WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистісна потреба влади як чинник політичної свідомості студентів - Реферат

Особистісна потреба влади як чинник політичної свідомості студентів - Реферат

політизації.
Політосфера має тенденцію постійно розширювати свої кордони, збільшувати кількість своїх об'єктів. Йдеться, по суті, про суцільну політизацію, характерну, як це вважалося раніше, лише для тоталітарних режимів. Все ХХ століття характеризувалося гіпертрофією політики. Якщо ще на початку століття політиці надавалася роль "нічного сторожа" приватної ініціативи, то сьогодні вона впливає на всі сфери життєдіяльності кожної людини. Політика стає в суспільстві як культура практичного розуму з узгодження групових інтересів, і в цьому сенсі зростання її значення об'єктивно неминуче в міру наростання суперечливості і конфліктності світу, що глобалізується й одночасно фрагментується.
Політика виходить на передній план завжди, коли з'являються виклики встановленим правилам і коли піддається сумніву сам характер зв'язків, що утворюють спільноту. Вона передбачаєвиявлення сенсу існування спільноти, визначення інтересів його учасників, встановлення правил їхньої взаємодії та забезпечення їхнього взаєморозуміння.
Зростання значення політики, політизація соціальних та економічних відносин визначається, з одного боку, обмеженістю ресурсів, що їх використовує людство, і загроза вичерпання яких створює глобальну проблему забезпечення можливостей функціонування та розвитку соціумів, і, з іншого боку, тим, що політика, будучи особливим типом творчої активності зі створення нематеріальних зв'язків, стає основою соціальної інтеграції глобального світу в умовах його постекономічної трансформації.
Політосфера містить у собі не тільки власне політичні відносини, пов'язані з здобуттям, утриманням і використанням влади, але й об'єкти політичного впливу - економічні, соціальні, духовні інтереси. За К. Шміттом, політичне "може черпати свою силу в різних сферах людського життя, у її релігійних, економічних, моральних та інших протиріччях; воно характеризує не якусь власну предметну сферу, а лише ступінь об'єднання або роз'єднання людей" [15, с. 38]. З цього випливає, що суперечності та конфлікти в людському суспільстві не можна раз і назавжди розмежувати на політичні і неполітичні. У процесі політизації їх раніш неполітичні різновиди віднаходять політичне забарвлення і навпаки.
Політичне є сутністю такого соціального інституту, як держава, що виступає як політичне суспільство. Але політичне не обмежується винятково державою: можлива і має місце політизація недержавних інститутів, що виявляється насамперед у їхньому протиставленні себе державі як супротивника, ворога. Однак, якщо враховувати, що держава є політичним інститутом лише за рахунок вимоги до громадян про передачу державній владі безумовного права на розрізнення друга і ворога, то криза лояльності громадян до держави не може не відбитися на спроможності державної влади реалізовувати рішення стосовно проголошення дружби і ворожнечі. Відтак виникають передумови для деполітизації соціальних відносин, а отже для розчинення засад організованого порядку в глобальному світі.
Будь-яке конкретне протистояння є політичним у тій мірі, у якій воно наближається до розмежування за принципом "друг - ворог". Разом з тим, "політичне" - не стан загального миру або громадянської чи міжнародної війни. Скоріше це мир у стані ясного усвідомлення всіх загрозливих йому небезпек, це в такій же мірі збереження миру, як і боротьба за нього. Така інтерпретація політичного дає підстави говорити про те, що світоцілісність є політичний феномен. На користь її визначення як політичного співтовариства свідчить і те, що світоцілісність припускає наявність загальних інтересів та механізмів вирішення загальних проблем. Крім того, формування політичного співтовариства є результатом інтеграційного процесу. Утрата політичної природи світоцілісності загрожує не просто порушенням її інтеграційної якості, але й глобальною соціальною катастрофою.
Центральна проблема політики - це проблема вибору, і в контексті глобальних досліджень вона з'являється як проблема вільного вибору для суб'єктів світового розвитку, як проблема альтернативності, зрештою як питання про те, буде світоцілісність плюріверсумом чи універсумом. Теза К. Шмітта про те, що "політичний світ є плюріверсум, а не універсум" здобуває праксеологічне значення в ситуації, коли глобалізація перетворюється на інструмент уніполяризації світоцілісності, що нівелює її плюралістичну, а отже політичну природу.
В цих умовах перед наукою постає завдання запобігти тотальній війні, зберегти політосферу як простір миру. Якщо розглядати в якості контексту руху до світоцілісності процес формування глобального суспільства, то політичною проблемою є те, як скерувати об'єктивну мету глобалізації, яка зводиться до того, щоб "створити умови якісного переходу суспільства економічного, політичного, технологічного у глобальне суспільство, домінантою якого стане духовне становлення Мегасоціуму, перехід людства на новий рівень свідомості від індивідуального до Свідомості Єдності" [16, с. 39], або інакше - яким змістом наповниться політична реальність світоцілісності.
Література:
1. Чешков М. А. Реплика на доклад Э. А. Азроянца // Глобализация как процесс. Материалы постоянно действующего междисциплинарного семинара Клуба ученых "Глобальный мир". - М., 2001.
2. Михеев В. В. Глобализацияи азиатский регионализм: вызовы для России. - М., 2001.
3. Глобалiзацiя i безпека розвитку. Монографiя / О. Г. Бiлорус, Д. Г. Лук'яненко та iн.. - К., 2001.
4. Чешков М. Взгляд на глобализацию через призму глобалистики // МЭ и МО. - 2001. - №2.
5. Красная звезда - 2001, 19. 01
6. Бердяев Н. А. Судьба России. - М., 1990.
7. Павленко Ю. В. Схід та Захід як суспільно-економічні типи та їх історична еволюція // Світова економіка. Зб. наук. праць. - К., 2000. - Вип. 27.
8. Богатырева Т., Яновский Р. Стратегии глобализации: социокультурная динамика и информационный обмен // Безопасность Евразии. - 2001. - №1.
9. Хаттами М. Надеюсь, что закончилась эра злобы и насилия // Дипкурьер НГ. - 2001.- № 1.
10. Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. - К., 2002.
11. Братимов О. В., Горский Ю. М., Делягин М. Г., Коваленко А. А. Практика глобализации: игры и правила новой эпохи. - М., 2000.
12. Ильин М. В. Слова и смыслы: Опыт описания ключевых политических понятий. - М., 1997.
13. Ильин В. В. Политология. - М., 1999.
14. Трубачев О. Н. История славянских терминов родства и некоторых древнейших терминов общественного строя. - М., 1959.
15. Schmitt K. Der Begriff des Politischen. Text von 1963 mit einem Vorwort und drei Corollarien. - B., 1963.
16. Азроянц Э. А. Размышления о будущем // Глобализация. Конфликт или діалог цивилизаций? - М., 2002.
17. http://www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве