WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів - Реферат

Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів - Реферат

коріниться у тісних зв'язках евріекономіки та параекономіки, що вивільнилась з-під колишніх зовнішніх обмежень і швидко розростається. В цих умовах конкуренція цивілізаційних укладів виявляє потенційну можливість такого екстравагантного результату, як демодернізація людської цивілізації.
Задоволення потреби стабілізації лежить в основі зростання вимог глобалізації управління, впорядкування глобальної ринкової і соціальної стихії. Тим самим економічні реалії глобалізму поставили на порядок денний проблему політичного регулювання суспільних відносин на глобальному рівні. Актуалізуються давні космополітичні ідеї про світову державу (Данте) та людину як громадянина Всесвіту (Діоген). Такого роду світоглядні уявлення і теоретичні концепції визначаються як мондіалізм. Особливо популярними його ідеї стали на початку ХХ століття, втілившись у концепціях світової революції і світового уряду. Виникнення першої пов'язане з революцією 1917 року в Росії, а другої - із створенням після Першої світової війни першої універсальної міждержавної організації - Ліги Націй. Представники різних ідеологічних течій на диво сходились у визначенні функціональної мети створення єдиної світової держави, уряду або наддержавного координуючого регулятивного органу.
Приймаючи термін мондіалізм, що є визначенням певної політико-ідеологічної доктрини, можна визначити процес формування світового (політичного) порядку, пов'язаного із створенням інститутів, норм і процедур глобального управління, терміном "мондіалізація". Мондіалізація, як політико-управлінський вимір глобалізації, є відповіддю на потреби економічної системи глобалізму. Внутрішньо суперечлива система глобалізму неминуче породжує імпульси політичної активності в напрямку мондіалізації. Всупереч демократичній ейфорії кінця 80-х - початку 90-х років ХХ століття, у сфері міжнародних відносин на зміну горизонтальним зв'язкам поступово приходять вертикальні, інституційно оформлюється принцип ієрархічної організації міжнародного життя, що характеризує завершення загального переходу від міжнародного порядку до світового. Цей процес є сутністю мондіалізації. Результатом його розгортання стало формування політичної системи мондіалізму, яка ще не здобула завершеного оформлення, але вже яскраво виявилися її ознаки, компоненти, закономірності розвитку і, насамперед, безпосередня залежність від економічних реалій системи глобалізму.
Прикметно, що у своїй основі політична система мондіалізму склалася за умов абсолютизації відносин планетарного дуалізму в період глобального протистояння двох економічних, соціальних та ідеологічних систем, рівновага яких забезпечувалась режимом американо-радянського кондомінімуму. Зруйнування біполярної системи, перетворення наймогутнішої світової таласократії - США - на єдину наддержаву, зумовили вектор трансформації режиму функціонування політичної системи мондіалізму. Сьогодні це система глобальної олігархії, яка підтримує владу транснаціональних еліт. Інститутами політичної системи мондіалізму є глобальні держави, глобальні медіакорпорації, транснаціональні фінансово-політичні об'єднання, міжнародні регулюючі органи, міжнародні неурядові організації, світові клани. Вони формують глобальну політичну культуру, яка здійснює нормативно-ціннісне забезпечення глобальної влади транснаціональних еліт.
Формуються специфічні способи і методи підтримання, які визначають характер режиму функціонування політичної системи мондіалізму. Однак існуюча глобальна елітарно-консенсусна олігархія поступається місцем зростаючим неототалітарним тенденціям. Глобальний економічно фундований воєнно-інформаційний тоталітаризм, який увічнює розкол між постіндустріальними країнами і рештою світу, між транснаціональними елітами і тубільними більшостями, відкриває сумну перспективу глобальної неоархаїки і повернення світу до часів протиставлення єдиної цивілізації та варварів. Особлива небезпека такої перспективи пов'язана з тим, що вона актуалізується у високотехнологічному і глобальному відкритому суспільстві. Поразка такого проекту за своїми наслідками буде куди катастрофічнішою, ніж падіння Римської імперії.
Політична система мондіалізму набуває рис антиномістичної системи, метою якої є не досягнення вищого, безпечнішого рівня глобальної інтегрованості, а підтримання неврівноваженого стану між глобальним центром і глобальною периферією, які набувають якісних ознак конфронтації цивілізації і варварства. Причому перша пов'язується з глобальною техносферою, що вступила у постіндустріальну стадію свого розвитку, а друга - з усіма відсталими і традиційними цивілізаціями. Ця система консервує нову глобальну становість як основу метарегіонального розшарування глобального суспільства. В ній Україна не може претендувати навіть на можливість прориву на вищі щаблі глобальної ієрархії, але її поліцивілізаційна природа створює умови для поширення (в тому числі через технології формування свідомості) як серед еліт, так і у широких верствах суспільства, ілюзій про можливість цього прориву за рахунок інтеграції у глобальні структури постіндустріального світу. Можливості для випереджаючого розвитку України пов'язані з усвідомленням появи нових політичних технологій управління цивілізаційними процесами, які активно розробляє та застосовує постіндустріальний, західний світ, а звідси і з виходом на перший план цивілізаційного виміру глобальної конкуренції.
Цивілізаційний код є ключовим фактором конкурентоспроможності, оскільки детермінує дію інших - економічної діяльності, урядової ефективності, ефективності в бізнесі, інфраструктури, освіти, науки. Саме він визначає ієрархію суспільних пріоритетів та вибір шляхів і засобів їх реалізації. Відтак зрозуміло, що в основі глобальної конкуренції лежить конкуренція цивілізаційна. Вона постає як боротьба за символічну владу, котра забезпечує легітимацію того соціального порядку, який несе в собі відбиток певного цивілізаційного коду. Ця конкуренція реалізується через технології символічної політики, які стають засобами символічної боротьби.
Цивілізаційна конкуренція виходить на перший план в умовах системи глобалізму, бо розвитокглобалізаційного процесу йшов у напрямку абсолютизації базової суперечності між двома типами цивілізацій - континентальним і морським, між Силами Суші і Силами Моря. Досягнувши апогею в часи холодної війни, цей процес нині загрожує знищенням континенталізму як принципу життєустрою взагалі. Прірва між двома макроцивілізаціями посилюється стратегією єдиного глобального лідера сучасного світу - США, які прагнуть забезпечити власний сталий розвиток за рахунок створення і підтримання глобальної неусталеності. Між двома геоцивілізаційними типами, через принципові розриви у цілях і характері дій, розгортається напружена боротьба, результат якої визначатиметься підсумками конкуренції за формування порядку денного для нового глобального світу.
На рубежі другого і третього тисячоліть уперше в історії спостерігається спроба змінити біпівкульну структуру світу та оголосити самі основи континентального існування незаконними і застарілими. Ми є свідками тотального наступу морського піратства на континентальні цивілізації, і
Loading...

 
 

Цікаве