WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Партійна ідентифікація та електоральна поведінка - Реферат

Партійна ідентифікація та електоральна поведінка - Реферат

психології": "Існує лише кілька - можливо, з півдюжини - принципових цінностей, орієнтуючись на які я приймаю рішення... Майже кожне рішення обумовлене однією з цих цінностей" [15 с. 107]).
По-друге, на прихильність до певної політико-ідеологічної течії впливає понятійна простота чи складність когнітивного стилю людини. (Складність цього стилю характеризує людей, спроможних бачити більше різних відтінків у політико-ідеологічних позиціях, простота ж характеризує людей негнучких, догматичних, які важко сприймають нове). По-третє, існує зв'язок між політико-ідеологічними уподобаннями і домінуючим емоційним настроєм людини (за С. Томкінсом, "від того, як людина навчається відчувати самого себе й інших людей, залежить її загальний ідеологічний вибір").
По-четверте, основним фактором формування, структурування політичних орієнтацій і позицій стосовно певного політико-ідеологічного об'єкта є емоційна прихильність до тієї чи іншої політичної партії (А. Кемпбел називає її партійною ідентифікацією). Важливою інновацією цього підходу є трансляція особистісно-психологічних чи соціально-психологічних чинників на сферу політики, на політичний (електоральний) вибір. Ось як про ці чинники говорив А. Кемпбел: "Партійний вибір, який робить індивідуальний виборець, безпосередньо залежить від сили і спрямованості елементів, котрі становлять поле психологічних сил; до речі, елементи ми визначаємо як настановлення щодо сприйманих виборцем об'єктів національної політики" (під останніми автор розумів політичні партії) [12, с. 226].
Отже, всі перелічені підходи до дослідження феномена електоральної поведінки - і раціонально-інструментальний в контексті політико-ідеологічної ідентифікації; і соціологічний в контексті соціальної, регіональної, статусної, гендерної тощо ідентифікації; і соціально-психологічний в контексті дії особистісно-психологічних факторів (неусвідомлені мотиви, настрій, когнітивна складність/простота), і навіть маніпулятивний підхід в контексті ситуаційної/надситуаційної ідентифікації - так чи інакше пояснюючи електоральну поведінку, торкаються питань впливу на неї механізму партійної ідентифікації.
Партійна ідентифікація як суспільний феномен виконує дві важливі функції, а саме: сприяє мобілізації прихильників, членів партії, залучаючи їх до певних дій, а також виконує функції легітимації чинного режиму, впливає на його стабільність.
Партійна ідентифікація виступає свого роду маркером, що обумовлює думки, дії, настанови політично активних виборців. Вона є ніби екраном, через який відфільтровується інформація щодо кандидатів і партій, що суттєво впливає не тільки на електоральний вибір, а й на стійкість політичних поглядів. З іншого боку, для неактивного виборця зі слабо відрефлексованими політичними орієнтирами і цінностями партійна ідентифікація служить чи не єдиним мотиватором електорального вибору.
Невміння значної частини виборців пристосуватися до нових умов політичного життя пояснюється, на думку В. Розембаума [8, с. 15], як стійкістю первинної політичної соціалізації, так і, як уже зазначалося, невисоким рівнем політичної культури. Електоральну поведінку, як і будь-яку іншу, можна коригувати, залучаючи людей до інституцій громадянського суспільства (громадських організацій, аналітичних центрів тощо). Таке активне формування певних орієнтацій в рамках нової політичної культури сприятиме формуванню цілісної партійної (політичної) ідентичності. Адже людині, крім задоволення вітальних потреб, для внутрішньої гармонії важлива життєва самореалізація і самоствердження. Ідентифікація з іншими в електораті одного кандидата може бути одним із методів цієї самореалізації.
Таким чином, перед вітчизняними політичними психологами розкривається значний простір для дослідження соціально-психологічної сутності цілої низки проблем, пов'язаних з низькою довірою до політичних партій, недостатнім рівнем їх мобілізаційних впливів, неактуалізованістю соціально-особистісних чинників, які визначають зацікавленість в політико-ідеологічній анґажованості "пересічного суб'єкта політики", і на формування яких мали б спрямувати свої інтелектуальні та дієві сили структури громадянського суспільства.
