WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основні лінії розвитку соціальних здібностей в онтогенезі - Реферат

Основні лінії розвитку соціальних здібностей в онтогенезі - Реферат

юнацькому віці фіксується (як характерна особливість проявів комунікативного потенціалу особистості) істотне зменшення, у порівнянні з учнями, комунікативної й ділової експансивності студентів, зниження відсотка їх адаптивних реакцій. Провідним напрямком реакцій стає інтропунітивний, що передбачає відповідальність за проблему, а переважним типом реакції - фіксація на задоволенні потреби, щo в цілому пов'язується зі зростанням питомої ваги креативних настанов цих осіб. Доведено, що в студентському віці саме така настанова на творче самовираження особистості відіграє провідну роль у здійсненні реального впливу особи старшого юнацького віку на соціальне оточення. Встановлено також, що з віком розвиток конативних соціальних здібностей відбувається за лінією вдосконалення механізмів суб'єктної активності особистості. Це проявляється в істотному зростанні самостійності її поведінки та вибірковості спілкування.
Аналіз соціально-конативного потенціалу дорослих учасників дослідження зафіксував зниження показників соціальної конформності. Більшість відповідей соціально зрілих учасників відхилялась від типових перевагою імпунітивного напрямку реагування, який засвідчує сприйняття ними експериментальних ситуацій не як фруструючих чи таких, що загрожують їхньому "Я", а лише як проблемних, розв'язання котрих потребує зваженої активності обох сторін.
Вплив особистості на групу в цьому віці забезпечується, насамперед, вираженим поєднанням відкритості особистості до пізнання нового та високим рівнем розвитку потенціалу каузально-атрибутивних і соціально-креативних здібностей, найскладніших за психологічними механізмами здійснення.
Отже, загальна лінія розвитку соціально-конативних здібностей людини може бути представлена як її поступовий перехід у становленні соціально адаптивного потенціалу від зовнішньо орієнтованих та самозахисних реакцій з фіксацією на перешкоді (дитинство) ® через реакції, орієнтовані на задоволення потреби та прийняття відповідальності за обставини (підлітковий та юнацький вік) ® до імпунітивних реакцій, які засвідчують готовність особистості розглядати конфлікт як проблемну ситуацію, розв'язання якої можливе з урахуванням потреб усіх зацікавлених сторін (дорослий вік).
Вплив особистості дитини на групу однолітків забезпечується її високою соціальною експансивністю, розвитком мовного і соціально-креативного потенціалу; лідер-підліток, як особистість з високим потенціалом впливу, - це найчастіше молодший сиблінг, який демонструє високу комунікативну активність і порівняно високий рівень загального інтелектуального розвитку; в юнацькому віці, на додаток до того, настанова на творче самовираження особистості відіграє провідну роль у здійсненні реального впливу особи старшого юнацького віку на соціальне оточення; в основі впливу дорослої людини на інших - її відкритість до пізнання нового й високий рівень розвитку каузально-атрибутивних і соціально-креативних здібностей.
Наступний за онтогенетичним піком становлення соціально-аналітичний потенціал людини розвивається за такою логікою. У його структурі, характерній для дитини молодшого шкільного віку, провідну роль відіграє здатність до розуміння невербальної експресії людини. Другою за активністю розвитку здібністю виявилась здатність передбачати наслідки соціальних подій, а останнє місце у формулі навантажень соціального інтелекту цього віку посідає вербальна чутливість. Важливо, що всі ці показники позитивно пов'язані зі зростанням креативних здобутків дитини.
У формулі навантажень соціального інтелекту молодшого підлітка здатність до апперцепції наслідків розвитку соціальних подій виходить на перше місце, залишаючи позаду за показником значущості невербальну чутливість. Активний розвиток у цьому віці здатності передбачати соціальні події пов'язаний, насамперед, зі зростанням комунікативної активності школярів та набуттям, внаслідок реалізації таких інтенцій, досвіду соціально компетентної поведінки. Це загалом позитивно корелює зі становленням оптимального стилю поведінки підлітків як суб'єктів спілкування.
У старшого підлітка найактивнішого розвитку серед складових соціально-аналітичного потенціалу набуває здатність до вербальної чутливості, для якої в дослідженні виявлено широкий діапазон чинників становлення: орієнтація підлітків на навчання як відповідальну справу, на пізнання, а також на міжособистісне спілкування. Наступними за показниками інтенсивності розвитку стають здібності прогнозувати причини настання соціальних подій та невербальної чутливості. Позитивна динаміка спроможності передбачати наслідки соціальних подій дає найменший внесок в становлення соціально-аналітичного потенціалу особистості цього віку.
Старшокласник, як представник онтогенетичного періоду ранньої юності, демонструє переважно розвиток каузально-атрибутивних здібностей. Це пов'язується, насамперед, з тим, що у цьому віці абстрактно-логічні операції його мислення досягають стадії оберненості. А оскільки носієм такого роду операцій мислення є відповідні поняття, то зрозумілим стає і важливість прогресування потенціалу мовних здібностей у становленні соціально-аналітичних властивостей, динаміка яких посідає наступне за значущістю місце в формулі навантажень соціального інтелекту юнаків-старшокласників.
У старшому юнацькому віці зафіксовано тенденцію до інтеграції усіх аналітичних здібностей як поєднання ліній розвитку соціально-аналітичного потенціалу студентської молоді, котра обумовлює зростання неформального впливу людини на соціальне оточення. Провідні позиції в розвитку такого потенціалу посідають конструкти вербальної чутливості та каузальної атрибуції студентів, тоді як прогрес розвитку здібностей до невербальної чутливості та апперцепції розвитку подій відіграє у становленні соціального інтелекту старших юнаків допоміжну роль.
Дорослі люди демонструють розвиток інтегративної тенденції, зафіксованої в попередньому віковому періоді. Провідні позиції в розвитку соціального інтелекту тут відіграють системні здібності усвідомлювати причини настання соціальних подій та передбачати їх наслідки. Окрім того, ця тенденція чітко пов'язує сформований соціально-аналітичний потенціал людини з іншими релевантними в цьому сенсіпідструктурами особистості. Цей потенціал нарощується, насамперед, у зв'язку із зростанням альтруїстичних настанов та концентрацією пізнавальних інтересів особистості у царині спілкування, збільшенням показників загального розвитку, емпатії, здатності до диференціації власних емоцій і стриманості в їх вираженні. Такі характеристики позитивно корелюють і з розвитком соціально-креативного потенціалу людини.
Загальна схема онтогенетичного становлення провідних соціально-аналітичних властивостей особистості має такий вигляд: невербальна чутливість (дитинство) ® передбачення наслідків соціальних подій (молодший підлітковий вік) ® мовна чутливість (старший підлітковий вік) ® каузально-атрибутивні властивості (молодший юнацький вік) інтеграція соціально-аналітичних здібностей (старший юнацький вік) ® інтеграція соціально-аналітичних здібностей з іншими соціальними потенціалами та підструктурами особистості (дорослий вік).
Загальна картина розвитку соціально-креативного потенціалу дозволяє вибудувати логіку його становлення. В молодшому шкільному віці діти, опинившись перед необхідністю розв'язання соціальної проблеми, здебільш
Loading...

 
 

Цікаве