WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів - Реферат

Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів - Реферат

проблем у процесі вичерпання соціальної домінанти М. Чешков розглядає як передумову становлення нового суб'єкта - людства в цілому, що проявляється в активності різних неформальних рухів, релігійно-духовних пошуків, виробленні різних проектів світоустрою, діяльності світових інститутів. Усі ці явища М. Чешков розглядає як тенденцію до становлення індивіда, що прагне до самореалізації через віднайдення вселюдяності і тим самим реалізує свою постійну присутність в історії [9, с. 49]. Ця тенденція є нині проявом загострення основного протиріччя: "людство - індивід" і виражається у вибухові історичного поліморфізму, тобто відродженні придушених, усунутих чи деформованих історичних форм.
Вимогою часу є спрямування глобалістики не лише на осмислення глобальних проблем і процесів, а, перш за все, на наукове забезпечення управління сучасним світовим розвитком. Суперечливість і турбулентність цього розвитку вимагає активного пошуку стабілізуючих, врівноважуючих механізмів управління надскладними глобальними відносинами і процесами в інтересах виживання людства. Вже зрозуміло, що розвиток кожного суспільства підпорядковується загальним закономірностям розвитку сучасної світової системи, головною серед яких є тенденція глобалізації. Саме тому в умовах надзвичайного зростання зовнішніх впливів на економічне, соціальне, культурне і політичне життя кожного суспільства для кожного з них проблема впливу на розвиток глобальних процесів стає центральним питанням виживання. Взагалі вплив нової реальності, що виникає під тиском глобалізації, має потужний, навіть шокуючий політичний ефект, оскільки вимагає визначити ставлення до засад і динаміки глобалізації та виробити стратегію поведінки відповідно до її парадоксів і викликів.
Основою посилення соціальної функції глобалістики є політико-цивілізаційний підхід. Його актуальність і практичне значення обумовлюються, між іншим, процесами розпаду в умовах кризи вікових політичних і цивілізаційних структур та утворення нових. Конфлікти між ними неминучі. З позицій політико-цивілізаційного підходу, процес світового розвитку є саморозгортанням потенціалу світової цивілізаці, що формується, утримуючи в собі альтернативні вектори розвитку людства. Конкретні його стани визначаються не тільки закономірностями історичної динаміки світового цивілізаційного процесу, не тільки змінами в конфігурації співвідношення сил між суб'єктами цивілізаційного розвитку, але й співвідношеннями їх етичних парадигм, що окреслюють параметри політичного вибору. Контури застосування політико-цивілізаційного підходу до аналізу глобалізації розкриваються в наступних положеннях.
Глобалізація (у найширшому розумінні) - це певний соціоприродний процес. Як формування соціоприродної якості, вона є процесом розвитку, що підпорядковується загальним закономірностям. Будь-який розвиток завжди передбачає відносини взаємозв'язку і взаємодії. В основі цих відносин завжди спостерігається роздвоєність єдиного на протилежності, їх боротьба та подолання протиріч. Взаємодія протилежностей, які одночасно передбачають і виключають одна одну, є початком будь-якої організації. І саме ця взаємодія наповнює існування і розвиток організації внутрішніми суперечностями.
Основним принципом організації життя у природі та суспільстві є принцип парності, який передбачає, що діючою одиницею завжди є пара, два взаємодоповнюючі енергопотоки. Світло і темрява, добро і зло, суб'єкт і об'єкт, форма і зміст, простір і час, дух і матерія, місто і село, капітал і праця, ліва і права півкулі, чоловік і жінка - ось найвідоміші з численних проявів принципу парності.
Специфічний прояв принципу парності у природі - наявність двох протилежних географічних реальностей: території і акваторії, Суші і Моря. З ними одвіку пов'язується існування людини. Це обумовлюється органічною єдністю людини і ландшафту. Адже ландшафт впливає на людину, її організм і поведінку - так само, як і людина своєю діяльністю змінює ландшафт, у якому діє. Вплив ландшафту, єдність людини і суспільства з природним середовищем виражаються у понятті місцерозвитку. Різниця між існуванням на Суші та так званим морським існуванням визначає особливості суспільної організації, які здавна були предметом дослідження філософів, а з виникненням геополітичної науки стали одним з відправних пунктів для розгляду протистояння континентальних і морських держав (телурократій і таласократій) в якості рушійної сили світової історії. Ця теза, яка могла б вважатися перебільшеним редукціонізмом загальної закономірності історії людства на всіх етапах його розвитку, знаходить підтвердження в сучасних умовах (цивілізації Модерну).
Великі географічні відкриття ознаменували появу нової геополітичної цивілізаційної реальності - Номосу Моря, який став першим глобальним суб'єктом творення сучасного світу. Він ототожнюється з атлантичним Заходом. Протягом XVI - XVIII століть конституюється планетарний дуалізм як основна суперечність сучасної світової системи, що є рушійною силою її розвитку [10]. Розвиток відносин планетарного дуалізму у напрямку поступової абсолютизації цієї суперечності є справжньою основою глобалізаційного процесу. Без переходу до морського існування була б неможливою поява глобального капіталізму, глобальної техносфери як його матеріальної основи та лібералізму як ідеології вільного ринку й відкритого суспільства. Адже море нерозривно пов'язане з торгівлею, колоніальною експансією і технічним прогресом, спрямованим на приборкання природної стихії за допомогою розумотворних технологій. Встановлення ж морського панування завжди було запорукою світової гегемонії (спочатку в межах середземноморської ойкумени, а потім і в планетарному масштабі) як умови розвитку ринкової економіки.
Отже, основоположною тезою дослідження глобалізаційного процесу є те, що в його основі лежить конституювання планетарного дуалізму Номосів Суші і Моря, Сходу і Заходу. Під впливом його розвитку, поряд з традиційними цивілізаціями, постала техносфера як матеріальна основа глобалізації. І експансія, яка йшла услід за вестернізацією, супроводжувалася поширенням ринкових відносин, техноекономоцентризму, руйнуванням традиційних культур. Конфлікт природного і штучного, культури і техніки не лише став характерною ознакою розвитку людства в цілому, але й розколов кожне локальне суспільство на агентів та опонентів глобальної модернізації. Кожна із сторін цього універсального конфлікту (в усіх його конкретних проявах - від опіумних війн до сатьяграхи і руху сапатистів) є носієм специфічного типу відносин,специфічною моделлю глобалізації.
Розвиток сучасної світової системи - це розвиток глобального капіталізму, еволюція капіталістичного способу виробництва. Тому, керуючись закономірностями розвитку капіталістичної світ-економіки, можна виділити такі його етапи: ранній капіталізм, класичний капіталізм, державно-монополістичний капіталізм та глобалізм. Перехід від одного етапу до іншого зумовлювався якісними стрибками революційного характеру. Так, риси раннього капіталізму визначалися способами формування світового ринку під впливом і в ході геополітичної революції. Класичний капіталізм сформувався під впливом
Loading...

 
 

Цікаве