Література:
1. Lipset S.M., Rokkan S. Cleavage Structures, Party Systems and Voter Aligments. - N.Y., 1967.
2. Campbell A., Converse P., Miller W.E., Stokes D. The American Voter. - Wiley and sons, 1960.
3. Downs A. An Economic Theory of Democracy. - N.Y.: Harper and brother, 1957.
4. Himmelveit H. T., Humpheys P., Jaeger M., Katz M. How Voters Deside. -Academic Press. 1981.
5. Lazarsfeld P. F., Berelson B., Gaudet H. The People's Choice: How the Voter Makes up his Mind in a Presidential Campaign. - N.Y., 1948.
6. Lazarsfeld P. F., et al. Voting: A Study of Opining Formations in a Presidential Campaign. - Chicago, 1954.
7. Tingsten H. Political Behavior, 1937; Merriam Ch., Gosnell H. F. Non-Voting: Causes and Methods of Control. - Chicago, 1924.
http://www.soc.pu.ru: 8101/publications/ conf97-1/tez11.html
8. Rosenbaum W. Political culture. - N.Y., 1975.
9. Вишняк О. І. Динаміка ідеологічних ідентифікацій та електоральна поведінка // Соціокультурні ідентичності та практики. - К.: ІС НАНУ, 2002. - С. 247 - 258. Бекешкіна І. Е.Партійні ідентифікації та партійні преференції як характеристики політичної свідомості // Соціальні виміри суспільства. - Вип.5. - К.: ІС НАНУ, 2001. - С. 41 - 56. Бекешкіна І. Е. Партійні преференції та вибір кандидатів // Загальнонаціональні опитування exit poll: Парламентські вибори-1998. Президентські вибори-1999. Парламентські вибори - 2002. - К.: Заповіт, 2002. - С. 69 - 73. Подгорна В. В. Формування партійної системи в Україні.
http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama /issue.php?s=s-pp0&issue=2001_1-2
10. Татенко В. О. Психологічна реабілітація пересічного суб'єкта політики//Незалежний культурологічний часопис "Ї". - Львів, 2003. - №30. - С. 86 - 110.
11. Шестопал Е. Психологический профиль российской политики 1990-х. Теоретические и прикладные проблемы. - М.: "РОССПЭН", 2000. - 431 с.
12. Голосов Г. В. Сравнительная политология. - Спб.: Изд-во Европ. ун-та в С.-Петербурге, 2001. - 368 с. Голосов Г. В. Поведение избирателей в России: Теоретические перспективы и результаты региональных выборов // Полис. - 1997. - №4. - С. 44 - 56.
13. Шевченко Ю. Д. Между экспрессией и рациональностью: Об изучении электорального поведения в России // Полис. - 1998. - № 1. - С. 130 - 136.
14. Авдиенко Д. А. Опыт изучения политических диспозиций: методы и результаты исследования.
http://politanalysis.narod.ru/avdiyenko1.html
15. Олпорт Г. Личность в психологии. - М.: КСП, СПб:"Ювента", 1998. - 345 с.
16. Попова О. В. Политическая идентификация в условиях трансформации общества. - СПб.: 2002. - 258 с.
17. Гельман В. Изучение выборов в России: исследование направления и методы анализа// Выборы и партии в регионах России. - М.; СПб, 2000
18. Артемов Г. П. Мотивация электорального выбора.
http://politanalysis. narod.ru/artyomov1.html
19. Барежнев В. А., Тиой И. Электоральное поведение: основные подходы и аналитические модели в Западной социологии.
http://www.soc.pu.ru:8101/publications/conf97-1/tez11.html
20. Громадська думка в Україні 2003. Результати загальнонаціонального дослідження IFES (Міжнародний фонд виборчих систем).
http://www.ifes.org/pressroom/ifes_news.html#2003_UkraineSurvey
21. Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология. - М.: Новая школа, 1996. - 352 с.
22. Прес-реліз за результатами загальнонаціонального опитування "Політичні партії України", проведеного з 11 по 23 грудня 2003 року соціологічною службою Національного інституту стратегічних досліджень. http://www.niss.gov.ua
23. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве