числі й долати "кризу компетентності", коли людині здається, що все досягнуто, що вона вже не висуває нових творчих завдань. В ідеалі такий вчитель не наглядач, а супутник, котрий супроводжує дитину в процесі адаптації і соціалізації, самопізнання і саморозвитку. Він працює на перспективу і готує молодь до завтрашніх змін. Це актуально, адже професійна підготовка давно вже не відбувається разом з соціалізацією. У житті молодої людини постійно існує можливість зміни кваліфікації.
Отже, освіта забезпечує цілісність процесів навчання (передача знань, досвіду, вмінь, навичок), виховання (соціалізація особи), просвітництва (прилучення до культури). Її розглядають одночасно як мету і засіб, діяльність, систему, цінність, процес, результат. "Освіта як пізнання життя і запровадження знання в життя є життя, що відповідає своєму поняттю: істині, красі і добру. І навпаки, життя, що осягає саме себе та існує на підставі цього знання, є неперервна освіта - самоціль людського буття" (В. Мурашов). Такий діалектичний підхід дозволяє його авторові зробити висновок: "…освіта - це специфічна функція людського життя". А оскільки існування громадян організує, забезпечує держава, то освіта є і її функцією, що здійснюється з цілком певною метою. Останні слова приписують Аристотелю, але, як і дві тисячі років тому, вони лишаються актуальними. Бо основним протиріччям ХХІ тисячоліття вважається конфлікт між багатим (сильним) Заходом і бідним (слабким) Сходом, між "золотим мільярдом" та рештою людства.
Просвітництво, освіта - однокорінні слова, і це світло допомагає людині виборсатися з темряви неуцтва. Невігласу не дано зрозуміти, що знання - це свято, яке завжди з тобою. У зв'язку з інтернаціоналізацією, масовістю освіти більшого значення набуває саме її просвітницька функція.
Смисл латинського кореня слова education (освіта) тлумачать як "вести за собою або витягати щось". Українське освіта етимологічно пов'язане з німецьким bildung, що означає виявлення і становлення образу, отримання правильних уявлень про щось, входження в курс справи, просвітництво, навчання грамоті, етикету тощо. Слово освіта в українській мові має ще один смисловий відтінок: створення нового, раніш невідомого. Цим підкреслюється активний, творчий характер спільної діяльності тих, хто вчить, і тих, кого вчать.
Освіта як процес - це послідовність етапів у житті людини, котра зростає, змінюється, дорослішає. Динаміку видів та рівнів зрілості російські вчені уявляють так:
· у дошкільнят - шкільна зрілість;
· у випускників початкової школи - учбова зрілість;
· у випускників основної школи - особистісна зрілість;
· у випускників середньої школи - соціальна зрілість;
· у випускників професійної школи - професійна зрілість;
· в освіті дорослих - життєва зрілість;
· духовна зрілість - найвищий рівень саморозвитку людини протягом всієї її життєдіяльності.
Розуміння освіти як життєдіяльності дозволяє розрізняти її та навчання, що зводиться до засвоєння знань в організованих умовах. Навчання не заміняє і не підміняє освіту, яка будується нині у формі бесід, консультацій, розмов, порад, обговорень, засідань. І це зайве свідчення того, що "освіта перестає бути засобом засвоєння готового і загальновизнаного, а перетворюється на процес інформаційного обміну з оточенням, що здійснюється в кожному акті життєдіяльності людини протягом усього життя". Головне, підкреслює Г. Ільїн, основою освіти залишається спілкування з іншими людьми - носіями необхідних знань та інформації.
Студент і учень залишаються об'єктом цілеспрямованих "впливів", хіба що не таких всебічних і ефективних, як раніше. Сьогодні вже не так відверто прагнуть виховати "стандартно-еталонну особистість "політичної людини", "технократа-виконавця", масовидного індивіда-обивателя".
Менш стандартизованим (уніфікованим) стає зміст освіти (навчальні плани, програми, підручники, посібники). Ліквідовано дитячі, юнацькі організації і рухи, втрачаються традиції колективного виховання, яке більш відповідає нашій ментальності. Зрозуміло, маємо на увазі не формально-бюрократичне розуміння сутності колективізму: "від колективу - до особистості", протиставлення "я - ми". Водночас ми ще далеко не досягли торжества виховання "вільної людини культури (цілісного індивіда)". Молода особа досить часто є деіндивідуалізованою, інфантильною, людиною-функцією. Інакше кажучи, строго прив'язаною до певної суспільної функції. Але в нинішніх умовах вже недостатньо готувати лише фахівця для, так би мовити, капіталістичного господарства. На освіту покладається дещо інша функція: вона стає обов'язковим етапом розвитку творчих, інтелектуальних можливостей людини, становлення особистості. Саме вона визначатиме прогрес суспільства хоча б тому, що, за підрахунками зарубіжних економістів, інвестиції в початкову школу дають 40 % прибутку, в середню - 110 %, а у вищу - 340 %.
Рівень розвитку освіти і науки визначає авторитет країни, її політичну значимість на міжнародній арені. Це давно зрозуміли в США - там на освіту асигнується удвічі більше коштів, ніж на військові потреби. В Росії спеціалісти з вищою освітою (а вони складають 25 % працюючих) виробляють 56 % валового продукту. Відповідно, і сам індивід успіх на життєвій ниві пов'язує найперше з високим рівнем освіти, а вже потім - з працездатністю, сприятливими зовнішніми обставинами, прихильністю керівництва і престижністю місця праці.
Ще одне завдання освіти - мотивація успіху в навчанні та житті завдяки активній, творчій діяльності в рамках морально-правових норм. При цьому орієнтація на досягнення високих результатів грунтується на вихованні з підліткового віку всього багатства потреб, почуття відповідальності за свою долю і вибір життєвої стратегії. Освіта, зауважує А. Асмолов, веде за собою розвиток суспільства, з її допомогою держава творить сама себе. А "людині, якщо вона повинна стати
Loading...

 
 

Цікаве