WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Переживання суб’єктом свого дорослішання - Реферат

Переживання суб’єктом свого дорослішання - Реферат


Реферат на тему:
Переживання суб'єктом свого дорослішання
У статті подано результати лонгитюдного дослідження підліткового та ранньоюнацького дорослішання. Вони інтерпретувалися в межах суб'єктного підходу (як суб'єкт переживає власне становлення). Одним із компонентів суб'єктного "самобачення" є почуття, що супроводжують внутрішні зміни в процесі дорослішання.
Проблема вивчення психічного розвитку і, зокрема, становлення особистості є однією з основоположних у вітчизняних та зарубіжних психологічних дослідженнях. Однак у вітчизняній психології дослідження розподіляються на ті, що вивчають ранню пору життя людини (від дитинства до юності), та на ті, що вивчають зрілі етапи її життя. Розподіл обумовлюється методологічною різницею: у першому випадку людина (дитина) вивчається з точки зору психологічних і психофізіологічних симптомокомплексів, які відрізняють один вік від іншого; в другому - симптомокомплекси віку не виокремлюються, оскільки людина розглядається крізь призму її "самоздійснення" протягом усього її життєвого шляху. Інакше кажучи, дитина та період її дорослішання подається в теоріях лише як об'єкт досліджень, а доросла людина - як суб'єкт її власного життя [1].
Категорія "суб'єкт життя" розкривається як "активний самостійний рух людини по життю" (Л. Сохань), "творча самодіяльність" (С. Рубінштейн), "шлях до здобуття справжньої автономії та свободи" (Т. Титаренко) - тобто наголошується примат самостійної активності людини в житті (А. Апраушев). Подібні дефініції категорії "суб'єкт життя" призводять до неможливості її використання стосовно дитячого віку (наукова актуальність проблеми), оскільки діти, за об'єктивними чинниками, залежать від дорослого оточення. Це, в свою чергу, обмежує залучення ресурсів практичної психології до подолання криз дорослішання, оскільки весь набір психотерапевтичних засобів грунтується на здатності безпосередньо впливати на процеси свого внутрішнього світу (практична актуальність проблеми).
Поданий у статті аналіз переживання дитиною свого дорослішання дозволяє уявити цей процес з точки зору суб'єктного, а не об'єктного (симптомокомплексного) підходу. Тобто: як же сама дитина сприймає зміни в собі і що вона при цьому відчуває (мета статті)? Одним з компонентів такого суб'єктного "самобачення" є почуття, що супроводжують процес дорослішання.
Вихідні дані для досягнення мети цієї праці отримано на основі лонгитюдного дослідження перехідного періоду дорослішання (підлітковий, ранньоюнацький та юнацький вік), оскільки за своєю напругою саме цей період вважається найкризовішим. Основний метод дослідження - глибинне інтерв'ю на тему "Моє дорослішання". В результаті виокремлено та проаналізовано сенс провідних для цього віку почуттів (основний висновок дослідження).
Перш за все, було з'ясовано, що провести якусь систематизацію почуттів дуже важко, тому що вони відрізняються за рівнем проявів: якісь є ситуаційними емоціями як результат певних подій, а тому зникають, як тільки подія завершується; інші є глибинними, вони забарвлюють світосприймання людини. Простежити вплив ситуаційних емоцій інколи й неможливо, бо сама їх поява залежить від збігу випадкових обставин. Тому ми спрямовували наших респондентів на відтворення почуттів, які в цілому характеризували їхній внутрішній стан у той чи інший момент життя.
Але тут ми наразилися на ускладнення: хоча вік наших досліджуваних обмежувався 17 - 20 роками, 25 % з них було дуже важко відрефлексувати свої почуття навіть на рівні моніторингу власних емоцій під час бесіди. Тому спроби проаналізувати їхні підліткові переживання наражалися на нерозуміння респондентами запитань щодо їх почуттів узагалі. Це свідчить, що далеко не всі дорослі вміють і можуть здійснювати самоаналіз понад те, що вимагають проблеми буденного життя.
Оскільки вихідним у будь-якій поведінці людини є актуальні потреби [2], то для аналізу почуттів, провідних для перехідного періоду дорослішання, ми розглянули дві ситуації: 1) задоволення актуальних потреб (у межах дослідження вони виступали як "смисложиттєво значущі потреби") відбувається; 2) задоволення стає неможливим внаслідок певних перешкод. Якщо дорослішання юнаків і дівчат узагальнено має вигляд першої ситуації, то складається враження, що в такому випадку неможливе жодне наростання кризовості. Однак інтерв'ю виявило цікавий парадокс, який, тим не менш, є не чим іншим, як давно відкритою закономірністю людської психіки в цілому [9].
Проаналізуємо все послідовно.
Потреба у чомусь переживається людиною як нестача чогось. Про те, що нам чогось не вистачає, свідчить певне внутрішє напруження: у випадку з потребами організму відчуваємо певний фізичний дискомфорт і навіть біль; потреби нефізіологічного плану відчуваються як поява емоційного дискомфорту (в цілому ж відчуття фізичного та емоційного дискомфорту перебувають в інверсійній залежності) [7]. Отже, при актуалізації потреб людина в період юності переживає, перш за все, внутрішню напругу (однак лише 6,3 % наших респондентів пережили дорослішання у стані постійної емоційної напруги, що свідчить про те, що цей стан, як правило, минає).
Внутрішня напруга від нестачі чогось активізує пошук об'єкта, який би собою заповнив цю нестачу. Однак якби людина завжди автоматично знаходила об'єкт своїх бажань, то тоді навряд чи виникла б необхідність у такій науці, як психологія, та психотерапевтичній допомозі взагалі. Інакше кажучи, потреба у чомусь (наприклад, у любові) не може бути задоволена поза конкретним об'єктом (любити кого?). А оскільки пошук такого об'єкта і його залучення вимагає часу, то в цей період людина залишається у стані невизначеності. Для юнацтва болючість переживання невизначеності оформлюється в окрему потребу, для задоволення якої також потрібен конкретний об'єкт (визначитися з чим?). Серед респондентів кожен (тобто 100 %) має досвід переживання такого стану.
При віднайденні об'єкта для задоволення потреби людина переходить від неоформленого стану невизначеності до очікування, що ситуація вирішиться. А оскільки завжди існує зацікавленість у задоволенні своєї потреби, очікування результату переживається як надія на досягнення чогось позитивного.
Loading...

 
 

Цікаве