WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів - Реферат

Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів - Реферат


Реферат на тему:
Політико-цивілізаційний підхід до аналізу глобалізаційних феноменів
ХХ століття стало епохою глибинних, революційних трансформацій, пов'язаних з руйнацією або й виродженням вже не тільки традиційних, але й модернових соціальних структур, та формуванням нового глобального універсуму, в якому (з першого погляду - еклектично) поєднуються риси різних цивілізаційних укладів. Поліфонія глобальних трансформацій змушує не просто осмислювати їх логіку, але й порушувати та вирішувати питання щодо можливості суб'єктів історії - людини і суспільства - впливати на їх розгортання, конструювати майбутнє в інтересах свого виживання та розвитку. Глобальність проявляється в усіх вимірах буття світу і проявів людської свідомості. Вона означає формування спільності соціальних, економічних, політичних, правових відносин, котрі вже не можуть інтегруватися у національно-державну практику, а набувають планетарних масштабів.
Глобалізм (як теорія, ідеологія і стратегія) вивчається тривалий час. Згадаймо хоча б таких його дослідників, як О. Панарін [1], З. Балабаєва [2], О. Галкін [3]. Зокрема, для О. Галкіна глобалізм - це тип осмислення нинішнього етапу руху до універсалізації людської спільноти і, відповідно, система цінностей життя [3, с. 165].
Необхідно відрізняти глобалізм як тип свідомості (або планетарну свідомість) і глобалізм як політичну ідеологію певних соціальних сил, що прагнуть спрямувати глобалізаційні процеси у потрібне їм русло. Для глобалізму в такому розумінні характерне декларування стратегії глобалізації як єдино можливої перспективи еволюції людського розуму, пов'язаної з ідеєю виживання людства. Він створює певний ідеологічний образ майбутнього і відповідно до нього перебудовує соціальну дійсність. Часто говорять про неминучість ситуації, коли учасники глобалізаційного процесу структуруватимуться на ініціаторів та лідерів, що виступають його рушіями і гарантами ідентичності; на лояльних до ідеології процесу і готових стати його учасниками; на індиферентних або таких, що обирають ескапістську лінію поведінки; на опонентів, що пропонують альтернативні рішення або заперечують ідеологію глобалізму в цілому.
Ідеологія глобалізму схильна до самореференції майже виключно у перформативній модальності, тобто виражає себе не просто як єдино можлива, але й взагалі не передбачає іншого способу мислення, спроможного претендувати на такий само високий рівень ідентичності. Ідеологія глобалізму владно прагне утвердитися як нова наукова ідеологія. Це призвело до того, що неоліберальні стандарти глобалізму дехто став некритично розглядати як синоніми наукової істини.
Не можна заперечувати, що глобалізм, як відчуття єдності людства, мирний симбіоз його і природи, став характерною ознакою нового бачення світу. Але глобалізм нашої епохи - це, з одного боку, система міфів, що стали реальністю, а з іншого - реальність, що спростовує ці міфи. Переважна більшість населення планети розуміє, що глобалізація не є тим, бажаність чи небажаність чого підлягає обговоренню; це універсальна соціальна дійсність. Під її впливом люди усвідомлюють, що світ став іншим, а це спонукає вишукувати нові базові засади для його пізнання й осмислення. Стає марнотою аналіз окремих суспільств як структур, що розвиваються переважно внутрішньо. Насправді вони є структурами, що виникають внаслідок глобальних процесів або як форма реакції на ті процеси.
Термін глобалізація за своєю значимістю став однопорядковим з такими поняттями, як історія, культура, цивілізація, сучасність, прогрес та інші загальногуманітарні поняття. Глобалізація світової економіки, політики і культури, багато в чому з подачі американських вчених, стала наприкінці 90-х років минулого століття домінуючою темою міжнародних досліджень, і така ситуація, схоже, зберігатиметься у найближчі десять - двадцять років. Праці цього напрямку виділено в окрему категорію в класифікації, встановленій Міжнародною асоціацією політичної науки (МАПН).
Восени 1999 року відбувся XVIII всесвітній конгрес МАПН, присвячений її 50-річчю. Тема дискусії - "Світовий капіталізм, управління і громада: чи йдемо до корпоративного тисячоліття?" Зміщуючи акцент з поняття глобалізація на поняття світовий капіталізм, особливо акцентуючи на корпоративному аспекті змін, конгрес покликаний був виявити організаційне ціннісно орієнтоване поняття процесу глобалізації. Вчені звернулися до проблем: як впливає корпоративний поворот на існуючі форми держави і суспільства; як відбуватиметься перехід від системи, заснованої на національному господарстві і конкуренції, до динамічно зростаючої системи інтеграції світового і регіонально-корпоративного капіталізму, політично координованих ринків; як це впливатиме на традиційні моделі демократичного правління та особистість громадян.
У 80-90-х роках ХХ століття глобальні дослідження починають впливати на політичні рішення, ухвалювані як на рівні національних держав, так і світової спільноти в цілому. Вони відбилися в кількох десятках документів міжнародного права. Зокрема, в таких, як Всесвітня хартія природи (1982 р.), Декларація Ріо (1992 р.), Порядок денний на ХХ століття (1992 р.), а також в міжнародних угодах - Конвенції ООН про зміну клімату (1992 р.), Конвенції про біологічну розмаїтість (1992 р.).
На рубежі тисячоліть з'явилися численні документи, що претендують на визначальну роль у формуванні стратегії світового розвитку. Серед них - Глобальна громадянська етика (1995 р.), Загальна етика (1997 р.), Універсальна декларація людської відповідальності (1997 р.), Декларація Культури Миру (1999 р.). Протягом 90-х років, відразу після Саміту Землі, під егідою Ради Землі Міжнародного Зеленого Хреста велася робота над Хартією Землі (Декларацією прав природи). Цей комплексний документ інтегрував чимало глобалістських ідей останніх десятиліть.
Вже внаслідок перших глобальних досліджень сформувалися три основні їх напрямки. М. Чешков називає їх соціологічним, антропоекологічним і культурологічним, а також виокремлює розробку глобальних проблем (проблем світоцілісності взагалі) у ключі інформаційних і семіотичних теорій [4, с. 130]. У рамках соціологічного підходу інтенсивно вивчалася проблема глобалізації світоекономічних зв'язків і світового політичного порядку. Антропоекологічний підхід дозволяв розглядати проблеми виживання людства, а також еволюційно-екологічних криз, тоді як культурологічний акцентував увагу на проблемах взаємодії цивілізацій, становленні світової цивілізації, глобалізації культур і можливості виникнення загальної, глобальної культури.
Показово, що вже тоді виявився антропоекологічний підхід, репрезентований філософією глобальних проблем, розвиток якої згодом вийшов за рамки цього предметного поля і вилився в окремий напрямок - філософську глобалістику. Філософія глобальних проблем склалася як галузь досліджень, у якій визначаються передумови їх вирішення, аналізуються філософські аспектисоціального, демографічного, екологічного та економічного прогнозування. В основу філософської глобалістики покладено положення про те, що в сучасних умовах різка інтенсифікація зв'язків і взаємодій у світі
Loading...

 
 

Цікаве