WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

спеціалістів.
Отже, підписання двох згаданих документів поставило Україну в ситуацію "вибору без вибору". Такий рух під гаслом "приречені на прогрес" ускладнюється цілісним, системним і водночас суперечливимхарактером Болонських реформ. Як не можна бути трішки вагітним, так і тут недоречні половинчасті зміни. Навряд чи можна також досягти і конкурентоспроможності європейської вищої освіти в змаганні за "уми", "гроші" і "престиж" та "упорядкованої різноманітності національних освітніх систем". Тому цілком виправданим стало рішення Міністерства освіти і науки розпочати впровадження кредитно-модульної системи з експерименту, взяти участь в якому виявили бажання близько 50 університетів. Його успіх, вважає міністр В. Кремень, залежатиме від психологічної готовності, бажання вузівської громадськості ламати стереотипи, або навпаки - не обтяжувати себе додатковою працею. Крім цього, вже не один рік Національний аграрний університет прагне поєднати вітчизняну й американську структури вищої освіти. Все це переконує в необхідності створення ефективної системи діагностики та оцінювання мотивації для впровадження змін.
2005 рік названо проміжним етапом моніторингу, здійснюваного щодо Болонських реформ. Тоді ж, напевно, й необхідно буде зробити всебічний, критичний аналіз результатів усіх нововведень, а не поспішати з рапортом про свої досягнення представникам Ради Європи. І потім, нарешті, відверто сказати самим собі: наскільки впровадження прижилися, сприяють перетворенню освіти на дієвий чинник розвитку суспільства, переходу його до суспільства громадянського, досягненню злагоди і соціальної справедливості, мобільності людських ресурсів, конкретизації поняття "Європейський простір вищої освіти"? Це дозволить спрогнозувати віддалені наслідки реалізації Болонських ідей, перевірити їх відповідність стратегії України в цій галузі, зорієнтованій "на потреби особистості і подальше її працевлаштування". Адже випускникам університетів після 2005 року планується безплатно видавати додаток до диплома Європейського зразка.
Пріоритети в реформуванні освіти корегуються самим життям. А воно не раз нагадувало: з історичним часом в умовах кожної країни необхідно поводитися обережно, а руйнування дощенту існуючого ніколи добром не закінчувалося. Напевне, не прискорить подібна політика і входження до "Європи знань". Нам би частіш згадувати про перейнятливість, тобто готовність, здатність до сприйняття нового, про його своєчасність. Замість цього своєрідним паролем між людьми надто прогресивними, новаторськи налаштованими стало слово інновація. І мало хто замислюється, що вживали його вже в ХІХ столітті замість слова іншого - традиція. А корисність і життєвість будь-якої інновації завжди визначались спрямованістю на благо особи.
Інноваційна діяльність пов'язана з прийняттям ризикованих рішень за умов високої непевності. Вона спрямована на "швидке досягнення цілей, конкурентний виграш, значне підвищення рентабельності або іншої форми вигоди". І хоча інноваційна робота передбачає використання звичних прийомів і навичок, але ж, як правило, в новій комбінації. Чи коректно вживати це поняття без застереження щодо освіти, коли вкрай необхідно мати чітке уявлення про традиційне і новаторське?
Спостерігається нині і не завжди виправдане захоплення поняттям креативний. Чомусь вважається, що функціонуючі педагогічні системи не відповідають інноваційним процесам, "оскільки налаштовані на директивний режим управління, не є відкритими, а навпаки - жорстко регламентованими і консервативними". На відміну від креативної системи, здатної "до створення нового, сприймання і впровадження нововведень".
Вкотре в подібних висловлюваннях бажане видається за дійсне. Насправді ж реформування освіти ініціюється переважно "згори". В "обговоренні" та "схваленні" беруть участь обережні чиновники високого рангу, ради і експертні групи міністерства, ректори. Потім старим, директивним способом рішення доводять до викладачів. Ось чому у свідомості викладачів домінує відчуття тимчасовості всього, що відбувається. Не змінюються методичні принципи, праця викладача залишається вкрай регламентованою. Поодинокі виступи провінційних вчителів свідчать насамперед про їх перевантаженість. Їм треба працювати з класами по 30 і більше учнів. Провести в них щоденно 4 - 5 уроків на якісному рівні - справа марна.
Педагог здебільш є і класним керівником, отже йому треба перевіряти щоденники і працювати з батьками. Слід також згадати і про підготовку до уроків, шкільні та позашкільні заходи, районні і обласні (тематичні чи фронтальні) перевірки, олімпіади. В будь-який момент на урок може завітати директор чи завуч, щоб потім на свій розсуд дати "заряд бадьорості".
Школа холодна, обшарпана, учні голодні, а вчитель - професіонал, який не може кінці з кінцями звести, залишається найбільш контрольованою особою в суспільстві. І водночас найвразливішою, найделікатнішою душею. Такими спостереженнями поділився на сторінках газети "Освіта" (28 січня - 4 лютого 2004 року) вчитель математики з Вінниччини П. Мірошник.
Чи залишається у нього час для інновацій? Тим часом від нього, колег, від неіснуючої поки що "громадсько-державної системи управління розвитком освіти" залежить майбутнє всіх новацій. Біда в тому, що вони прямо не пов'язані з "кінцевим продуктом" - спеціалістом, котрий відповідає вимогам суспільства. Тому й лунають заклики: "не заганяти поспіхом педагогів у щастя", "тримати паузу" і переконувати їх в доцільності саме такого реформування. Копіювання досвіду, що суперечить власним уявленням педагога як носія інновації, за спостереженнями психологів, породжує тривалі внутрішні конфлікти.
Прихильникам інновацій корисно було б прислухатися до того, що насправді заслуговує на увагу: кілька років тому в Америці серйозно заговорили про необхідність дебюрократизації шкільної системи, чіткого усвідомлення "економічної вартості" вчителя. В Україні з цієї причини він постійно перебуває в центрі глибокого конфлікту: всі, в тому числі й учні, бачать невідповідність між залежним, приниженим становищем педагога і його високою місією, про яку охоче говорять і пишуть. І це призводить до нестабільності, нестійкості системи освіти: в її основі неавтономна, несамостійна особа. Цьому сприяють і випереджаючі темпи змін, що суперечать досить консервативній сутності освіти.
Некритична, кваплива і непослідовна діяльність влади щодо входження в міжнародні організації все ж прискорює процеси глобалізації. Глобалізація, як відомо, має об'єктивно суперечливий, неоднозначний характер і поширює, надає масштабності деяким локальним конфліктам. Професор з Бельгії, радник Комісії Ради Європи з питань освіти Р. Петрелла пише про суттєву трансформацію західного суспільства за останні 30 років. Значною мірою вона відбувалася під впливом нових технологій, процесів лібералізації і глобалізації соціальної та культурної сфер. США випередили Європу в комерціалізації і технологізації освіти на 10 - 15
Loading...

 
 

Цікаве