WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Позитивні та негативні прояви емпатії в процесі соціалізації - Реферат

Позитивні та негативні прояви емпатії в процесі соціалізації - Реферат

"симбіотик" шукає іншу особу, до якої можна було б "прирости" [10]. Одначе інші люди негативно сприймають чиїсь спроби "підлаштуватися". Це може відштовхнути навіть швидше, аніж "важкий" характер. Виникає парадокс: емпатія, що допомагає долати бар'єри сприймання та взаємодії, встановлювати близькі стосунки, провокує з'яву такого бар'єра.
Можливий інший варіант розвитку високоемпатійної особистості. "Через надмірну чутливість така людина дуже ранима, її дуже легко образити, завдати болю. Надто емпатійна людина не витримує бездушних споживачів своєї доброти", - пишуть Є. Головаха та Н. Паніна у книзі "Психология человеческого взаимопонимания". Подібної думки дотримуються й представники психоаналізу та інших напрямків психотерапії (З. Фрейд, Н.Мак-Вільямс, Ф. Перлз, Ф. Олпорт). Високоемпатійні особистості найчастіше зустрічаються серед їх клієнтів. Так, Н. Мак-Вільямс говорить, що особистості з надрозвиненою емпатією спрямовують гнівні реакції на самих себе, причому такі люди спонтанно і безконфліктно переживають почуття гніву, замість нього вони почувають провину. Вони болісно усвідомлюють кожен із своїх егоїстичних проявів, ігноруючи водночас власні добрі вчинки. Зло і несправедливість завдають їм страждань, проте вони дуже рідко реагують у відповідь різко й агресивно [5].
Такі особистості легко подобаються іншим і навіть викликають захоплення, оскільки спрямовують ненависть і критицизм частіше всередину, ніж назовні. Вони, як правило, великодушні, чутливі й терплячі до вад інших. Свої сумніви високоемпатійні особистості вирішують на користь інших, намагаючись зберегти взаємини будь-якою ціною. Посилена турбота про інших, ідеалізація їх дозволяє їм зменшити дистимічні страждання, знизити рівень тривоги, досягнути особистісної цілісності. Н. Мак-Вільямс вважає також, що наявність подібних особистісних рис обумовлює розвиток депресивних особистостей. Ці люди, як правило, високоморальні.
Чимало дослідників (М. Боришевський, А. Валантінас, Т. Гаврилова, Ю. Гіпенрейтер, В. Петровський, Є. Суботський) вказують на обов'язкову наявність серед складових емпатії знання та дотримання моральних норм, але особистості, незважаючи на те, що мають такий скарб, важко пристосовуються до життя. "Зі злитком золота на базарі важко щось купити, туди, скоріше, треба йти з дрібними монетами", - метафорично зауважують автори книги "Психология человеческого взаимопонимания" [4], описуючи соціальну адаптацію високоемпатійних особистостей.
Ф. Перлз описував явище прийняття особистістю чужих норм, настанов, способів дій та мислення без асиміляції їх як порушення меж особистості, визначаючи його як інтроекцію. Надто розвинена емпатійність може бути аналогом інтроекції - "невротичного механізму, за допомогою якого ми відсуваємо межу між собою та іншим світом так далеко всередину, що від нас майже нічого не залишається" [8]. Зрозуміло, що такий спосіб взаємодії засвоюється ще в дитинстві і активно впливає на формування заниженої самооцінки та переконання на кшталт: "Ти - хороший, Я - поганий" (за Е. Берном). У такому випадку високоемпатійною людиною легко маніпулювати.
Вище вже йшлося про те, що спілкування як обмін інформацією обов'язково припускає психологічний вплив на партнера з метою зміни його поведінки, і ефективність комунікації вимірюється саме тим, наскільки вдалося це зробити. До цього можна додати зауваження А. Петровського: "Якщо скористатися метафорою, то істинна особистість - це своєрідне джерело потужної радіації, що змінює пов'язаних з цією особистістю людей". (Радіація, як відомо, може бути і корисною, і шкідливою, може і лікувати, й калічити, і прискорювати, й уповільнювати розвиток, ставати причиною різних мутацій тощо). Теоретично усі людські вчинки можна розмістити вздовж осі цінностей, крайніми полюсами якої були б "ставлення до іншої людини як до цінності - ставлення як до засобу". Проте більшість випадків взаємодії людей не належать до жодного з цих полюсів. У чистому вигляді об'єктне ставлення проявляється не часто, тому що, по-перше, викликає моральний осуд, а, по-друге, стає неможливим через протидію адресата впливу, котрий захищає своє право на суб'єктність [7].
Автори популярної нині літератури (Є. Доценко, О. Сидоренко, К. Прайор) не лише доводять позитивну роль маніпуляції в процесі спілкування, а й вчать, як протистояти впливові іншої особи. Адже особистість виховується не лише через засвоєння впливів навколишнього середовища, а й тому, що чинить їм опір. "Незважаючи на нашу віру в людяний потенціал людини, ми не повинні закривати очі на те, що Людяні люди і тепер і, можливо, завжди будуть залишатися меншістю, - писав В. Франкл. - Але саме тому кожен з нас відчуває виклик приєднатися до цієї меншості. Погані справи! Та вони стануть ще гіршими, якщо ми не робитимемо все, що нам під силу, аби поліпшити їх" [11]. Людські взаємини поряд з гідними й красивими почуттями та вчинками допускають і протилежні їм, і саме в таких випадках співчуття, розуміння, здатність прощати стають важливою умовою подальшого спільного життя та діяльності.
Щодня кожна людина в той чи інший спосіб виявляє толерантність, співчуття та розуміння, змінюючи інших чи змінюючись сама, відшукуючи референтну групу відповідно до власних потреб, цінностей та інтересів, рис свого характеру і характеру партнерів, обставин взаємодії та етнокультурного контексту.
Література:
1. Амонашвили Ш. А. Как живете, дети? - М.: "Просвещение", 1986. - 174 с.
2. Бойко В. В. Методика диагностики уровня эмпатических способностей / Практическая психодиагностика. - Самара: Издательский Дом "БАХРАХ", 1999. - С. 486 - 492.
3. Бондаренко О. Ф. Разговор с психотерапевтом. - К., 2003. - С. 58 - 61.
4. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. - К., 1989. - 181 с.
5. Мак-Вильямс Ненси. Психоаналическая диагностика. Понимание структуры личности в клиническом процессе. - М., 1998. - 480 с.
6. Максимець С. М. Вплив емпатійності на соціальну адаптацію майбутніх вчителів. Автореф. ... канд. психол. наук. - Одеса, 2000. - 18 с.
7. Петровский А. В. Быть личностью. - М.: Педагогика, 1990. - 111 с.
8. Перлз Ф. Гештальт-подход и Свидетель терапии. - М.: "Либрис", 1996. - 235 с.
9. Рябовол Т. А. Роль емпатії у процесі соціальної адаптації / Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, випуск 24. - К. , 2004 - С. 294 - 300.
10. Семиченко В. А. Психология общения. - К., 1998. - 149 с.
11. Франкл В. Человек в поисках смысла., - М.: "Прогресс", 1990. - 363 с.
12. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве