WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистісні виміри сьогодення - Реферат

Особистісні виміри сьогодення - Реферат

безпосередньо стосуються їх благополуччя і щастя. Це ущемляє не лише їхні інтереси (вони можуть забезпечуватися навіть за умов деспотичного правління), а саму спроможність висловлювати свої судження, свобода якої є морально очевидною для кожного. Визнання такої очевидності державою встановлює "громадянську автономію". Йдеться, насамперед, про правову свободу, яка, за І. Кантом [8, с. 79], базується на трьох апріорних принципах:
· свободі кожного члена суспільства як людини;
· рівності всіх як громадян;
· самостійності кожного як громадянина.
Таке тлумачення свободи з обов'язковим визнанням правової автономії кожного члена суспільства є вельми актуальним для формування концепції правової держави та правової демократії. Водночас "натовп, маса не є демократією. Демократія - це перетворення хаотичної кількості на певну самодисципліновану якість" [4, с. 65].
На думку автора, розвивати "самодисципліновану" особистість, спроможну не перетворюватися на "атом натовпу", тобто сформувати адекватного суб'єкта демократичного процесу можливо лише за умов особистісної свободи. Отже, свобода - це стан людини, яка може діяти на підставі вибору у всіх сферах своєї життєдіяльності. Цей стан передбачає дещо більше, ніж незастосування зовнішнього втручання. Багатозначність свободи відображується в різних поняттях.
Слова, які вживаються сьогодні для означення громадянської і політичної свободи, утворені від латинського слова libertas. Спершу це поняття набувало переважно юридичного значення. Зокрема, воно вказувало на соціальний стан дитини, яка народилася від вільних батьків, а не від рабів. Зрозуміло, що народитися з правами вільної людини ще не означає бути вільною або такою залишитися з часом. Первинний стан вільнонародженого може перерости у стан вільного громадянина, людини, яка контролює свої бажання, думки, почуття. Це інша свобода (англійською freedom) - індивідуальна свобода дії та думки, де перша (libertas) виступає передумовою другої - справжньої свободи, досягнення якої повинне стати головною метою розвитку нашого суспільства. Якщо поняття індивідуальної свободи розглядати з точки зору формування його первинного значення, то з'ясується, що англійське freedom має давнє походження - від санскритського слова, яке означає "любити". Рання інтуїція санскриту визначала свободу як любовне співвідношення двох: я люблю тебе так, що не хочу, щоб ти був моїм рабом; хочу, щоб ти був самим собою, без того, щоб я тебе визначала, змінювала, впливала на тебе.
Варто підкреслити, що глибинна сутність людини закладена саме в цьому понятті свободи, яке базується на взаємній і внутрішній повазі особистості, а не на підкоренні однієї людини іншою.
Концепція негативної свободи [16] трактує її як певне звільнення від чогось або від когось. Саме тому в боротьбі за свободу увага, як правило, приділяється ліквідації віджитих форм примусу і влади, які, знову ж таки, відображають зовнішні перешкоди, блокуючи повну реалізацію особистісної свободи.
Українське поняття свободи включає як суспільний, так і індивідуальний рівні. Причому специфічним є використання слова "вільний", тобто такий, що в змозі керувати своїми діями, думками, почуттями - бути, зрештою, самим собою. Простежується взаємозв'язок понять "вільний" і "воля". Власне, вольовим зусиллям і є прийняття певних рішень.
Цілий ряд рис активної особистості є похідним від волі: в сенсі прийняття рішень - це самостійність і відповідальність, в сенсі (само)реалізації - це наполегливість, самовладання тощо. Завдяки волі об'єднуються і проявляються зовнішній і внутрішній світ особистості, хоча сама воля не визначається однозначно ні зовнішньою, ні внутрішньою необхідністю особистості. Вона може вибирати між різними цілями та способами дії. В результаті свобода особистості є свободою вибору і самовизначення.
Ми знову виходимо на проблему ціннісного вибору особистості. З одного боку, він базується на системі суспільних норм і правил, які особистість здебільш не вибирає і певною мірою має підкорятися їй, з іншого - ціннісна позиція особистості формує систему критеріїв, якими керується її воля. Ці суттєві моменти досить суперечливі. За умови розвитку пасивної позиції особистості спостерігатиметься квієтив - мотивація до повного безвілля, безучасті, або резин'янція - безмовна смиренність, покірність долі тощо.
У всіх проявах активності особистості умовою її реалізації є самовизначення, саморефлексія, які, зрештою, і становлять зміст вибору - акту свободи волі.
Таким чином, свобода є умовою саморозкриття особистісного "Я". Разом з тим, "Я" не може бути вільним від стосунків з іншими людьми. Можна обрати об'єктивний шлях відчуження від людей, від суспільства взагалі, але неможливо знехтувати духовним досвідом людства (вплив традицій, релігії, мистецтва, науки на особистість). Формувати та утверджувати свою особистість - це означає визнавати і поважати в інших здатність оцінювати себе як особистість.
Спільне буття людей є лише зіткненням, розпадом і розсіюванням для того, хто не досяг єдності "Я", обираючи свободу (роздвоєність особистості призводить до розуміння і використання оточуючих як засобів для задоволення швидкоплинних потреб). Свобода як основа "Я" стає основою і для міжособистісного розуміння та єдності.
Бути вільним чиневільним для людини означає здійснити вибір, тобто усвідомити та реалізувати свої можливості або ж втратити їх, що, зрештою, негативно відіб'ється на розвитку особистості.
У процесі становлення перед людиною завжди постає проблема вибору своєї суспільної ролі - буде вона особистісним "Я" чи соціальним "Ми", особистістю чи лише членом певної соціальної групи. Вирішення цієї проблеми потребує часу, зусиль, можливостей, бажання.
Особливо актуальною проблема вибору стає в наших сучасних умовах, коли відбувається переоцінка матеріальних і духовних цінностей, формується нова світоглядна система, розширюються можливості індивідуального вибору.
Зрештою, варто зазначити, що ідеального суспільства, яке б уособлювало єдність спільних і приватних інтересів, не існує і навряд чи колись існуватиме. Саме тому важливо знайти таку модель взаємовідносин, за якої, хоча й зберігатимуться протиріччя між особистістю та суспільством, все ж суспільні інститути, політичні та громадські організації прагнутимуть максимально враховувати і сприяти розвиткові особистісної активності. Такою моделлю може слугувати громадянське суспільство, одним з основних принципів якого є конкретна особистість і захист її індивідуальності.
Література:
1. Ануфриев Е. А. Социальный статус и активность личности. - М.: Политиздат, 1984 - 234 с.
2. Арендт Г. Становище людини. - Л.: Центр гуманітарних досліджень ЛДУ ім. І. Франка, 1999 - 254 с.
3. Белова Г. В. Социальный и индивидуальный уровни отчуждения // Вестник Московского ун-та. - Серия философия. - 1991 - № 2 - С. 27 - 35.
4. Бердяев Н. Судьба России // Родина. - 1989 - №2.
5. Газнюк Л. М. Соматичне буття: інтерсуб'єктивність та ідентифікація особистості // Практична філософія - 2003 - № 2 - С. 82 - 93.
6. Злобіна О. Особистісна складова суспільних змін: соціологічний аспект // Соціологія: теорія, методи, маркетинг - 2003 - № 3 - С. 32 - 46.
7. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. - М.: Логос, 2000 - 304 с.
8. Кант И. О поговорке "Может быть это и верно, но не годится для практики" // Соч. В 4 т. - Т .4. - Ч. 2.
9. Киселев Г. С. Новая религиозность как проблема сознания // Вопросы философии - 2002 - № 5 - С. 173 - 183.
10. Козловский В. В., Уткин А. И., Федотова В. Г. Модернизация: от равенства к свободе. - Спб.: Изд-во Спб. ун-та, 1995 - 280 с.
11. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. - К.: Знання України, 2002 - 580 с.
12. Ницше Ф. Так говорил Заратустра. - М.: Прогрес, 1991 - 276 с.
13. Соболєва Н. Соціологія суб'єктивної реальності. - К., 2002.
14. Табачковський В. Г. Людина. Світ. Світопорядки // Практична філософія - 2003 - № 3 - С. 34 - 41.
15. Фромм Э. Иметь или быть. - М.: Прогресс, 1986 - 238 с.
16. Фромм Э. Бегство от свободы. - М.: Прогресс, 1990 - 271 с.
17. Хайек Ф. Дорога к рабству // Вопросы философии - 1990 - №10 - С. 113 - 152.
18. Циба В. Соціологія особистості: системний підхід (соціально-психологічний аналіз). - К.: МАУП, 2000 - 152 с.
19. Carr E. The twenty year's crisis. - N.-Y., 1941.
20. Меркотан К. Особистісні виміри сьогодення // Соціальна психологія. - 2004. - № 4 (6). - C.106-112
21. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве