WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Позитивні та негативні прояви емпатії в процесі соціалізації - Реферат

Позитивні та негативні прояви емпатії в процесі соціалізації - Реферат


Реферат на тему:
Позитивні та негативні прояви емпатії в процесі соціалізації
Людина - істота соціальна, відтак змістовне її життя можливе лише за умови підтримання тісних зв'язків із соціумом. Їх стабільність забезпечується дотриманням певних правил суспільного життя, спільної діяльності, спілкування. Одним з механізмів, що робить поведінку людини суспільно прийнятною, є емпатія. Стаття присвячена розглядові компонентів емпатії, їх ролі в процесі спілкування.
Серед компонентів емпатії вчені виокремлюють емоційний, когнітивний та поведінковий. Останнім часом до її складових долучають ще й інтуїтивний компонент. Гадаємо, це доречно, адже у визначеннях емпатії часто зустрічаються такі формулювання, як: "збагнути емоційний стан співрозмовника", "зрозуміти на рівні почуттів", "увійти у внутрішній світ іншої людини" тощо.
Розглянемо роль кожного компонента в процесі спілкування.
Емоційний відгук на почуте дозволяє створювати атмосферу відкритості, довіри, душевності та полегшує тому, хто промовляє, процес самовираження. Співрозмовникові ж це допомагає ліпше зрозуміти зміст висловлювань, збагнути, що приховується за мовленим, оскільки кожна людина надає словам особливого відтінку, вкладаючи у них значення, відоме тільки їй. Зрозуміти всі нюанси мовленого допомагає проникаюча здатність емпатії, яка проявляється на рівні інтуїції. На думку В. Бойка, розвиток інтуїтивного каналу емпатії допомагає бачити поведінку партнера, діяти в умовах дефіциту інформації про нього, спираючись на досвід, що зберігається у підсвідомості. "На рівні інтуїції замикаються та узагальнюються різні відомості про партнерів. Ймовірно, інтуїція менше залежить від оціночних стереотипів, аніж осмислене сприймання" [2].
Отже, емоційна та інтуїтивна складові допомагають долати бар'єри у сприйманні почуттів, думок, поведінки партнера.
З іншого боку, вміння підтримувати емоційний контакт, демонструвати позитивне емоційне ставлення до почуттів іншого, здатність відчути його стан, виявляти співпереживання допомагає привернути до себе співрозмовника, впливати на його поведінку, а протягом тривалішого періоду - й на особистісний розвиток взагалі. А це дуже важливо, зокрема, в педагогічній діяльності. Представники гуманістичної психології називають таких вчителів фасилітаторами. За К. Роджерсом, вихованці педагогів-фасилітаторів демонструють вищий рівень емпатії, ніж діти, що навчаються у традиційних вчителів. У таких дітей також спостерігається: краще розвинена "Я-концепція", більше самоповаги; вищі академічні успіхи, вищі IQ та рівень мислення; менше проблем з дисципліною, менше фізичної та вербальної агресії, актів вандалізму; більше особистісної автономності, спонтанності, свободи проявів та розвитку творчості. Іншими словами, процес соціалізації дітей відбувається успішніше за умови достатнього прояву емпатії з боку поважних дорослих.
Сучасні дослідники Т. Василишина, О. Алпатова, О. Мильникова та інші, вивчаючи зв'язок зростання емпатії вчителя та зміни особливостей педагогічної діяльності, дійшли висновку про поліпшення її ефективності, а відтак і кращого пристосування дітей до шкільного життя: зростання успіхів у навчанні, поліпшення дисципліни, активності та зацікавлення шкільними справами, кращі міжособистісні стосунки, гуманніше ставлення одне до одного.
В процесі активного і пасивного слухання задіяний також і когнітивний компонент емпатії з таким важливим його механізмом, як рефлексія. Останні дослідження О. Бондаренка і П. Лушина свідчать про поглиблення рефлексії в процесі спілкування між клієнтом і терапевтом, якщо терапевт є фасилітатором. Рефлексія - невід'ємний компонент процесу емпатії, проте вплив її на зростання співчуття неоднозначний.
О. Бондаренко розробив схему, що відображає модель процесу прийняття людини людиною у системі "психотерапевт - клієнт".
Схема
Модель процесу прийняття людини людиною у системі "психотерапевт - клієнт"
Притягання Відштовхування
Впізнання - атракція Впізнання - дистракція
Ідентифікація Диференціація
Потреба в приналежності Потреба в незалежності
Наближення Дистанціювання
Виокремлення із загального ряду Прилучення до загального ряду
Довіра Недовіра
Ініціація (прийняття) Відторгнення (виключення)
Із схеми видно, що, залежно від розгортання процесу в тому чи іншому напрямку, актуалізуються різні потреби особистості. В процесі емпатійного слухання змінюється не лише фасилітатор, вирішуючи для себе питання на кшталт: "Чи здатен я бути досить сильною особистістю, щоб відокремити себе від іншої людини?", "Наскільки я внутрішньо захищений, щоб дозволити собі це роз'єднання?", "Чи зможу я дозволити собі повністю увійти в світ почуттів та смислів іншої особистості, побачити їх так, як вона?", "Чи здатен я прийняти особистість такою, якою вона є?" Клієнт, у свою чергу, за допомогою терапевта може зрозуміти, що відбувається з ним, відстежити та прояснити власні думки, переживання, почуття; оцінити адекватність поведінки в певній ситуації, ставлення до самого себе, до інших та вирішити: з сторонньою допомогою чи самостійно продовжувати змінюватися в потрібному напрямку?
У повсякденному спілкуванні кожна людина стоїть перед вибором: продовжувати їй стосунки з партнером чи припинити їх? Зазвичай людина, вирішуючи таку дилему, враховує попередній досвід, рідко вдається до подробиць рефлексії, а швидше отримує зворотний зв'язок на рівні почуттів. Ось чому "для успішної адаптації у сфері особистісних стосунків, де встановлюються близькі емоційно насичені стосунки, потрібні чутливість, знання мотивів людської поведінки, здатність до тонкого і точного відображення змін у взаємовідносинах" (А. Налчаджян).
У психологічній літературі з дослідження емпатії часто йдеться про те, що необхідною умовою для її виникнення є не лише гуманне ставлення в цілому, а й наявність симпатії до об'єкта співпереживання. Досліджуючи феномен атракції, Л. Гозман зазначав, що допомога чи співчуття викликає симпатію не лише в тієї людини, на котру вони спрямовуються, але й обернену, причому її величина значно перевищує попередню. В педагогічних працях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, зокрема, зазначається, що симпатія, атракція до іншої людини обов'язково виникає при наданні їй допомоги, підтримки, співчуття. "Істинно людську радість можна пережити тоді, коли бачиш, що подарував радість іншій людині" [1].
Під впливом емпатії розвиваються добрі комунікативні уміння та навички. Вони допомагають людині і в професійному зростанні. Л. Скрипко, Т. Федотюк, С. Максимець, О. Юдіна відзначають
Loading...

 
 

Цікаве