WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості формування громадської думки - Реферат

Особливості формування громадської думки - Реферат

завдяки сучасній техніці передачі й прийому інформації. Вона корелює відносини всередині спільноти, між її елементами для підтримання динамічної єдності і цілісності.
Наші соціально-психологічні дослідження свідчать, що сучасна масово-комунікативна ситуація характеризується такими тенденціями. Перш за все, продовжує інтенсивно розвиватися комунікаційна технологія. Вона чинить суттєвий вплив на природу, об'єм і зміст інформації. Далі, зростає увага великих соціальних груп і окремих індивідів до циркуляції інформації. Нарешті, посилюється інтеграція національних масово-комунікативних мереж у транснаціональні. Все це, у свою чергу, сприяє зростанню інтересу до дослідження проблем масової комунікації загалом і формування громадської думки зокрема.
Організована масова комунікація управляється соціальними інститутами, які у підсумку реалізують у громадській думці та масовій свідомості основні інтереси тієї чи іншої великої соціальної групи. Передусім йдеться про соціальні інтереси правлячих класів. Н. Богомолова виокремлює характерні ознаки і особливості масової комунікації[2]:
· спілкування великих соціальних груп;
· опосередкованість спілкування технічними засобами;
· яскраво виражена соціальна орієнтованість спілкування;
· організований, інституціональний характер спілкування;
· брак безпосереднього, зворотного зв'язку між комунікатором та аудиторією у процесі спілкування;
· "колективний" характер комунікатора;
· "масовий" характер реципієнтів, котрі виступають як анонімна, розрізнена аудиторія;
· масовість, публічність, соціальна актуальність і періодичність повідомлень, підвищена вимогливість до дотримання узвичаєних норм спілкування;
· односпрямованість інформації та фіксованість комунікативних ролей;
· переважання "двохступеневого" характеру сприймання повідомлень.
У масовій комунікації комунікатор набуває "колективного" характеру, оскільки у цій ролі виступає не конкретна людина, а соціальна група, яка певним чином "персоніфікується" у кожному конкретному комунікаторі. Це проявляється в тому, що в підготовці і передачі інформації, з якою комунікатор виступає у засобах масової комунікації, бере участь велика кількість людей. При цьому конкретна форма і ступінь вираження інтересів великої соціальної групи у кожному конкретному випадку (виступі комунікатора) значно варіюються. Водночас найчіткіше вони виявляються у тих випадках, коли комунікатори виступають у ролі трансляторів чужих повідомлень. Йдеться передусім про дикторів радіо і телебачення. Специфіка інформації, яка передається за таких умов, має характеризуватися актуальністю для великих соціальних груп, оперативністю, універсальністю, а також періодичністю.
В якості каналів масової комунікації використовуються все досконаліші технічні засоби, які дають можливість здійснювати швидку передачу великих об'ємів інформації на великі відстані і для великої кількості людей. Наявність відтермінованого зворотного зв'язку (у вигляді відгуків аудиторії на певні повідомлення) і дій у відповідь на дії "колективних комунікаторів" (авторів, редакторів тощо) можна вважати проявом інтерактивності масової комунікації. Отже, хоча у масовій комунікації окремі фази взаємодії комунікатора і аудиторії роз'єднані у просторі й часі, однак вони реально існують.
За умов масової комунікації спостерігається одночасне сприймання комунікатора численними розрізненими реципієнтами. Результатом стає створення умов, коли для кожного реципієнта одним із засобів орієнтування у комунікаторі та його повідомленні є не тільки власне сприймання даного комунікатора, але й думка про нього інших реципієнтів. Цю думку можна розглядати як одну з форм зворотного зв'язку у масовій комунікації, важливій не лише для комунікатора, але й для реципієнтів. При цьому зростаючі потоки інформації, що передаються різними засобами, роблять процес їх сприймання все складнішим і спонукають до пошуку додаткових засобів орієнтування в них.
Водночас ускладнення структури зовнішнього світу, прискорення процесів, що в ньому відбуваються, роблять реципієнтів усе залежнішими від інформації. А це, у свою чергу, призводить до того, що реакція інших людей зазвичай значно впливає на сприймання комунікатора та його повідомлення кожним окремим реципієнтом. Отже, можна погодитися з дослідниками, які стверджують, що в масовій комунікації сприймання комунікатора та його повідомлення окремим реципієнтом у певній мірі опосередковується реакцією на них інших реципієнтів. Саме цим пояснюється таке емпірично виявлене явище, як "двохступеневий" характер сприймання масової комунікації. При цьому для кожного окремого реципієнта матиме значення не тільки думка його референтних груп і осіб ("лідерів думок"), але й масова реакція аудиторії [2].
Результати експериментальних досліджень свідчать, що один і той же комунікатор, котрий виступає по телебаченню з одним і тим же повідомленням, сприймається реципієнтами значно позитивніше, коли під час його виступу транслюється позитивна реакція аудиторії, і значно негативніше, коли передається негативна реакція на це повідомлення. Також експериментально доведено, що коли комунікатор є членом "своєї" групи, зокрема, належить до тієї ж соціально-демографічної групи, що й реципієнт, то він сприймається позитивніше, аніж комунікатор - член "чужої" групи.
Повідомлення масової комунікації служать засобом інтеграції великих і малих соціальних груп, розширення соціального досвіду особистості, способом соціального орієнтування, формування когнітивного багажу особистості. Оскільки за умов масової комунікації у процесі взаємодії, передавання інформації, сприймання комунікатора одночасно беруть участь як малі, так і великі соціальні групи, то доцільно й аналізувати ці процеси на рівні малих і великих груп.
Масова комунікація конкретно втілюється у відповідних функціях: пропаганда та поширення знань про дійсність; інформування населення про певні події; соціальний контроль і управління; інтеграція суспільства та його саморегуляція; формування суспільної думки; соціальне виховання; поширення культури; соціальна активація особистості; соціальна релаксація тощо. Що стосується соціально-психологічних функцій масової комунікації, то вони визначають соціально-психологічні потреби аудиторії в цілому та окремих соціальних груп, що входять до неї. Класифікуючи ці функції, дослідники пропонують використовувати систему відносин
Loading...

 
 

Цікаве