WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Історико- та теоретико-соціологічні засади дослідження проблеми смислопродукування - Реферат

Історико- та теоретико-соціологічні засади дослідження проблеми смислопродукування - Реферат

дозволяють більш ранні комунікації зв'язати з наступними. Вибір, вироблений в одній комунікації, обмежений вибором, що здійснювався в попередніх, і дійсна комунікація також обмежує майбутні. Це ще один спосіб подолання "неймовірностей" процесу комунікації та їх перетворень соціальною системою в "імовірності". Саме ця необхідність перебороти подвійну можливість і зробити неймовірну комунікацію ймовірнішою регулює еволюцію соціальних систем.
Представники теорії мереж наполягають на тому, що їхній підхід відрізняється від соціологічних, названих Р. Бертом "атомістичним" і "нормативним". Ці напрямки вивчають прийняття діючими суб'єктами рішень ізольовано від інших акторів. Інакше кажучи, вони розглядають "особисті характеристики" суб'єктів. Атомістичні підходи не приймаються, бо зосереджені на дрібних елементах і не враховують відносин, що складаються між акторами. Згідно з Б. Уелменом, "краще залишити завдання пояснення індивідуальних мотивів психологам" [6, с. 163]. Це маєна увазі заперечення ряду соціологічних теорій, що так чи інакше вивчають мотиви.
Звичайно, дослідження мотивів як загально- та соціально-психологічного феномена слід віддати на відкуп психологам. З іншого боку, можна не погодитися з Б. Уелменом, що соціоструктурні компоненти соціальної системи не впливають на мотивацію як таку, оскільки не самі мотиви, а їх диспозиції формуються вже на інтеріндивідному рівні, не зачіпаючи при цьому специфікацій часткових мотивів конкретних індивідів.
На думку адептів теорії мереж, нормативні підходи сфокусовані на культурі і процесі соціалізації, завдяки чому забезпечується спільність норм і цінностей. Згідно з цим підходом, що заперечується, людей поєднують загальні ідеї. Мережні теоретики, не приймаючи і це положення, твердять, що варто вивчати об'єктивну модель зв'язків, що поєднують членів суспільства. "Аналітики мереж прагнуть вивчати упорядкований характер поведінки людей і спільнот, а не регулярний порядок переконань про те, як їм слід поводитися. Отже, вони прагнуть уникнути нормативних пояснень соціальної поведінки. Вони відкидають будь-які положення, що трактують соціальний процес як суму персональних характеристик індивідуальних акторів і інтерналізованих норм як таких, що не є структурними" [7, с. 162].
В концепції цього дослідження структурний підхід реалізується завдяки аналізу відносин інформаційного обміну як між соціальною системою і середовищем, так і в межах соціальної системи. Адже ординалізація відносин інформаційного обміну відбувається за рахунок приведення соціальних мереж у відповідність з центроверсією соціальної системи, що означає на практиці досягнення інформаційного балансу між соціальними інституціями та макросмисловими метапрограмами (в межах соціальної системи) та створення фільтрів резистенції - відповідних механізмів захисту її макроідентичності (в контактному зовнішньому середовищі).
Підкресливши категоричне несприйняття окремих ідей, теоретики мережевого підходу не менш ясно вказують на принципи, які вони захищають, і на предмети аналізу, у тому числі й головний - соціальні відносини, чи об'єктивну модель зв'язків, що поєднують членів (індивідуальних і колективних) суспільства. Б. Уелмен так формулює цю позицію: "Прихильники теорії мереж відштовхуються від простого, але значного посилання, що найпершою справою соціологів повинне бути вивчення соціальної структури... Найбезпосередніший спосіб дослідження соціальної структури полягає в тому, щоб проаналізувати моделі зв'язків, які поєднують членів суспільства. Аналітики мереж вишукують за складною структурою соціальних систем глибинну - впорядковані мережеві моделі... Діючі суб'єкти і їхня поведінка розглядаються з урахуванням обмежень, що на них накладають ці структури. Отже, акцент тут робиться не на вільно діючих суб'єктах, а на структурних обмеженнях" [8, с. 156 - 157].
Однією з прикметних рис теорії мереж є те, що вона розглядає широке коло структур - від мікро- до макрорівня. Згідно з нею, в якості акторів можуть виступати люди і суспільства. Зв'язки виникають як на глобальному соціально-структурному рівні, так і на мікрорівні. М. Грановеттер описує такі мікрорівневі зв'язки як дію, "вписану" в "конкретні особисті відносини і структури (чи "мережі") таких відносин" [9, с. 490]. Але фундаментальна ідея в кожному випадку залишається однією: будь-який актор (індивідуальний чи колективний) може мати різний доступ до цінних ресурсів (добробуту, влади, інформації). Як наслідок, структуровані системи стратифіковані, одні їх елементи залежать від інших.
Мабуть, одна з головних тенденцій розвитку мережевого аналізу - його зсув від розгляду соціальних груп і соціальних категорій до дослідження зв'язків між діючими суб'єктами, не "в достатній мірі зв'язаними між собою чи сплетеними, щоб іменуватися групами" [10, с. 169]. Ілюструє цю тезу, зокрема, праця М. Грановеттера "Сила слабких зв'язків" (1973) [10]. Дослідник розрізняє "сильні зв'язки" - наприклад, між суб'єктами і їх близькими друзями, та "слабкі зв'язки" - наприклад, з просто знайомими. Соціологи досліджують, як правило, перше явище - соціальні групи. Вони вважають їх значимими і не вбачають у слабких зв'язках якогось помітного соціологічного значення. Однак М. Грановеттер показав, що останні можуть відігравати значну роль. Наприклад, слабкі зв'язки між двома діючими суб'єктами стають часом мостом між двома групами, внутрішні зв'язки в яких сильні. Без цього доповнення дві групи виявилися б абсолютно ізольованими одна від одної. А ізоляція, у свою чергу, призводить до більшого подрібнення соціальної системи. Індивід, що не має слабких зв'язків, виявився б відокремленим, перебуваючи лише в одній групі, де є сильний взаємозв'язок, і не володів би інформацією про те, що відбувається в інших групах. Так само, як і про все суспільство. Отже, слабкі зв'язки запобігають ізоляції та забезпечують індивідам кращу інтеграцію в суспільстві. М. Грановеттер, однак, уточнює, що "сильні зв'язки також мають цінність" [11, с. 209]. Вони, зокрема, посилюють мотивацію допомоги один одному, готовність іти назустріч.
Теорія мереж є відносно новою і ще недосить розробленою. Як зауважує Р. Берт, нині існує аморфна сукупність підходів, іменована "мережевим аналізом". Однак цей підхід розвивається, про що свідчить ряд статей і книг, а також те, що вже започатковано спеціалізований журнал ("Соціальні мережі").
Висновки:
1. Вводячи дослідження проблеми смислопродукування в русло парадигмальної специфікації, можна вважати цілком слушною думку представника символічного інтеракціонізму Т. Уїлсона, який обґрунтував позицію співвідношення особистого та соціонормативного смислопродукування співіснуванням в історії соціології двох парадигм: нормативної та інтерпретативної.
2. В рамках нормативної парадигми
Loading...

 
 

Цікаве