WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основні лінії розвитку соціальних здібностей в онтогенезі - Реферат

Основні лінії розвитку соціальних здібностей в онтогенезі - Реферат

або відмовляються прийняти умови завдання, або дають доволі стереотипні, афективні відповіді. Зростання оригінальності соціально-креативних рішень фіксується тут переважно у зв'язку зі зростанням індивідуального досвіду в царині здатності передбачати наслідки соціальних подій та компетентно реагувати в емоційно напружених ситуаціях, що однозначно вказує на первинне соціально-конативне джерело формування здатності людини до творчого синтезу в соціальній сфері.
Для молодшого підлітка характерна почасти інша картина, яка пов'язує успішність виконання соціально-креативної проби не лише із зростанням соціальної компетентності школярів, а й із зростанням їх соціально-аналітичного потенціалу в частині розвитку здібностей до системного розуміння причин динаміки соціальних подій та адекватного розуміння й вільної трансформації змісту мовних повідомлень. Саме такі механізми є провідними й для становлення особистісної рефлексії - основного новоутворення психіки людини в цьому віці, креативним продуктом якого стає Я-концепція особистості.
У старшого підлітка прогрес креативної здатності виявився, з одного боку, найтісніше пов'язаним з домінуванням у структурі його особистісних настанов на відкритість широкому, в тому числі й соціальному, досвідові; з іншого боку, відзначається й раніше виявлена залежність ефективної реалізації такої здатності у зв'язку з подальшим розвитком аналітичного потенціалу особистості передбачати події, який спирається переважно на її індивідуальний досвід. Як типова особливість соціально творчого рішення в цьому віці реєструється своєрідна монологічність стратегії розв'язання підлітком соціальної проблеми. Це переважаюча настанова на реалізацію інтересу однієї зі сторін взаємодії та неврахування позицій інших зацікавлених сторін.
Починаючи з молодшого юнацького віку, у протоколах виконання соціально-креативного завдання вперше з'являються відповіді, що відображають настанову авторів на пошук соціально-конструктивного рішення, тобто такого, що задовольнить усіх учасників конфліктної ситуації. Способом успішної реалізації цієї настанови є, як правило, діалектичне рішення, що супроводжується переходом процесу міркувань на рівень здатності до проблематизації й узагальнення. Серед основних чинників, які сприяють розвиткові соціально-креативної продуктивності осіб цього віку, необхідно, передусім, відзначити показники загального інтелектуального розвитку юнаків та преферентивність для них настанов на справу. Вважаємо, що за цими характеристиками проглядається формування продуктивного стилю розумової діяльності юнака. Зокрема, тих його синтетичних властивостей, які проявляються у розвиненій здатності враховувати всі умови проблеми та системно контролювати її розв'язання.
У студентські роки в розвитку соціально-креативного потенціалу особистості важливу роль продовжує відігравати її настанова на відкритість соціальному досвіду, що забезпечує подальше становлення інструментів ментального синтезу людини. Поряд з цим, фіксуємо у цього контингенту обстежених осіб й істотне збільшення, порівняно з молодшими юнаками, преферентивності настанови на творче самовираження. Саме вона відіграє провідну роль у забезпеченні неформального впливу особистості старшого юнака на групу однолітків. Показовим є також виявлений зв'язок продуктивності соціально-креативної проби студентів та їх відходу від шаблону конативних соціально-нормативних реакцій в напрямку переважання імпунітивних характеристик останніх, відповідно до яких конфліктна ситуація сприймається, перш за все, як соціальна проблема, котра підлягає активному розв'язанню з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін. Виявлені особливості розглядаємо як свідчення подальшого розвитку інтегративних тенденцій людської психіки в юнацькому віці, завдяки яким особистість, як суб'єкт власної життєдіяльності, не лише усвідомлює бажання творчого самовираження, а й реалізує системну настанову на використання творчого потенціалу в проблемних ситуаціях соціального змісту.
Шкала креативності дорослих осіб, які взяли участь в дослідженні, утворила найбільшу кількість кореляційних зв'язків, що засвідчує різноплановий характер становлення механізмів реалізації такої здатності у цьому віці. Як системна здібність, що передбачає активну роботу різних особистісних механізмів, вона позитивно корелює з розвитком соціально-аналітичного та емоційно-регулюючого потенціалу особистості, домінуванням альтруїстичних, пізнавальних і креативних інтенцій. За умов вираженості альтруїстичної домінанти, соціально креативна людина сконцентрована на здійсненні активного впливу на оточення й орієнтована на залучення інших до широкого співробітництва. У випадку домінування креативної інтенції, творча особистість найбільше довіряє власним емоціям та добре регулює прояви свого емоційного життя, що і стає основою її соціально-продуктивних рішень. У випадку преферентивності пізнання вона тяжіє до когнітивного й емоційного самопізнання; вона рефлективна, емфатична та стримана у своїх емоційних проявах.
Відтак, встановлюється своєрідна типологія зрілих соціально обдарованих осіб, креативний потенціал самореалізації яких обумовлений специфікою їх особистісної організації. Очевидно, що, з огляду на ключові особливості професіограми окремих професій, це управлінці та підприємці, науковці-гуманітарії, представники художньої інтелігенції (література, театр, кіномистецтво тощо). Зазначимо, що такі дані підтверджують і висунуту нами гіпотезу про можливість створення, на основі розробленої нами теоретичної концепції, типології соціально обдарованих осіб.
Висновки
Таким чином, емпірично досліджено лінії розвитку основних соціальних потенціалів людини, виявлено логіку їх розгортання в онтогенезі, що дозволяє говорити про гетерохронний характер становлення соціальних здібностей людини яксистемного утворення. Загальна картина розвитку такої системи може бути узагальнена як тенденція до послідовного розгортання з віком її провідних потенціалів: емоційного (дитинство), конативного (середнє дитинство, тривалість якого охоплює молодший шкільний та молодший підлітковий вік), аналітичного (підлітковий вік, молодший юнацький вік), креативного (юнацький вік, дорослість) та поступальної трансформації на основі їх домінуючого розвитку в зазначені періоди інших складових з подальшою інтеграцією усіх підсистем соціальних здібностей в єдину систему, до складу якої в розвиненому вигляді входять і регуляційні механізми особистісного рівня.
Література:
1. Бодалев А. А. Об одаренности человека как субъекта общения. // Мир психологии. - М., 1998, №4.
2. Власова О. І. Психологія соціальних здібностей: структура, динаміка, чинники розвитку: - К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. - 308 с.
3. Власова О. І. Провідні чинники розвитку соціального потенціалу особистості. // Соціальна психологія - К., 2005, № 2, с. 55 - 63.
4. Выготский Л. С. Детская психология. // С.С. в 6 тт. Т. 4. - М.: "Педагогика", 1984. - 432 с.
5. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения. - М.: "Педагогика", 1986. - 143 с.
6. Психология человека от рождения до смерти. / Под общ. ред. Реана А. А. - СПб.: "Прайм-ЕВРОЗНАК", 2001. - 656 с.
7. Развитие и диагностика способностей. / Отв. ред. Дружинин В. Н., Шадриков В. Д. - М.: "Наука", 1991. - 181 с.
8. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве