WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Нові підходи до управління сучасною освітньою організацією - Реферат

Нові підходи до управління сучасною освітньою організацією - Реферат


Реферат на тему:
Нові підходи до управління сучасною освітньою організацією
У статті подано основні результати дослідження проблеми організаційної культури в контексті організаційно-культурного підходу до управління сучасними організаціями, зокрема, закладами середньої освіти. Наводяться теоретичні узагальнення розвитку цього явища та результати його емпіричного дослідження на сегменті освітніх організацій.
Постановка проблеми
Наявність гуманістичних та демократичних тенденцій у функціонуванні сучасних організацій щодо філософії праці, нових технологій, нових цінностей управлінської взаємодії зумовила переорієнтацію організацій на нові механізми діяльності [4]. Більшість сучасних організацій дійшла висновку, що досягнення успіху стало складним без врахування людського потенціалу та певних "прихованих" механізмів організаційного середовища, які об'єднують людей в єдину команду і дозволяють їм працювати для досягнення спільної мети. Тому в сучасному менеджменті об'єктом управлінської діяльності вважаються не окремо процеси, технології, структури, люди та їхня діяльність, а організаційна культура і її особливості як об'єднуючий фактор цих процесів у межах кожної організації.
Започатковане нами дослідження організаційної культури здійснювалося протягом останніх семи років під науковим керівництвом доктора психологічних наук професора Л. Карамушки. Деякі аспекти вивчення організаційної культури закладів середньої освіти були представлені в публікаціях, у яких ми висвітлювали проблеми інструменту діагностики організаційної культури, характеристику її типів (субкультур), формування і розвитку тощо [12 - 15].
У цій статті продовжуємо аналіз феномена організаційної культури і пропонуємо деякі теоретичні узагальнення досліджуваного явища та результати експериментальних вивчень, які ще не публікувалися, а саме:
o бачення нами змісту понять "організаційна культура" і "корпоративна культура";
o основні підходи до вивчення явища організаційної культури: управлінський, економічний, етнокультурний, психологічний;
o основні концепції тлумачення поняття організаційної культури в рамках психологічного підходу;
o результати дослідження домінуючих субкультур в освітніх організаціях.
Дослідження організаційної культури (як явища) у світовій теорії і практиці управління почали розвиватися в рамках гуманістичного підходу до організації та управління людьми в ній, де основним завданням управління вважається адаптація організації до зовнішнього середовища і його подальша зміна за допомогою розвитку організаційної культури, яка допомагає впливати на діяльність організації через встановлені цінності, норми, традиції, мову тощо; озброює керівників спеціальною системою понять, яка робить щоденне керівництво людьми осмисленим і зрозумілим. У рамках гуманістичного підходу до управління важлива роль належить культурному контекстові управління персоналом і ефективний організаційний розвиток розглядається як не тільки "зміна структур, технологій і навичок, але й зміна цінностей, які лежать в основі спільної діяльності людей" [16, с. 95].
В сучасній літературі існує досить багато визначень поняття "організаційної культури". В контексті організаційно-управлінських дисциплін зустрічається також поняття "корпоративна культура" [9, с. 11]. Зокрема, в працях У. Оучі, Р. Рютінгера використовується поняття "корпоративна культура", під яким розуміють союз всіх членів організації, "корпоративний дух", спільну філософію. Сучасні автори [2, с. 16] під корпоративною культурою розуміють суміш різних типів організаційних культур і, таким чином, "організації являють собою полікультурні утворення" [16, с. 97].
Часто названі поняття чітко не розмежовуються, а використовуються як синоніми, хоч саме існування таких визначень означає розрізнення феноменології, яка стоїть за кожним з них, а саме:
а) організація - це система свідомо координованої діяльності двох і більше людей на основі спільної мети, інтересів, форм діяльності тощо;
б) корпорація (від пізньолатинського сorporatio) означає договірні об'єднання організацій на основі налагодження горизонтальних вузькогалузевих зв'язків, поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів із централізованим регулюванням, координацією діяльності кожного з учасників та субординацією їх взаємодії [1, с. 457]. При цьому стратегія і тактика, вид діяльності, мета та способи її досягнення у цих організацій можуть відрізнятися, мати різні напрямки і перетинатися тільки у вузькому аспекті - взаємодія на ринку. Організації, об'єднані в корпорацію, та корпоративний орган управління не втручаються у стратегічні, тактичні і фінансові плани одне одного - їх об'єднує тільки ринковий інтерес.
На нашу думку, корпоративна культура і організаційна культура - це діалектично близькі, але не тотожні явища. Корпоративною культурою ми вважаємо ключову філософію та ідеологію об'єднаних в корпорацію організацій, яка поєднала у собі організаційні культури своїх підрозділів і має певний вплив на зовнішнє політичне, економічне, соціально-культурне середовище. В нашій роботі ми розглянемо саме поняття організаційної культури, що, по суті, може бути складовою корпоративної культури за умови об'єднання організацій в корпорацію.
За останні 15 - 20 років строката суміш до цього досить розрізнених ідей, теорій і моделей була зібрана під єдиний "дах" досить ємкого й універсального поняття - "організаційна культура". Варто відзначити, що дослідження в галузі культури організації мають досить тривалу історію. Саме поняття "культура" має множинну інтерпретацію. Найбільш поширеними є два тлумачення. Перше інтерпретує поняття "культура" у відповідності зі структурно-функціональними традиціями як систему взірців, норм, дозволених членами спільноти, і ролей, які відповідають певним верховним цінностям. Культура розглядається як одна з підсистем, що виконує функції адаптації індивіда, групи людей, колективу, організації до суспільства, навколишнього середовища та їх ідентифікації. Це найважливіша підсистема, що виконує цементуючу роль для всіх інших підсистем суспільства, організації [7]. Друге тлумачення культури грунтується на антропологічному підході, в якому це поняття розглядається як структурований спосіб мислення, відчуттів і реакції групи людей, який, головним чином, сприймається й передається засобами символів, котрі являють собою специфічну ідентичність. Культура включає конкретні об'єкти, створені групою. Серцевину культури становлять традиції, ідеї та цінності, вироблені й відібрані культурою. В контексті цього підходу виділено основні елементи культури: поняття, відношення, цінності, правила і стандарти [8].
Джерелами вивчення організації як культурного феномена є традиції М. Вебера, Т. Парсонса, К. Левіна та інших вчених. Однак саме введення терміну
Loading...

 
 

Цікаве