WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів - Реферат

Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів - Реферат

в цій боротьбі головним геополітичним призом є Євразія, як це визнав провідний теоретик цього наступу З. Бжезинський. Йдеться не просто про матеріальне завоювання, але й зруйнування самого континентального етосу, виробленого тисячоліттями і відповідального за сталість континентального антропологічного типу.
В цих умовах головна увага має бути зосереджена на пошукові механізмів стабілізації, відновлення глобальної рівноваги з урахуванням інтересів кожної держави, кожної культури як носія унікальних технологій виживання і розвитку. Логіка розвитку глобалізаційного процесу диктує висновок про необхідність відновлення насамперед геополітичної, геостратегічної рівноваги, яка забезпечить умови для рівноправної цивілізаційної конкуренції, в якій зможуть вижити лише найжиттєздатніші моделі суспільної організації розвитку.
Збереження і відновлення Номосу Суші як глобального балансира, як життєво важливого для виживання цивілізації елемента світоустрою в сучасних умовах пов'язується з реалізацією проекту широкої континентальної інтеграції. Важливим чинником його успіху є позиція лімотрофних держав Старого Світу, в тому числі й України. Поліцивілізаційна природа української державності відкриває перед нею унікальні можливості зреалізувати потенціал діалогу культур як для досягнення стабілізації суспільного розвитку, так і для реалізації можливостей відновлення глобальної рівноваги як вирішальної умови виживання людства.
Однак значення глобальної рівноваги не обмежується геополітичними і взагалі матеріальними аспектами суспільного розвитку. Не менше важить її відновлення і для приборкання небезпечних ентропійних тенденцій, повязаних з тріумфом інструментальної раціональності, і для відновлення статусу високої культури й умов гармонійного розвитку біосфери та людства. Саме континентальні цивілізації Сходу є носіями цінностей і способу життя, на основі яких людство може спромогтися на прорив у Вік Інтелекту, у справжній Вік Мудрості, бо безпосередня виробнича сила науки має бути доповнена опануванням глибин людської мудрості, що коріниться у загальному культурному надбанні традиційних цивілізацій.
Це винятково важливо в умовах, коли людство перебуває на порозі незворотних змін, що загрожують підірвати можливості до відновлення гармонійної коеволюції суспільства і природи. Відмова США підписати Кіотський протокол стала ще одним свідченням того, що єдина наддержава, яка уособлює посейдонічний етос і претендує на певну месіанську роль (Manifest Destiny), не усвідомлює нерозривної єдності людини, суспільства, природи і космосу, а отже не усвідомлює і відповідальності перед Життям.
Бачимо, що, з одного боку, світові, насамперед світогосподарські, інтеграційні процеси перетворюють людство на єдиний колективний суб'єкт історії, але з іншого - цей новий світопорядок зовсім не означає досягнення тієї гармонії, про яку мріяли мислителі від Лао-цзи і Платона до А. Тойнбі і В. Вернадського. На практиці, за словами Ю. Павленка, бачимо, що глобалістична інтеграція зовсім не веде до загальнолюдської соборності і синархії. Вона запроваджує , скоріш, найжорсткіші форми ієрархії співпідпорядкування і пригнічення як у рамках самого людства (високорозвинені країни "золотого мільярда", середньорозвинені держави, що обслуговують їх, і всі інші, які опинились на узбіччі історичного процесу без помітних шансів виправити своє майже безвихідне становище), так і між людством і довкіллям [12, с. 687 - 688].
В нинішніх умовах, коли світ перебуває у точці біфуркації, на порозі незворотних змін, першочергового значення набуває оцінка спрямованості глобалізаційних процесів. У цьому контексті особливо важливо, як наголошує О. Білорус, розглядати глобалізацію з двох точок зору: 1) як природний, об'єктивний процес; 2) як силовий, насильницький процес в інтересах глобалізаторів [13, с. 9]. Саме другий вимір, який сьогодні виходить на авансцену, ставить у центр уваги проблему політичного вибору та політичного управління глобальними процесами, покликаного відвернути світову цивілізаційну катастрофу. Усвідомлення можливості вибору робить глобальну ситуацію трансформації цивілізації перш за все політичною, вимагає політичної оцінки та політичних рішень. Саме тому не можна не погодитися з думкою У. Бека: століттям глобальності не провіщається кінець політики, а відкривається новий початок [14, с. 223].
Від політичного вибору суб'єкта залежить не просто розв'язання матеріальних суперечностей, але доля виду Людини Розумної як такої. Адже саме інволюційні, в релігійному сенсі навіть апокаліптичні тенденції простежуються нині в руйнації базових культурних цінностей і полікультурного ландшафту світу, заміщенні культурних відносин технологічними та поширенням антикультури, руйнації традиційних соціальних інститутів, в кризі модерної моделі держави-нації та пов'язаних з нею механізмів соціального регулювання і соціального захисту людини. А звідси й бурхливий потік асоціалізаці, що загрожує втратою людського в людині. Інформаційно-комунікаційна революція відкрила безмежні можливості для тотального контролю особи і суспільств, підриваючи цінності свободи людини, загрожуючи перетворити її, якщо скористатись терміном Л. Мамфорда, на елемент мегамашини, або, за Е. Фроммом, на робота.
Дотепер політика практично ігнорувала ці небезпечні тенденції, залишаючи інтелектуалам можливість висловлювати свою стурбованість без сподівань бути почутими. На зламі тисячоліть вичерпання західної домінанти цивілізаційного процесу, нова хвиля орієнталізації, символом якої стала поява третьої космічної держави - Китаю, а також хвиля піднесення масових громадських рухів, насамперед у розвинених країнах, відкривають перспективу облаштування світової системи на нових засадах.
Література:
1. Панарин А. С. Искушение глобализма. М., 2002.
2. Балабаева З. В. Идеология социального глобализма (Критический анализ доктрины Римскогоклуба). - К., 1989.
3. Галкин А. А. О глобализации без иллюзий // Глобализация. Конфликт или диалог цивилизаций? М., 2002.
4. Чешков М. А. Глобалистика: предмет, проблемы и перспективы // ОНС. - 1998.
5. Скаленко А. К. Глобальные резервы роста. К., 2002.
6. Федотов А. П. Глобалистика как новая наука о современном мире. М., 2002.
7. Хартия Земли (Текст) // Безопасность Евразии. 2001.
8. Василенко И. А. Политическая глобалистика. - М.: Логос, 2000.
9. Чешков М. А. О видении глобализирующегося мира // МЭ и МО. - 1999.
10. Шепелєв М. Планетарний дуалізм як основна суперечність сучасної світової системи. Деякі аспекти взаємодії Сил Суші і Сил Моря // Нова політика. 1998.
11. Белорус О. Г. Экономическая система глобализма. К., 2003.
12. Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. К., 2002.
13. Білорус О. Г. Глобалізація та національна стратегія України. К., 2001.
14. Бек У. Что такое глобализация? / Пер. с нем. А. Григорьева и В. Седельника. М., 2001.
15. Шепелєв М. Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів // Соціальна психологія. - 2004. - № 4 (6). - C.123-138
16. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве