WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Патопсихологічні дослідження осіб з розладом особистості - Реферат

Патопсихологічні дослідження осіб з розладом особистості - Реферат


Реферат на тему:
Патопсихологічні дослідження осіб з розладом особистості
Проблема дослідження розладів особистості постала ще наприкінці 80-х років ХІХ століття [6]. Вчені, що розробляють цю проблему, вважають, що виділення психопатії в самостійну нозологічну форму вимогливо диктується потребами практики, переважно судової. Адже ця категорія хворих значною мірою схильна до протиправних учинків [2; 6 та ін.]. Згідно з Десятим переглядом Міжнародної класифікації хвороб, (МКХ - 10) термін "психопатія" було вилучено з переліку можливих діагнозів і запропоновано, на думку представників світової психіатрії, гуманніший - "специфічний розлад особистості" [13]. Однак і досі не склалося єдиної точки зору на етиологію особистісних розладів. Їх класифікують на підставі окремих симптоматичних поведінкових порушень.
Тим часом, проблема психологічного дослідження осіб з розладом особистості актуальна для комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Адже щоби поставити точний діагноз і винести експертне судження, психіатрові часто необхідно мати цілісну картину тонких психологічних порушень. Проте такі порушення можуть і не бути яскравовираженими - вони виявляються в умовах патопсихологічного експерименту.
Серед характерологічних особливостей осіб з розладом особистості, що найчастіше фіксуються, можна виокремити такі: нездатність відкласти очікуане задоволення на пізніший час, рахуватися з наслідками своїх вчинків, учитися на власному досвіді, швидкоплинність захоплень, переважання афекту над інтелектом, антисоціальна поведінка [2; 6; 12; 13 та ін.].
Так, вже маємо чимало праць патопсихологів, присвячених особливостям регуляції сприйняття та діяльності психопатичних осіб. В них описуються окремі психологічні механізми, що лежать в основі деяких характерних для аномальних особистостей симптомів [7; 8; 9 та ін.]. Однак підставою для виокремлення таких симптомів у психіатрії є теорія особистісних рис, де кожна риса розглядається як гіпотетичний компонент особистості, який описується з огляду на відносну сталість певних елементів поведінки індивіда в повторюваних ситуаціях [19]. Водночас, у рамках розвитку вітчизняної загальнопсихологічної традиції, для пояснення механізмів поведінки і діяльності людини було сформульовано поняття образу світу як інтегральної характеристики психічного і змістового аспектів свідомості. Але й дотепер воно не використовується як обґрунтування в патопсихологічних дослідженнях. Відповідно до сучасних психологічних уявлень [11], свідомість розглядається як регулятор буття суб'єкта. У зв'язку з цим, сферою докладання наших експериментально-дослідницьких зусиль стала реальність індивідуальної свідомості.
Ґрунтуючись на уявленнях, розроблених у рамках загальнопсихологічної теорії діяльності про свідомість у генетичному, функціональному і змістовому аспектах аналізу [10; 11; 17 та ін.], а також узагальнюючи клінічний матеріал з проблем специфічних розладів особистості, ми висловили гіпотезу про меншу диференційованість емоційного компонента образів свідомості у хворих на розлад особистості у порівнянні зі здоровими особами. Зважаючи на те, що базисними структурами людської свідомості виступають категорії простору і часу [3; 4; 14], ми припустили, що в даної групи пацієнтів суб'єктивний час є слабко диференційованим і виступає на поверхню свідомості переважно полюсом предметного змісту.
Отже, мета нашого дослідження - вивчити особливості організації індивідуальної свідомості пацієнтів з розладом особистості. Завдання дослідження: вивчити в учасників експерименту
· особливості суб'єктивного часу;
· особливості усвідомлення емоційних станів інших людей;
· особливості просторової орієнтації.
Було обстежено дві групи: експериментальну і контрольну. Експериментальну складали 20 юнаків 15 - 18 років з діагнозом "розлад особистості". В період обстеження вони перебували на стаціонарному лікуванні в підлітковому відділенні Кримської республіканської психіатричної лікарні № 5 (Сімферополь). До контрольної групи увійшли 20 здорових юнаків 15 - 18 років.
Для нагромадження емпіричного матеріалу використовувалися: рисункова методика "Минуле. Сьогодення. Майбутнє", контент-аналіз, модифікація методики Сонді.
Методику "Минуле. Сьогодення. Майбутнє" розробив А. Гребенюк [4] для дослідження часової та просторової організації свідомості. Кожному випробовуваному пропонувалися три аркуші білого паперу (формат А-4), олівець і така інструкція: "Намалюйте на одному аркуші "Минуле", на другому - "Сьогодення", на третьому - "Майбутнє". Після виконання малюнка обстежуваному пропонувалося пояснити, що він намалював і чому. Отримані дані опрацьовувалися за критеріями, запропонованими Ф. Василюком [1], а потім аналізувалися за допомогою непараметричних критеріїв математичної статистики [16].
У ході опрацювання результатів малюнки розподілилися відповідно до груп, показаних у таблиці 1.
Таблиця 1
Компоненти психічного образу (за Ф. Василюком), у відсотках
Минуле Сьогодення Майбутнє
Р-во N Р-во N Р-во N
Особистісний зміст - 30 - 30 - 35
Значення 5 50 5 50 - 40
Предметний зміст 95 20 95 20 100 25
a = 0,01
Одержані результати свідчать, що в учаників досліду, які мають розлад особистості, знижене емоційно забарвлене, суб'єктивно значиме ставлення до дійсності. Внаслідок того, що образи свідомості у таких осіб втрачають індивідуально-значеннєвий компонент (таблиця 1), який передбачає опосередкування емоції системою суб'єктивних значень, свідомістю, їхня емоційна сфера емансипується, хворий не може усвідомити свій афект і опанувати ним, а отже не може, за влучним висловом А. Тхостова [18], перетворитися з об'єкта афекту на суб'єкт емоцій. Через це первинно зберігальна інтелектуальна сфера не регулює емоційну, а потрапляє в залежність від неї, що виявляється у вигляді афективної обумовленості мислення.
Те, що в інтелектуальній дії немає опори на полюс значення психічного образу, особливо в уявленні майбутнього (таблиця 1), свідчить: хворі з розладом особистості малоспроможні використовувати нагромаджений досвід, інтегрувати соціальні норми, прогнозувати й планувати. Це призводить до зниження здатності співвідносити свою поведінку з вимогами суспільства, а, отже, до порушення критичності й опосередкування [5]. Нездатність до прогнозу і планування унеможливлює існування мотивів, які О. Леонтьєв називає змістоутворюючими [10]. Поведінкою хворих з розладом особистості "керують" мотиви-стимули. Світ для них - це світ конкретних речей і конкретних обставин (опора в інтелектуальній дії на полюс предметного змісту психічного образу (таблиця 1), отже вони не можуть мати стійкої ієрархії мотивів.
Слабкість усвідомлення і контролю своєї емоційної сфери, з одного боку, і зниження здатності ефективно засвоювати і використовувати соціальні норми, з іншого, дозволило нам висунути гіпотезу про те, що хворі з розладом особистості не здатні адекватно усвідомлювати
Loading...

 
 

Цікаве