WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Історико- та теоретико-соціологічні засади дослідження проблеми смислопродукування - Реферат

Історико- та теоретико-соціологічні засади дослідження проблеми смислопродукування - Реферат

проблеми смислопродукування в русло парадигмальної специфікації, можна вважати цілком слушною думку представника символічного інтеракціонізму Т. Уїлсона, який обґрунтував позицію співвідношенняособистого та соціонормативного смислопродукування співіснуванням в історії соціології двох парадигм: нормативної та інтерпретативної.
Виклад основного матеріалу дослідження та обґрунтування результатів
В рамках нормативної парадигми смислопродукування розглядається як механізм соціальної системи, обумовлений існуванням надособових патернів (символів, значень та цінностей), що лише відтворюються в якості примусових соціальних фактів і підлягають інтеріоризації індивідом. Такої думки, дотримувався, зокрема, Т. Парсонс. Він виводив смислопродукування із системи колективних символів, наперед заданих індивідній інтеракції: "Соціальна система складається з множини індивідуальних акторів, що взаємодіють одне з одним в ситуації, що має, щонайменше, фізичний аспект і аспект зовнішнього середовища; акторів, мотивованих згідно з тенденцією до оптимізації задоволення і чиє ставлення до обставин (і одне до одного в тому числі) визначається та здійснюється відповідно до системи структурованих культурою колективних символів" (підкресл. моє - Ю. Р.) [1, с. 5 - 6].
Нормативна парадигма керується, отже, принципом інклюзії символічних конституент соціальної системи в розгортання смислопродукуючої активності індивідом. Як стане очевидним далі, в неофункціоналізмі, що є модифікованим науковим прецедентом загального аналізу соціальних систем, індивід взагалі вилучається з процесу творення кодів соціальної системи, а, отже, звертається до соціальної системи лише її мовою.
Другим способом розуміння механізмів смислопродукування є інтерпретативна парадигма, в якій культурно значущі символи щоразу піддаються варіативному перебору індивідами, що привносять особисту оцінку ситуації. "Інтеракція, - відзначає Х. Абельс, коментуючи аналітичну модель Д. Г. Міда в рамках інтерпретативної парадигми, - не є умовою, в якій виявляються соціологічні детермінанти поведінки, а являє собою взаємопов'язану поведінку її учасників. Тому інтеракція є процесом, який сам формує поведінку людей. Висловлюючись простіше, люди в процесі інтеракції мають звертати увагу на те, що робить або має зробити інша людина" [2, с. 54]. Доцільність поділу наукового поля дослідження смислопродукуючих чинників функціонування та розвитку соціальних систем на нормативну та інтерпретативну парадигму була б виправданою в контексті введення додаткового критерію специфікації проблеми, що має своє макро- та мікросоціологічне представництво в певних соціологічних теоріях минулого і сучасності.
З точки зору теоретичного визначення смислопродукування як самостійного феномена породження соціальною системою та індивідом аттракторів, цінностей, символів, норм, ідеалів важливо конкретизувати два моменти. По-перше, хто вважається первинним суб'єктом (джерелом) смислопродукування (що розглядатиметься надалі як пріоритування певної частини символічної реальності суспільства) - індивід чи соціальна система? І, по-друге, яким чином, в якому режимі (рецептивному чи конструктивному) здійснюється вибір вже пріоритованих в якості аттракторів цінностей, символів, норм, ідеалів відповідними агентами соціального простору?
Співвідношення між ними можна подати у вигляді таблиці 1.
Таблиця 1
Макросубваріант Мікросубваріант
Нормативна парадигма Пріоритування смислів здійснюється соціальною системою, а обрання певного сценарію смислопродукування є процесом примусовим, таким, що спричиняє безособову інтеріоризацію соціальних символів в індивідну свідомість та життєдіяльність. Пріоритування смислів здійснюється соціальною системою, але рецепція сценарію смислопродукування індивідом є продуктом його особистого вибору.
Інтерпретативна парадигма Пріоритування смислів здійснюється в рамках міжіндивідної взаємодії, символічний продукт якої ретранслюється в інтерсуб'єктні макроструктури. Пріоритування смислів здійснюється в рамках міжіндивідної взаємодії, символічний продукт якої залишається в рамках мікроконтексту і є значущим для певного мікросегмента соціального простору.
Отже, нормативна парадигма стосуватиметься двох субваріантів дослідження смислопродукування: нормативно-макросоціологічного та нормативно-мікросоціологічного. У свою чергу, це стосуватиметься й інтерпретативної парадигми, в якій виокремлюватимуться інтерпретативно-макросоціологічний та інтерпретативно-мікросоціологічний субваріанти.
Нормативно-макросоціологічний субваріант представлений лінією досліджень в класичних соціологічних теоріях Е. Дюркгеймом, Т. Парсонсом, К. Марксом, П. Бурд'є, а в сучасних - Н. Луманом та Р. Бертом. Смислопродукування в ньому розглядається крізь призму існування соціальної тотальності як системи соціальних фактів (Е. Дюркгейм), колективно-структурованих символів (Т. Парсонс), суспільно-економічних формацій з детермінуючим впливом виробничих відносин на надбудову з її смислопродукуючими механізмами (ідеологією, релігією, мистецтвом, філософією) (К. Маркс), полезалежних практик (П. Бурд'є), автопоейзису (Н. Луман), еквівалентних соціальних мереж (Р. Берт).
Смисли формуються як конденсати, типізації соціального досвіду, примусові щодо індивіда, який перебуває в суспільстві, підсистемі інтеграції, соціальному класі, соціальному полі, аутопоетичній системі чи соціальній мережі. Акцент дослідження зміщується на констатацію факту примусової соціалізації, загального консерватизму механізмів смислотворення в аспекті здійснення вибору людиною певних ціннісних орієнтирів власної життєдіяльності, переважаючому значенні рецепції та репродукції смислу над конструюванням і творенням.
Проблема смислопродукування в нормативно-мікросоціологічному субваріанті представлена соціальною драматургією І. Гофмана, соціологією комунікативної дії Ю. Габермаса та низкою інших концепцій. Механізми смислопродукування та відповідні їм образи аналізуються тут в якості типізацій, що підлягають вибору індивідом. Звідси випливає, що індивід може обирати соціально-типізований сценарій смислопродукування, але має досягати інтеграції власної ініціативи і патерну соціальної дії, тобто компромісу між власною смислопродукуючою активністю та соціально-легітимним сценарієм її здійснення. Первинним щодо вибору є пріоритування певної частини символічної реальності соціальною системою, тоді як пріоритування вже пріоритованого індивідом є вторинним явищем.
"Аналізуючи Я, - констатує І. Гофман, - ми абстрагуємося від його набувача, від людини, яка більш за все виграє чи програє від нього, оскільки ця людина та її плоть забезпечують опору, на якій певний час утримуватиметься певний продукт колективної діяльності... Засоби для виробництва та
Loading...

 
 

Цікаве