WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Параметри особистості - Реферат

Параметри особистості - Реферат

латентною соціальною (морально-правовою) настановою конкретне ставлення до певної особи продиктоване або власним досвідом у стосунках з нею в процесі задоволення потреб, або запозиченим досвідом сторонніх осіб у стосунках в подібних ситуаціях. Тому таке ставлення до неї є очікуваним і сприймається як схильність, як готовність сприйняти її відповідним чином.
Зауважимо, що оцінки суб'єктом цінностей можливі тільки у випадку попереднього засвоєння ним регулятивних соціальних настанов (норм, прав, правил, традицій тощо). Наприклад, у відомому дослідженні етноцентризму в США вивчалось ставленнягромадян до негрів. Таке ставлення є результатом засвоєння прийнятого в країні закону про рівноправність громадян усіх рас, зокрема - білої і чорної, що в нашій термінології становить зміст зовнішньої смислової соціальної настанови. Інтеріоризація індивідом цього закону становить зміст суб'єктивної внутрішньої смислової соціальної настанови. В якій мірі цей закон поділявся респондентами, визначали за ординальною шкалою Терстоуна ставлень (атитюдів) білого населення до негрів:
I cтупінь
II ступінь
III ступінь
IV ступінь
V ступінь
VI ступінь згоден на допущення в країну тільки як туриста,
згоден на видачу паспорта громадянина США,
згоден на спільну працю,
згоден бути сусідом,
згоден бути особистим другом,
згоден поріднитися, взяши шлюб.
Скажімо, якщо певна особа білої раси погоджується спільно працювати з особою чорної раси, то виявлення останньої своїм сусідом викличе у білої особи негативну реакцію, що виражає суть негативного ставлення. Якщо певна біла особа згодна мати чорношкірого друга, то тим більше вона згодна на спільну працю. Визначення реального ставлення людини білої раси до чорношкірих дозволяє визначити ступінь інтеріоризації нею закону про рівноправність громадян усіх рас, тобто відповідної латентної соціальної настанови.
Соціальну настанову слід відрізняти від соціальної установки як налаштованості, як готовності до початку цілеспрямованої діяльності щодо реалізації соціогенної потреби. Перша є параметром особистості, а друга - ні. Нагадаємо, що кожна особа у своїй життєдіяльності мігрує з однієї контактної групи в іншу за соціальними інституціями, задовольняючи відповідні потреби і керуючись відповідними соціальними настановами. Уявімо, що, скажімо, інженер-конструктор, створюючи якийсь апарат, задовольняє свою творчу потребу, керуючись комплексом соціальних настанов (прав і обов'язків). При цьому він налаштований, тобто у нього сформована соціальна установка (готовність), на досягнення своєї творчої мети. Через певний час він відбуває в партійний осередок для задоволення потреби, пов'язаної з реалізацією політичних ідей, керуючись при цьому комплексом соціальних настанов (прав і обов'язків) за партійним статутом. При цьому він налаштований, тобто у нього сформована соціальна установка, на досягнення цієї політичної мети. Отже, при зміні діяльності відбувається зміна соціальних установок: затухає налаштованість (готовність) на реалізацію потреби як конструктора і актуалізується налаштованість на реалізацію потреби як політичного діяча. При поверненні в конструкторське бюро знову відновлюється відсунута в часі соціальна установка (або налаштованість) на задоволення потреби-мети конструювання апарата. Можемо припустити, що зі зміною однієї домінантної потреби на іншу, за О. Ухтомським, в корі головного мозку виникає осередок збудження, що проявляється зовні як соціальна установка до спрямованої дії на задоволення актуалізованої потреби.
Повернемось до наведеної схеми параметрів особистості. Якщо є інваріантні, тобто притаманні будь-яким суб'єктам, в тому числі особистості, параметри, то є і неінваріантні, тобто специфічні, притаманні лише особистості параметри. Серед них: риси характеру, компетентність (освіченість), воля, звички, гендерні властивості тощо.
Зазначимо, що, оскільки суспільство структуроване за соціальними інституціями, тобто особистість живе кількома "паралельними життями" - у сфері економіки, політики, культури, освіти, сім'ї і релігії, то відповідно диференційовані її соціогенні потреби, соціальні настанови, компетентність тощо. Мігруючи з однієї контактної групи до іншої - з сім'ї в навчальну групу, потім - в трудовий колектив, потім - у партійний осередок, в аматорську групу, в спортивну секцію тощо, - особистість прагне реалізувати свої конкретні соціогенні потреби, реалізувати себе в кожній з них.
Нарешті, у зв'язку з тим, що, за законом довільного зростання ентропії [7], цінності соціального і штучно-природного середовища мають тенденцію до довільної дезорганізації, руйнації, деградації, то діяльність людства має бути спрямована на відтворення і творення цінностей життєвого середовища під свої біо- і соціогенні потреби. Це означає, що реалізація соціогенних потреб відбувається пасивним способом, що полягає в засвоєнні інформації, споживанні інформаційної цінності (скажімо, прочитання книжки), і активним способом, що полягає у творенні інформації, створенні інформаційної цінності (скажімо, написання книжки). Саме реалізація соціогенної потреби активним способом спричиняє відтворення і творення штучного ціннісного середовища, що є смислом життєдіяльності особистості, способом її самореалізації. Зауважимо також, що особистість може реалізувати свої потреби як самостійно, так і в складі групи. В останньому випадку (в разі творення цінностей колективними зусиллями) особистість може реалізувати себе як член групи. Наведені міркування є аргументацією подальшої диференціації соціогенних потреб на пасивні і активні, тобто на потреби споживання і творення матеріальних і духовних цінностей.
Наведена вище схема параметрів особистоті може бути доповнена ще й іншими параметрами.
Література:
1. Корнєв М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. - К., 1995.
2. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб., 1997.
3. Холл К., Линдсей Г. Теории личности. - СПб., 1997.
4. Мадди С. Теории личности. - СПб., 2002.
5. Андреева Г. М. Социальная психология. - М., 1980.
6. Циба В. Контури системної соціальної психології // Соціальна психологія. - 2003. - № 1. - С. 27 - 39.
7. Циба В. Т. Соціологія особистості: системний підхід. - К., 2000.
8. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве