WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Методи психосемантики в дослідженні соціальних уявлень (пошукова робота) - Реферат

Методи психосемантики в дослідженні соціальних уявлень (пошукова робота) - Реферат

виходячи з принципів проголошеного Е. Дюркгеймом "соціального реалізму", створює концепцію "соціальних уявлень". Вона спочатку поширилась у Франції, а згодом і в психологічних школах інших країн. Соціальне уявлення (теоретичне ядро концепції) С. Московичі розуміє не як елементіндивідуальної психіки окремого суб'єкта, а як щось спільне в індивідуальних свідомостях членів певної соціальної групи. На його думку, саме через вивчення соціальних уявлень соціальна психологія перетворюється на антропологію сучасної культури [5].
Соціальні уявлення - основний елемент групової свідомості. В них подається ставлення певної групи до того чи іншого об'єкта. Тому соціальне уявлення відбиває не індивідуальну думку людини, а її думку як члена групи, культури. "Уявлення повинні розглядатися у своїй сукупності як внутрішній зміст суспільства, його реальність, а не як його дубль" [3, c. 12]. В соціальному уявленні відбивається значущість об'єкта для суб'єкта, тобто в ньому нерозривно поєднані образ і значення.
Соціальні уявлення утворюють основний зміст самосвідомості суб'єкта (групи чи індивіда) взагалі, а етносоціальні уявлення - основний зміст етнічної самосвідомості. Центральне місце серед етносоціальних уявлень посідають образи власної та чужих етнічних груп, які є головними структурними утвореннями етнічної ідентичності. Найвищім рівнем розвитку етносоціальних уявлень є стереотипи.
Стереотипи - це психологічні феномени, які обумовлюють селективність та індивідуальну своєрідність образу іншого, відбивають соціальний та індивідуальний досвід спілкування і розвитку суб'єкта як особистості. Вони характеризують індивідуальну картину світу, індивідуальні засоби категоризації соціального оточення, які проявляються як у змісті еталонів, так і в побудові тієї системи класів і типів, що виникла у суб'єкта пізнання. Г. Солдатова зазначає, що "атрибуції (ознаки, що приписуються), які окреслюють етнокультурні розбіжності, семантично є близькими і взаємообумовленими. Вони "склеюються в оригінальні стійкі комплекси і складають ядро як авто- так і гетеростереотипу. Це прототипічна основа етнічного стереотипу" [7, с. 70]. Ці ядра наділені доцентровою силою. Вони виконують на когнітивному рівні системоутворючу функцію - організують специфічне семантичне поле та згуртовують навколо себе інші атрибуції. "На основі стереотипних ядер формуються етноінтегруючий (автостереотип) і етнодиференціюючий (гетеростереотип) атрибутивні комплекси. У зв'язку з цим розглядаємо етнічний стереотип як "етнокультурну" частину ідентифікаційної матриці" [7, с. 71].
Методи дослідження. Характеристика і аналіз
Обираючи конкретну методику емпіричного вивчення етносоціальних уявлень, ми дійшли висновку, що оптимальним є лінгво-семантичний рівень дослідження. Саме методи психосемантики дозволяють вивчати генезис, будову й функціонування індивідуальної системи значень, яка визначає сприйняття суб'єктом світу, інших і самого себе. Індивідуальна система значень, що існує у вигляді інтеріоризованих еталонів, обумовлює пізнавальні процеси й акти соціальної поведінки.
Найважливішими методами психосемантики для формування у вітчизняній психології психосемантичного підходу до дослідження свідомості й особистості були ідеї Л. Виготського та А. Леонтьєва. Л. Виготський, керуючись положенням про соціальну, культурно-історичну природу психіки людини, розглядає значення як ланку, що пов'язує процеси спілкування й узагальнення. Він вивчає генезу значення від його найпростіших форм (синкрети, комплекси, "житейські поняття") до найбільш розвиненої форми - наукового поняття. "Житейські поняття" є узагальненням індивідуального досвіду і не входять у системні зв'язки з іншими поняттями. Для соціальної взаємодії, спілкування і взаєморозуміння необхідне суголосся індивідуальних значень із соціально прийнятими формами. На нашу думку, теорія соціальних уявлень С. Московичі є дуже близькою до теоретичних положень Л. Виготського [2].
А. Леонтьєв запропонував розглядати свідомість як індивідуальну систему значень, поєднану з чуттєвою тканиною (вона пов'язує через перцепцію свідомість і світ) та особистісними смислами (вони визначають зв'язок свідомості з мотиваційно-потребаційною сферою людини). Значення є не ідеальною копією об'єкта, а семантично наповненою, змістовою, перетвореною формою його діяльності. А. Леонтьєв підкреслював провідну роль мови як носія суспільного досвіду [4].
В. Петренко на прикладі експериментальних досліджень доводить, що існує "лінгвокультурологічна відносність" - варіативність картини світу, яка належить суб'єктові, специфікує різні національні, культурологічні спільноти; різні соціальні, професійні, вікові групи; світосприйняття конкретної особистості [6, с. 37].
Результатом психолінгвістичних методів аналізу є встановлення семантичних зв'язків значень, які постають у згорнутому вигляді як їх семантичні компоненти. Формою фіксації семантичних зв'язків є семантичні поля, тезауруси тощо. В сучасній психосемантиці основним методом є реконструкція суб'єктивних семантичних просторів - багатомірних моделей семантичної організації [6]. Семантичним простором називається сукупність певним чином організованих ознак, що описують і диференціюють об'єкти (значення) певної змістової області. При цьому виділяється правило групування окремих ознак (дескрипторів) у місткіші категорії, які і є похідним алфавітом цієї редуційованої мови - семантичного простору. Математично побудова семантичного простору є переходом від базису більшої розмірності (ознаки-опису) до базису меншої розмірності (категорії, фактора). Семантично категорії-фактори є формою узагальнення похідної мови опису, постають метамовою опису значень. Це дозволяє розглянути і описати значення у фіксованому алфавіті категорій-факторів, зробити висновок про їх подібність або різницю між ними тощо.
З багатьох технік психосемантики ми обрали метод семантичного диференціала (СД). Він дозволяє оцінювати не значення як знання про об'єкт, а конототивне значення, пов'язане з особистісним смислом, соціальними установками, уявленнями - тобто емоційно насиченими, малоструктурованими і малоусвідомленими формами узагальнення [6].
При розробці методик виходили з таких теоретичних положень.
Картина світу суб'єкта містить не тільки когнітивні, але й аксіологічні компоненти. Свідомість людини гетерогенна - системоутворюючими факторами її є соціальні характеристики суб'єкта (вікова, статева, професійна, сімейна, національна, політична тощо). Значущість цих факторів різна у різних змістових шарах буденної свідомості. Диференціювати їх влив можна лише на основі спеціально організованого багатофакторного дослідження.
Свідомість людини
Loading...

 
 

Цікаве