WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Переживання суб’єктом свого дорослішання - Реферат

Переживання суб’єктом свого дорослішання - Реферат

Виникнення у внутрішньому світі людини переживання надії вже є певним результатом задоволення потреби, форма існування якого проявляється в ідеальному (уявному) плані. В ранньоюнацькому віці, як і в підлітковому, основна форма уявних переживань має вигляд мрій, у яких відображається майбутнє життя юної людини (дитина фантазує, юнак - мріє) [6]: у 62,5 % респондентів основним джерелом відчуття насиченості життя були саме мрії, а у 28,1 % в підлітковому віці мрії були своєрідним сенсом життя, можна сказати - єдиною тогочасною втіхою.
Однак при задоволенні потреби ситуація може розвиватися так, що очікується не позитивний, а негативний результат. (Причина негативного очікування аналізуватиметься далі). Крім того, в переживанні юнаками процесу задоволення смисложиттєвихпотреб спостерігається цікава картина: отриманій інформації щодо об'єкта потреби надається своєрідний статус істини. Тобто в юнака виникає почуття впевненості, що інакше бути й не може ("не полюблю нікого іншого", "ненавиджу назавжди", "все погано" тощо). Відбувається прояв так званого феномена генералізації [5], коли певні явища наділяються ознакою "вічність": вічна любов, вічна дружба тощо. Впевненість, що виникає на основі генералізації (не в собі, а в стабільності світу), знімає, таким чином, стан невизначеності, оскільки дозволяє розібратися із сьогоденням та прогнозувати майбутнє.
Це, в свою чергу, стає для юнака відправною точкою наступних вчинків та міркувань (зокрема - у виборі конкретного способу задоволення актуальної потреби). І зміна цієї відправної точки відбувається, як правило, досить болісно. Зокрема, втрата дитячої довірливості у 93,6 % респондентів відбулася через одержання негативної (травмуючої) інформації при задоволенні, а точніше - незадоволенні потреб у визнанні, прийнятті, любові та належності; 50 % пережило під час свого дорослішання кардинальну зміну ставлення до деяких речей та явищ (відповідно - 50 % не зазнавали різкої світоглядної зміни). Тобто юнацька впевненість стосується не того, що певний результат від задоволення потреби буде точно досягнуто, а того, що юнак вірить, що те, чого він прагне, йому насправді потрібно. І корекція цього прагнення, цього почуття віри неможлива. Можлива лише повна зміна об'єкта задоволення потреби, яка відбувається, як правило, в результаті травмуючих подій, що призводить до розчарування в цьому об'єкті.
Досягнення задоволення потреби, перш за все, призводить до почуття задоволеності, точніше - завершеності, оскільки знімається стан внутрішньої напруги, зумовлений актуалізацією потреби. Проте не завжди це почуття має однозначно позитивний відтінок, бо паралельно при досягненні бажаного об'єкта відбувається його оцінка (верифікація). Інакше кажучи, ми отримуємо інформацію щодо того, чи потрібен був нам цей конкретний об'єкт насправді (тим самим пізнаємо себе), та чи лояльний оточуючий світ стосовно нас (пізнаємо світ). За допомогою цієї інформації можна скорегувати наступні кроки життєвого шляху та внести нові корективи. І, зрозуміло, одержаний від задоволення потреби результат перевіряє наші сподівання, закріплюючи у підсвідомості настановлення на позитивне чи негативне очікування.
Узагальнимо викладене. Задоволення смисложиттєво значущих для юнацтва потреб супроводжується такими переживаннями (почуттями): спочатку виникає внутрішня напруга від нестачі чогось, потім - невизначеність, яка триває, доки не буде знайдено конкретного об'єкта задоволення; сподівання (надія) та впевненість (віра) налаштовують на певний результат; і, нарешті, виникає почуття завершеності (схема 1). Специфічним же для ранньоюнацького віку є почуття впевненості (не в собі, а в об'єкті своїх прагнень), яке стає своєрідним відчуттям грунту під ногами. І сама поява цього почуття дуже логічна: адже потреби, в результаті задоволення яких воно виникає, мають для людини юного віку смисложиттєву значущість, тому й процес задоволення цих потреб також несе смисложиттєве навантаження.
Однак поки що ця емоційна картина не стає закінченою, оскільки ще не з'ясовано, звідки береться негативне очікування. В основі його лежить парадокс, про який говорилося вище. К.-Г. Юнг назвав цю парадоксальну особливість людської психіки принципом еквівалентності, який означає, що будь-яка властивість або якість свідомої частини психіки має свою протилежність у несвідомому (наприклад, якщо свідома поведінка людини підлягає принципу раціональності, то всі неусвідомлювані імпульси матимуть ірраціональну тенденцію) [9].
Дж. Келлі, досліджуючи способи інтерпретації людиною дійсності, вийшов на явище біполярності людського мислення, що було покладено в основу його теорії особистісних конструктів [4]. Тобто біполярність пронизує нашу психічну організацію в цілому, від наших почуттів до думок: ми оцінюємо в межах біполярних категорій (правильно - неправильно, позитивно - негативно тощо), ми сприймаємо світ через світле і темне, дитина змалку засвоює основу моральної поведінки (що таке погано і що таке добре). Інакше кажучи, знак "+" завжди супроводжується знаком "-".Таким чином, сподіваючись на щось позитивне, приємне, корисне тощо, людина водночас боїться, що всього цього вона може за якихось обставин і не отримати. І чим більша значущість досягнення позитивного результату, тим більшу тривогу за це ми відчуваємо. Звідси - смисложиттєві потреби у визнанні, прийнятті, незалежності тощо, які є позитивною стимуляцією (актуалізують прагнення до "+"), мають зворотний бік з негативною стимуляцією (уникнення "-"), яка переживається, відчувається як страх бути невизнаним, несприйнятим, залежним.
Страх, як довели екзистенціалісти, є сутнісним почуттям людини, і його сила прямо пропорційна кількості речей, якими людина володіє та дорожить. Тобто, людина відчуває тим більший страх, чим сильніше вона чогось прагне; когось це почуття стимулює, іншого, навпаки, пригнічує. Отже, людина в пору юності, спрямовуючи свою активність на задоволення смисложиттєво значущих потреб, перебуває у постійній тривозі від можливості їх незадоволення, недосягнення жаданого. І справді, незважаючи на те, що ступінь відкритості та щирості в наших респондентів була різною, 84,4 % описали основні моменти свого

 
 

Цікаве

Загрузка...