WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Переживання суб’єктом свого дорослішання - Реферат

Переживання суб’єктом свого дорослішання - Реферат

дорослішання, за яких відбувалося задоволення провідної значущої потреби-мети саме як уникнення "-" (наприклад, як неможливість витримувати самотність, невизначеність, безглуздя тощо). При цьому лише 53,1 % респондентів назвали свою поведінку втечею від якогось негативу та дискомфорту у житті. Решта давала непряму інформацію щодо наявності в них уникаючих прагнень через відмову від переживання страху (це проявлялося у їхніх репліках на кшталт: "Ні, я не боявся, що вона мене покине", "Те, що я відчув, було не страх"). Тобто, половина юних не усвідомлює, інакше кажучи - заперечує існування якоїсь глибинної тривоги у своїх переживаннях взагалі.
Прагнення уникати "-" виводить нас на одну важливу закономірність: хоча наша психіка організована біполярно, проте протилежні полюси не завжди є формально-логічними антиподами; навпаки - формування полюсів повністю залежить від індивідуального та неповторного способу тлумачення людиною світу. Наприклад, на запитання "Який колір протилежний червоному?" різні люди дадуть різну відповідь, хоча за законами оптики таким кольором є зелений. Тобто, навіть не знаючи єдино правильної відповіді, люди не відмовляються від спроб її вгадати: вони формують власний протилежний полюс і змінюватимуть його, доки випадково не скажуть правильно. Інакше кажучи, на один "-" завжди є свій один істинний "+", але людина здатна сформувати безліч "+", бо знання лише одного полюса (наприклад, як не треба чинити) не дає автоматично правильного знання щодо протилежного полюса (як треба чинити); тому уникнення від "-" не гарантує віднайденняправильного "+".
Одразу ж виникає запитання: хто повинен оцінювати правильність обраного "+"? На це може дати відповідь антропологічна (зокрема, екзистенціальна) філософія, для якої єдиною мірою Всесвіту є людина або її справжні, істинні бажання та прагнення, які хоча не завжди нею усвідомлюються, але стають певною основою для відчуття насиченості життя. Тобто, що є правильним для конкретної людини, може визначити лише вона одна своїм життям.
Схема 1
Динаміка реалізації потреби
Переважна більшість наших респондентів продемонструвала примат прагнення уникати "-", що виражалося у їхніх бажаннях, щоб чогось не сталося, або не-бажаннях, щоб щось сталося ("Я намагалася робити так, щоб не помилитися у виборі", "Я не можу жити без пари", "Для мене важливо прожити життя так, щоб це не було марно"). Але оскільки усвідомлення одного полюса ("Я не можу жити без пари") не призводить автоматично до знання іншого (хто саме може виступити у ролі пари?), то більшість юних, якщо не всі, витрачають свою силу на досягнення того "+", який вони собі уявляють як своє істинне прагнення. Зрозуміло, що подібні зусилля з великою вірогідністю принесуть розчарування, оскільки одержана в результаті інформація може вказати на непотрібність об'єкта досягнення.
Складне питання - чого насправді бажає людина? - не можуть розв'язати й дорослі. В юному ж віці, розчарувавшись у своїх бажаннях та мріях (серед наших респондентів не було жодного, який би не пережив такого почуття в пору дорослішання), людина знецінює ті істини, до яких прагнула, і які її так "підвели". Коли юнак виросте, то сприйме звичайне ставлення дорослих до дітей, в якому не буде місця для концентрації на "дитячих проблемах" (перше кохання, перші поцілунки тощо), оскільки з часом ці діти самі відкинуть свої проблеми, як це колись зробив він сам: 34,4 % респондентів віком 17 - 20 років називають свої юначі переживання "всілякими дурощами" (з віком цей відсоток збільшується).
Отже, в цілому, задоволення смисложиттєво значущих потреб не є рівноплинним процесом без будь-яких негативних переживань. І, звісно, кількість негативів зростає, якщо задоволення потреб стає неможливим внаслідок якихось перешкод (68,8 % респондентів відчували наростання внутрішньоособистісної конфліктності саме через неможливість досягнення того, чого хотіли). Загалом перешкодою у нашому житті можуть стати дві речі: ми самі та оточуючий світ, який складається з світу людей і світу речей та явищ. Відтак, маємо розглянути переживання юними внутрішніх перешкод, закладених у їхній психологічній організації, та перешкод зовнішніх, які створюються оточуючим світом.
Теоретично людина несе в собі перешкоду для задоволення якихось своїх потреб у трьох випадках: 1) одночасна наявність двох або більше потреб, що спричиняє внутрішній конфлікт прагнень; 2) наявність або брак певних психологічних рис (емоційних, вольових, когнітивних); 3) несформованість необхідного для задоволення уміння.
Конфлікт прагнень передбачає, що потреби, які визначають виникнення внутрішнього протиріччя, мають, по-перше, однакову силу, по-друге, однаковий знак стимуляції (чи то позитивний - досягнення "+", чи негативний - уникнення "-") [3]. Проте серед наших респондентів не виявилося жодного з такою симптоматикою. Звідси висновок: юним не притаманні внутрішньоособистісні конфлікти, що виникають внаслідок наявності протилежних прагнень.
Те, що у юних не виникає конфлікту прагнень, підтверджується ще й тим, що, як вже говорилося, задоволення смисложиттєво значущої потреби супроводжується почуттям віри в те, що об'єкт досягнення є істинним бажанням молодої людини. Таке почуття виключає навіть можливість актуалізації іншої потреби із смисложиттєвим значенням, поки не відбудеться розчарування у нинішньому об'єкті досягнення.
Отже, внутрішньою перешкодою для задоволення значущих потреб юнака чи юнки залишається наявність чи брак певних психологічних рис (наприклад, емоційна нестійкість, невеликий обсяг пам'яті тощо) та несформованість необхідних умінь. Але навіть за таких умов переживання реалізації прагнень на рівні почуттів відбувається за сценарієм, описаним вище (внутрішня напруга - невизначеність - сподівання із впевненістю - завершеність - верифікація сподівань). Тільки в цьому випадку спостерігається негативне очікування, що призводить до замкнення у стані внутрішньої напруги.
Внутрішня напруга від нерозрядженої потреби посилюється почуттям безпорадності та невпевненості в собі. В результаті така негативна емоційна картина стає своєрідним обгрунтуванням для посилення глибинного страху і виправданням
Loading...

 
 

Цікаве