WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистісні орієнтації майбутнього педагога в контексті його інтеракційного становлення - Реферат

Особистісні орієнтації майбутнього педагога в контексті його інтеракційного становлення - Реферат


Реферат на тему:
Особистісні орієнтації майбутнього педагога в контексті його інтеракційного становлення
Проблема педагогічної взаємодії - одна з визначальних у психолого-педагогічній науці. Це обумовлено її впливом на процес самоактуалізації особистості майбутнього педагога. Адже вкрай важливо враховувати складні динамічні процеси, що розгортаються в ході навчання, внутрішньоособистісні зміни його учасників і весь цілісний контекст педагогічної взаємодії. Відтак предметом досліджень науковців стали чинники, що виникають у процесі педагогічної взаємодії як міжособистісні стосунки, формування професійних якостей особистості тощо. Звідси постає "необхідність розгляду педагогічної взаємодії як багатомірного, багатофакторного явища, результати котрого можуть бути не тільки не безпосередніми, але й опосередкованими і відтермінованими в просторі і часі, і які не завжди підлягають навіть тонкому педагогічному спостереженню" [1, с. 5]. Згідно з таким підходом до проблеми педагогічної взаємодії у вузі постає потреба аналізу системи детермінант, що обумовлюють професійне зростання і становлення особистості майбутнього педагога.
В контексті розгляду проблеми формування професійних інтеракцій особистості майбутнього вчителя важливими аспектами вивчення постають, на нашу думку, такі, як: рівень сформованості уявлень про особливості міжособистісного сприймання і статусного становища в групі; оцінка власного стилю педагогічних відносин; особливості потребово-мотиваційної сфери; роль малої групи в оптимізації міжособистісних стосунків і спілкування тощо.
Успішність формування професійних інтеракцій особистості майбутнього вчителя досить тісно пов'язана з подальшим її становленням і залежить "від міри сформованості і якості функціонування механізму злиття образів "Я"-реального і "Я"-ідеального та зіставлення їх з вимогами педагогічної діяльності як у процесуальному плані (глибина рефлексії), так і в плані результативному (рівень усвідомлення) особливостей власного стилю педагогічної взаємодії" [2, с. 41]. Отже, орієнтації вчителя будуть конкретизуватися і проявлятися в його спілкуванні з учасниками навчально-виховного процесу, опосередковуючи і спрямовуючи його майбутню професійну діяльність.
Становлення особистості майбутнього педагога, його професійних інтеракцій відбувається, як правило, у малій (академічній) групі. Студентська група постає своєрідним партнером спілкування. На думку В. Долгуна [3], результати взаємодії в системі "особистість - група" значно залежать від формування уявлень людини про соціальні спільноти, членом яких вона є. Розуміння того, що, по суті, являє собою група, якими психологічними характеристиками вона володіє, є для особистості вихідною інформацією регуляції її соціальної поведінки.
Розкриваючи особливості професійно-педагогічної спрямованості особистості, І. Фастовець [4] на основі професійних мотивів і видів рефлексії вчителя виокремлює такі її типи, як ділова і гуманістична спрямованість. Розвиток цих типів спрямованості особистості майбутнього педагога, очевидно, є важливою передумовою формування професійних інтеракцій.
Підсумовуючи результати аналізу проблеми становлення професійних інтеракцій особистості майбутнього вчителя, можна стверджувати, що серед факторів, які визначають успішність педагогічної діяльності, важлива роль належить налагодженню взаємодії між усіма її учасниками. Сама проблема педагогічного впливу може успішно вирішуватися тоді, коли розглядати взаємодію як процес, у якому змінюються обидві сторони. Тобто, суб'єкт - суб'єктні стосунки вказують на однакову міру залученості й відповідальності всіх учасників.
Мета дослідження:
вивчити особливості особистісної сфери, системи міжособистісних стосунків майбутніх педагогів - студентів І - V курсів. Для цього передбачалось:
· дослідити деякі сучасні тенденції професійної підготовки майбутніх педагогів;
· здійснити діагностику особливостей особистісної сфери та системи їх міжособистісних стосунків;
· провести порівняльний аналіз досліджуваного явища на різних курсах ВНЗ.
Методика та організація дослідження
До дослідження було залучено 241 студента Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Програма експерименту передбачала вивчення структурних елементів особистісної сфери майбутніх педагогів, урахування яких необхідне при оптимізації системи професійних інтеракцій.
Так, за допомогою методики діагностики спрямованості особистості Б. Басса [5] здійснювався аналіз основних спрямованостей особистості досліджуваних: 1) спрямованість на себе (Я); 2) cпрямованість на спілкування (С); 3) спрямованість на справу (СС).
Методика діагностики міжособистісних стосунків Т. Лірі застосовувалась для дослідження уявлень суб'єкта про себе та ідеальне "Я", а також для вивчення взаємостосунків у малих групах [5]. За цією методикою виявляється переважний тип ставлень до людей в самооцінці та взаємооцінці. Типи ставлення до оточуючих: 1) авторитарний; 2) егоїстичний; 3) агресивний; 4) підозріливий; 5) підпорядковуючий; 6) залежний; 7) дружелюбний; 8) альтруїстичний.
Результати дослідження
Результати, одержані за методикою діагностики спрямованості особистості Б. Басса, свідчать, що для більшості учасників вибірки на першому курсі характерний прояв "спрямованості на себе" (середній рівень 65,7 %). Кількість вибірки, що обрала "спрямованість на себе", у високому рівні становить 26,3 %; у низькому - лише 8 %. Кількість осіб, для яких характерна "спрямованість на спілкування", становить: високого рівня - 57,8 %; середнього рівня - 42,2 %; низького рівня - 0 %. За параметром "спрямованість на справу" простежуються такі результати: високий рівень - 34,3 %; середній - 65,7 %; низький - 0 % вибірки. Отже, переважна частина вибірки з першого курсу віддає перевагу параметрові "спрямованість на спілкування" як найбільш значущому на цьому етапі їхнього життя.
На другому курсі були такі результати: "спрямованість на себе": високого рівня - 31,6 % вибірки, середнього - 40 %, низького - 28,4 %; "спрямованість на спілкування": високого рівня - 58,3 % вибірки, середнього - 28,3 %, низького - 3,4 %; "спрямованість на справу": високого рівня - 36,6 % вибірки, середнього рівня - 50 %, низького

 
 

Цікаве

Загрузка...