WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат

Освіта – не товар, студенти – не покупці (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота:
Освіта - не товар, студенти - не покупці
Настав час підбивати якісь попередні підсумки: вибори нового президента хіба не добра нагода для цього? У своїх узагальненнях зовсім не хочу скидатися на такого собі критикана, особу упереджену й нещиру. Згадаймо І. Дзеверіна: "Дуже важливо, щоб у суб'єктивному "я" критика, котре неодмінно виявляється в його судженнях, оцінках, висновках, завжди було присутнє об'єктивне "ми". Тому часто посилатимуся на не завжди однозначні міркування авторитетних і незаморених новою ідеологією вчених. Особливо - коли міркуємо над архіважливою проблемою: соціально-психологічні аспекти реформування освіти в умовах трансформації суспільства.
На початку 1990-х не було злободеннішої теми для дискусій, ніж розвиток України в умовах незалежності. Трансформація (з лат. - перетворення, видозміна) - так здебільш називають сьогодні процеси, що відбуваються на теренах колишнього СРСР. Вже ніхто не згадує таких понять, як модернізація, перебудова, реформування, прискорення, стрибок, еволюція, революція тощо. Зокрема, модернізація ніколи не завершується - вона примушує орієнтуватися на поступ, вдосконалення існуючого, на нові завдання. Тому її розглядають як складову трансформації, що передбачає різноспрямованість дій влади. Ці дії можуть просувати країну не тільки вперед, але й назад, вести по колу чи вбік. Хоча існує і така точка зору: економічна і політична трансформація в Україні переважно імітується, містифікується. У першому випадку все зводиться до перерозподілу власності, в другому - влади.
Політолог Д. Видрін здійснив контент-аналіз ключових понять, який свідчить: даремно сподіватись і на конституційну реформу. Ось його викладки щодо змін у статтях Основного Закону. "В чинному варіанті "президент" вживається 61 раз, в новому - 56 (мінус 9 %, тобто очевидне зниження повноважень). "Верховна Рада" - відповідно 78 і 110 разів (цілих 41 % приросту). "Кабінет Міністрів" - з жалюгідних 7 разів зріс аж до 35 (п'ятиразове підвищення!). Просто "влада" вживається 218 замість 161 разу (на те й перерозподіл влади). "Народ" у теперішньому тексті вживається двічі - в новому один (!) раз. (Добре, що взагалі згадали, що він ще існує)".
Досвід останнього десятиріччя переконує: для трансформаційних процесів у нас показові "значний рівень стихійності, обмежена керованість і слабка передбачуваність" (Т. Заславська). І це не випадково, адже вони живляться за рахунок керованої і стихійної активності багатьох соціальних суб'єктів. З'явилися нові суб'єкти управління, котрі переймалися формуванням державного і приватного капіталу. Отже, позитивного ефекту всі ці перетворення в перспективі не гарантують. Символ епохи, уособлення і синонім розрухи, всього тимчасового та несправжнього киянин С. Барвінський вбачає у будці. Найважливіша будка - пункт обміну валюти. Пункт прокату валюти, тобто банк - теж будка, так само як і офшорні фірми-одноденки десь на Кіпрі, більшість партій та парламентських фракцій. Першими будками стали будівлі на садових ділянках і платні туалети, потім з'явились кіоски, трасти…
Термін трансформація найадекватніший з багатьох точок зору. Водночас він не є синонімом для іншого, яким досить часто користуються й нині. Перехід (або транзит), вважає Т. Заславська, передбачає наявність лідера, котрий більш-менш чітко уявляє кінцеву мету руху і має кредит довіри населення. У нього є команда і програма дій, що відповідає інтересам і можливостям людей. Все це ознаки сильної влади, якої в Україні поки що немає. І тільки зміцнення державності, напевно, може гарантувати продовження трансформації в необхідному напрямку, забезпечить стабільність як умову можливості людей контролювати особисте життя. Тим часом, наша політична система вже зараз, на думку Д. Видріна, є унікально авторитарною. Парадокс у тому, що вона будується не на заборонах, а на тому, що їх не існує.
Трансформація має на меті появу іншого типу суспільства (чи буде воно громадянським?), нової соціокультурної системи. Вона обумовлена зовнішніми обставинами і внутрішньою необхідністю зміни способу життя. Тобто логікою саморозвитку, необхідністю самозбереження нації. Системна трансформація - це радикальні політичні, економічні, соціально-психологічні перетворення, що одночасно відбуваються в суспільстві і позначаються на світогляді громадян. Змінюються відносини влади і власності, соціальна структура, індивідуальні та групові потреби, інтереси, поведінка. Очевидним є і висновок: населення поляризується за рівнем доходів, матеріального добробуту, соціальних вимог, можливостей їх задоволення та досягнення життєвого успіху.
Безсилля будь-що змінити ідеологізує, емоційно забарвлює взаємовідносини громадян, примушує діяти згідно з власними інтересами, а не нав'язаними ззовні цінностями. Економічна поведінка людей не завжди раціональна, вона іноді суперечить необхідності переходу до моделі "стійкого розвитку".
З одного боку, трансформація розпочалася в другій половині ХХ століття на світовому і регіональному рівнях, обумовлюючи процеси глобалізації і сама ними обумовлюючись. З іншого - уперше в історії чимало країн некритично впроваджує у себе застарілий, кризовий соціально-економічний устрій. Адже зараз все частіше лунають твердження про вичерпаність моделі споживацького суспільства в його сучасному соціально-ринковому варіанті. Водночас досвід і певні успіхи "західних демократій" обумовлюють їх відверто егоїстичне ставлення до країн, що трансформуються.
Трансформація від революції відрізняється поступовістю. Тому в Україні стали популярними заклики дотримуватися принципів еволюційності. Ми, як ніхто в світі, на власному досвіді переконалися, що "революція, наймовірніше, не соціалізує людей, а біологізує". "На відміну від революції та трансформації, реформою не здійснюються радикальні зміни в суспільстві" (Є. Ковтуненко). Реформа - це лише нововведення у певній сфері, які не зачіпають основ соціальної системи. Це своєрідний механізм трансформації. У свою чергу, свідомо впроваджувані еволюційні зміни часто набувають вигляду соціальних реформ. Ось чому доцільно говорити саме про реформування освіти в умовах трансформації, а не про її модернізацію. Зараз хіба що зріс загал студентів, але це аж ніяк не сприяє підвищенню якості навчання. В цілому ж позитивні наслідки реформування освіти в перспективі також не є очевидними.
Трансформація, як і всі інші соціальні процеси, характеризується безперевністю руху, цілісністю, певними умовами, напрямками, стадіями, глибиною, швидкістю розгортання, конкретними причинами і наслідками. Свою тезу Є. Ковтуненко уточнює так. На макрорівні можна говорити про перехід від соціалізму до демократії, що передбачає три фази: розвал старої системи, становлення нової та її консолідацію. А ось на мікрорівні зміни відбуваються у способі мислення, поведінці, стилі життя малих груп та окремих індивідів. Їх системний характер обумовлений спрямованістю на перебудову організації
Loading...

 
 

Цікаве