WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основні лінії розвитку соціальних здібностей в онтогенезі - Реферат

Основні лінії розвитку соціальних здібностей в онтогенезі - Реферат


Реферат на тему:
Основні лінії розвитку соціальних здібностей в онтогенезі
Складність і багатогранність функціонування сучасного суспільства як динамічного соціального організму, зростання темпів його трансформації обумовлюють гостру потребу розвитку потенціалу соціальних здібностей людини задля її ефективної соціальної адаптації та продуктивної самореалізації. Такі обставини підвищують науково-психологічний інтерес до цієї проблеми.
Емпірично-психологічне дослідження здібностей у зарубіжній науці пов'язане з іменами таких психологів, як Ф. Гальтон і В. Штерн, Е. Клапаред і А. Біне, Ч. Спірмен і Л. Терстоун, Дж. Гілфорд, Г. Гарднер, Р. Стернберг, Г. Айзенк та інші. Вони намагалися виявити сутність цієї особистісної властивості, її природу і детермінанти розвитку, розробити адекватні засоби діагностики, статистичного аналізу, визначити специфіку функціонування у зв'язку з різними формами та рівнями узагальненості людської активності. В процесі наукової розробки цих питань у проблематику особливого змісту виокремилися також і здібності соціальні (Ч. Хант, Г. Олпорт, Ед. Торндайк, Дж. Гілфорд, Г. Гарднер, Р. Дж. Стернберг).
Психологічним дослідженням здібностей присвятили чимало зусиль й українські та російські вчені, зокрема - Т. Артем'єва, Д. Богоявленська, О. Бодальов, Е. Борисова, Л. Венгер, Е. Голубєва, В. Дружинін, Е. Ільїн, З. Калмикова, В. Клименко, Е. Климов, А. Ковальов, В. Крутецький, Н. Лейтес, С. Максименко, С. Марков, Л. Мар'яненко, В. Моляко, К. Платонов, Я. Пономарьов, В. Рибалко, С. Рубінштейн, В. Роменець, Р. Семенова-Пономарьова, Б. Теплов, М. Холодна, В. Шадриков та інші. Наукові напрацювання декого з них (К. Абульханової, К. Акімової, Н. Ануфрієвої, Н. Амінова, О. Бодальова, Е. Борисової, Ю. Ємельянова, Л. Петровської, А. Южанінової) зачіпають важливі питання психології соціальних здібностей.
Постановка проблеми
Аналіз літератури засвідчує, що й досі не існує ґрунтовних комплексних психологічних досліджень з проблем структури, динаміки та чинників розвитку соціальних здібностей людини. Немає, відповідно, й загальної теорії цього психологічного феномена. Відтак необхідні ініціація й реалізація наукових розвідок з метою аналізу та узагальнення різнопланових напрацювань для подальшої концептуалізації, операціоналізації та емпіричної перевірки загальної концепції соціальних здібностей.
Програма емпіричного дослідження
Запропонована нами операціональна модель дослідження соціальних здібностей створена з урахуванням розуміння центральної ролі розвитку креативних і регулюючих властивостей в системі соціального потенціалу людини. Емпіричною базою її розробки стали соціально обдаровані індивіди з вираженим потенціалом соціально-креативних здібностей. Подальше дослідження їх особистісних властивостей дозволило фактологічно виявити основні потенціали соціальних здібностей людини, до яких слід віднести креативність у соціальній сфері, соціально-аналітичні властивості (соціальний інтелект) та соціальну чутливість (емоційний інтелект), здібності до домінування у спільноті або впливу на інших, а також психологічну зрілість як еквівалент суб'єктності особистості, свідчення наявності в неї розвинених регуляційних властивостей та просоціальних інтенцій.
З огляду на такі характеристики, програма дослідження розвитку соціальних властивостей особистості передбачала методичне забезпечення для діагностики: а) соціально-креативних здібностей особистості; б) її соціально-аналітичних властивостей; в) здатності до переживання, усвідомлення та вираження емоцій, управління сферою власного емоційного життя людини; г) її соціально-адаптивного потенціалу; д) групового визнання та лідерських властивостей; є) домінуючих особистісних настанов. Використовувались методики Дж. Гілфорда, С. Розенцвейга, С. Деллінгер, Дж. Морено.
На етапі підготовки методичного забезпечення програми дослідження було розроблено й апробовано методики діагностики соціально-креативного потенціалу та потенціалу емоційного самоусвідомлення особистості [2]. Програма була розширена з урахуванням вікових особливостей груп дошкільнят, молодших школярів, підлітків, юнаків і дорослих людей, які становили емпіричну базу дослідження. В експерименті з використанням порівняльно-зрізової стратегії було задіяно 673 особи. Достовірність висновків забезпечувалась засобами дисперсійного, кореляційного і факторного аналізу.
Аналіз результатів дослідження
Реалізація розробленої методичної програми стосовно різних вікових груп дозволила виявити характерні особливості становлення окремих потенціалів соціальних здібностей людини. Встановлено, що генетично первинною лінією слід вважати розвиток соціально-емоційного потенціалу особистості: він є головною складовою смислового (поведінкового) інтелекту дитини - найбільш раннього некогнітивного механізму орієнтації людини в соціальному просторі існування. Результати емпіричних досліджень популярних (соціально успішних) дітей дошкільного віку демонструють як найсуттєвішу відмінність особливості їх емоційного ставлення до інших, яке проявляється у їх емпатійності як позитивній емоційній небайдужості до дій іншої дитини, адекватному співпереживанні їй, у своєрідній щедрості, "не жадібності" як готовності безкорисливо віддати іншому те, що сподобалося самій, а також у домінуючій настанові мирно розв'язувати конфліктні емоційно навантажені проблеми. Виявлено, що дошкільне дитинство є періодом інтенсивного формування емоційних еталонів особистості як важливих орієнтирів її ефективної комунікативної активності.
У молодшому шкільному віці альтруїстична спрямованість активно підживлює розвиток емпатичних переживань і стає панівною особистісною настановою людини. Продовжується процес формування емоційних еталонів особистості - вони використовуються для оцінки емоційного стану інших. Емпірично підтверджено, що уміння адекватно "зчитувати" невербальну інформацію з обличчя формується в цьому віці значно активніше, ніж здатність до систематизації емоційних проявів людини за іншими носіями експресії (особливості поз, жестів, виразних рухів). Виявлено психологічні чинники, що прискорюють такий процес. Зокрема, зростання здатності адекватно розуміти міміку виявилося позитивно пов'язаним з прагненням дитини до домінування (переважно у дівчаток із сімей, де мати самостійна, задоволена роллю господині й турботлива).
Для підлітка, поряд з емпатичними властивостями, здатність до системної ідентифікації емоційної експресії людини набуває статусу провідних емоційних здібностей. Чим молодший підліток, тим більше розвиток таких здібностей пов'язаний з показниками досвіду його індивідуальної соціальної активності, набуттям здатності до соціально адаптивної поведінки в емоційно напружених ситуаціях міжособистісних ускладнень. Встановлено важливу психологічну особливість, яка полягає в тому, що до кінця підліткового періоду розвиток цієї емоційно-когнітивної здатності досягає середніх нормативних показників дорослої людини.
У старшому підлітковому віці зафіксовано становлення окремих механізмів емоційного самоусвідомлення, що призводить до обмеження дії несвідомого механізму емпатії, який поступово заступають усвідомлені механізми системного аналізу невербальних сигналів оточення та управління власними емоціями. Загальна формула навантаження емоційного інтелекту старшого підлітка містить шкали
Loading...

 
 

Цікаве