WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Порівняльний аналіз змістового простору понять ідентичності в соціальній психології і суб’єктності в глибинній психології - Реферат

Порівняльний аналіз змістового простору понять ідентичності в соціальній психології і суб’єктності в глибинній психології - Реферат

(Реального, Уявлюваного, Символічного, а також у площині побудови певної теорії, за допомогою якої прагнемо його досліджувати), а існує як об'єкт, що належить до тривимірного простору, який проектується на кожну з цих площин. Іноді ці проекції можуть і не мати точок перетину, здаватися незалежними. Щораз в акті самовизначення суб'єкт одержує уявлювану ідентифікацію, виокремлюючи себе зі світу, і в той же час відбувається його наближення як символічна ідентифікація, тому що виокремлює він себе щодо певної позиції, репрезентованої цим світом. На межах згаданих площин існують розриви, чи зяяння (діри), приховані від суб'єкта в такий же спосіб, як "сліпа пляма" в зоровому апараті людини. У феноменах поведінкової активності людини ми зіштовхуємося з вислизанням розривів.
Так, вислизання розриву між регістрами Уявлюваного і Символічного виражається в злитості етапів наближення - виокремлення - наближення до світу й Іншого як його кореляту. Суб'єкт принципово не помічає ролі Іншого у визначенні його (суб'єкта) як сутності, якій він додає статус легітимної, укоріненої в реальності.
Ігнорування ролі іншого, яка структурує ідентичність, дозволяє уникати зіткнення з розривом і тривогою, породжуваною ним. У випадку з клієнткою М., навпаки, ідентифікується з поглядом іншого і бачить у "Я-ідеальному" (Уявлюваному) вислизання в ніщо, в порожнечу "Я" на рівні свого Реального. Вислизання розриву між регістрами Реального й Уявлюваного створює ілюзію тотожності суб'єкта самому собі, тобто певні феномени навколишнього світу здобувають так звану "Я-йність" (як у другому випадку з его-сінтонним переживанням "жіночої" неповноцінності).
Вислизання розриву між регістрами Символічного і Реального створює ілюзію максимальної виразності сутності суб'єкта. Тобто, я завжди можу знайти спосіб виразити свою унікальну сутність за допомогою засобів, наданих мені культурою, і в такий спосіб я приречена на постійний саморозвиток (самоактуалізацію) свого потенціалу.
При наближенні суб'єкта до межі цього розриву - прірви - стає очевидним невідповідність того, ким він себе вважає, і реальним станом речей. Поштовхом, що відкидає суб'єкта до межі розриву, може стати будь-яка проблемна ситуація, що несе інформацію про навколишню реальність, котра суперечить наявній картині світу й ідентичності, що її породила і нею породжується в кожнім акті самовизначення.
Ми взяли на себе сміливість визначити вислизання розривів і наближення до них як феномени реальної поведінки сучасної людини. Відтак визначаємо наступні явища, відрефлексовані в соціально-психологічному знанні, які обумовлюються описаними вище розривами.
Розрив між регістрами Реального й Уявлюваного переживається як втрата ідентичності, основ чи критеріїв оцінки подій. Афекти страху, розпачу, розгубленості, відчуття втрати можуть супроводжувати переживання суб'єктом процесу фрагментації особистості. Саме це спостерігається нині, коли, завдяки віртуалізації світу, створення Інтернет-реальностей, Уявлюване скеровується на місце Реального, збільшуючи зяяння і занурюючи суб'єкт у порожнечу, де будь-який прорив Реального позбавляє можливості ідентифікуватися з чимось сталим (психоз). Розрив між регістрами Уявлюваного і Символічного виражається у втраті легітимності образу Я, а це змушує суб'єкта симулювати ідентичність, що супроводжується тривожністю: Інший побачить, що суб'єкт не може на неї претендувати. В епоху глобалізації, коли локальні культури, які протягом століть задавли порядок Я, стираються, недосконалість, а то й брак законів змушує встановлювати помилковий порядок ідентифікації, симулювати його (невроз). Я ідентифікуюся не з тим, що я українка чи росіянка, а з тим, що лишилося в пам'яті Іншого про людей української (російської) національності. Звідси прагнення деяких представників європеоїдної раси, які інтегруються в спільноти людей з темним кольором шкіри, здаватися "чорнішим, ніж усі чорні" тощо.
Розрив між регістрами Символічного і Реального виражається у збільшенні неідентифікованого, несимволізованого досвіду суб'єкта, причиною чого є обмеженість набору виражальних засобів. Результат - стагнація формування ідентичності, що може виражатися в ригідності ідентичності, неможливості її зміни на адекватнішу реальності. Чим більше стає несимволізований (і, тим самим, недоступний суб'єктові) досвід, тим меншим стає його Я відносно нього (а, отже, і загалом), і тим більше суб'єкт чіпляється за те мале, про що він може говорити з упевненістю як про себе: "Я українка, тому що я їм сало, ненавиджу москалів,уболіваю за київське "Динамо". Боже мене упаси відступити хоч від одного з цих критеріїв!".
У ширшому контексті цей розрив впливає і на нашу здатність ідентифікувати взагалі. Досить яскравий приклад, пов'язаний з подіями 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, наведений М. Рикліним у книзі "Час діагнозу": "...події 11 вересня, на відміну від звичайних актів терору, інтелектуали присвоїли вищий, "апокаліптичний" статус... На місці символів процвітання єдиної наддержави утворилися руїни, що вразили усіх своєю мовчанкою. У мовчанні, власне, й було укладено їхнє послання. У цьому травматичному контексті і виникла фігура Апокаліпсису.., для якого ще немає мови, мову якого ще потрібно породити... Це поки що чистий голос травми..." [4]
Підсумовуючи викладене, вважаємо за необхідне акцентувати увагу на таких положеннях.
Процес формування ідентичності відбувається у два етапи, не розділені в часі: виокремлення себе зі світу і наближення до нього. Провідна роль у процесі набуття ідентичності належить Іншому, що маніфестує соціальні норми і настанови. Суб'єктність розглядається як нерозділеність у часі і просторі відчуття "Я", що додає злитності окремим подіям досвіду суб'єкта, сплавляє його в одну індивідуальну історію. Те, що описується в соціальній психології як ідентичність, у глибинній психології розглядається як один з аспектів суб'єктності. Порушення процесу формування суб'єктності як нормального функціонування ідентичності проявляється в різних формах дисфункції психічного апарату.
Психологічна проблема суб'єкта є наполегливою і неефективною спробою створення ілюзії, яка дозволяє приховати явні розриви в його досвіді і цілісності його "Я" між сферами глибинного несвідомого бажання, соціально прийнятними формами його задоволення, що вибудовують його свідомий нарцисичний образ, і доступним йому культурно-символічним інструментарієм, що дозволяє знайти творчий компроміс між соціальними обмеженнями і неусвідомлюваними прагненнями до індивідуальної насолоди.
Таке розуміння сутності психологічних утруднень дозволяє окреслити загальні риси моделі надання психотерапевтичної допомоги, яку можна назвати такою, що конституює поверхню "Я" суб'єкта, основною метою якої є виявлення розривів в індивідуальному досвіді і збагачення суб'єкта інструментарієм (культурно-мовним), що забезпечує процес постійного збільшення поверхні "Я" суб'єкта в місцях розривів шляхом створення останнім нових аутентичних його природі сенсових змістів. Такий процес ми називаємо процесом самоконституювання суб'єкта.
Література:
1. Ж. Лакан. Семинары. Книга 2 - М.: Гнозис / Логос, 1999. - 508 с.
2. Калина Н. Ф. Лингвистическая психотерапия. - К.: Ваклер, 1999. - 282с.
3. Гнатенко П. И. Павленко В. Н. Идентичность: философский и психологический анализ. К.: 1999. - 466 с. Постмодернизм.
4. Энциклопедия. - Мн.: Интерпресссервис; Книжный дом. 2001. - 1040 с.
5. Рыклин М. К. Время диагноза. М.: Издательство "Логос", 2003. - 325 с.
6. Маричева А., Духнич О. Порівняльний аналіз змістового простору понять ідентичності в соціальній психології і суб'єктності в глибинній психології // Соціальна психологія. - 2005. - № 2 (10). - C.72-82
7. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве