WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Непарадоксальна парадоксальність кентавризму - Реферат

Непарадоксальна парадоксальність кентавризму - Реферат

злу, дурну і нещасливу, обтяжену вадами, людину, яка страждає і нудьгує без надії та перспектив. А. Шопенгауер переконаний, що людинолюбство не може бути вибірковим, зверненим тільки до гідних і моральних, воно не допускає взаємності, інакше виродилося б у форму себелюбства. Навпаки, людина благополучна, успішна, щаслива, наскільки щастя взагалі можливе у світі страждань, не викликає в нас морального співчуття. У кращому випадку вона нам далека, байдужа й нецікава, а в гіршому - викликає почуття заздрості. Щасливим не співчувають.
А. Шопенгауер - фаталіст, його афоризми і максими сповнені елементів скепсису, іронії, гри і парадоксу. Сам термін "парадокс" (від грецького paradox - несподіваний, дивний) означає: несподіване, незвичне, невідповідне традиції твердження, міркування чи висновок. У логіці - суперечність, отримана внаслідок зовні логічного міркування, що приводить до взаємовиключних висновків. Наявність парадоксу означає неспроможність якогось із посилань (аксіом), що використовуються в даному міркуванні або теорії в цілому. Хоча цю неспроможність найчастіше важко знайти, пояснити і, тим більше, усунути.
У гегелівській діалектиці основний закон випливає із суперечливості життя, це закон єдності і боротьби протилежностей. Сутність закону виражає категорія діалектичної суперечності (вона посідає центральне місце й у матеріалістичній діалектиці), що означає взаємодію протилежних, взаємовиключних сторін об'єкта або системи, котрі, разом з тим, перебувають у внутрішній єдності та взаємозалежності, будучи джерелом саморозвитку, еволюції й розвитку природи, суспільства і пізнання. У своєму розгортанні діалектична суперечність проходить кілька щаблів: розходження, поляризація, зіткнення, антагонізм. Вищий момент у розвитку діалектичної суперечності - перехід протилежностей одна в одну. На цьому щаблі здійснюється вирішення діалектичної суперечності й перехід системи з одного якісного стану в інший. Форми діалектичної суперечності: основні і неосновні, суттєві і несуттєві, внутрішні і зовнішні, антагоністичні і неантагоністичні.
На початку XX століття наука відкрила парадокси в природі, а потім і в суспільстві: ті, які людина могла уявити тільки у вигляді кентавр-явищ, кентавр-процесів, кентавр-образів. Так, дуже довго не могли пояснити суперечливість елементарних часток атому: "частки-хвилі" - це суперечило не тільки класичній фізиці, але й здоровому глуздові. Над цим билися Макс Борн, Альберт Ейнштейн, Ернст Резерфорд, та лише Луї де Бройль, а за ним Нільс Бор ризикнули з'єднати непоєднуване, відповідно до якого атом у нашій свідомості постав кентавром. Луї де Бройль довів, що електронові властива здатність перебувати в двох іпостасях: частки і хвилі. Це була своєрідна революція, що поклала початок новітньому фізичному світогляду, формуванню сучасної квантово-польової картини світу.
В умовах ринкових експериментів стало масовим унікальне явище, коли одна й та сама людина (чи група людей) одночасно дотримується взаємовиключних соціальних і політичних суджень та установок (соціаліст, вона ж - ліберал; інтернаціоналіст-шовініст; монархіст-республіканець). При цьому люди щиро вірять взаємовиключним установкам, не помічаючи часом їх кричущої суперечливості.
Яке ж місце кентавр-проблем у суспільному житті? Ще в давньогрецькій поезії був відкритий стилістичний прийом оксюморон (дослівний переклад - "дотепно-дурне"), що означає поєднання того, що не поєднується за змістом. А в російській художній думці ми знаходимо у Л. Толстого "Живий труп", у І. Тургенєва - "Живі мощі", у О. Блока - "Жар холодних чисел". А Ігор Северянин - епатажний іронічний поет срібного віку - вірш "Моя Росія" починає словами: "Моя безбожна Росія, Священна моя країна!" А на завершення звучать рядки: "Моя повзуча Росія, Крилата моя країна!" У вірші "Володарка Естії" звучить пафос звільнення, подолання звичного: "У забороні є біль. Тільки у волі немає болю. Тому біль у ній завжди, Той біль захопливий". Фея Eіole - контраст твердженню "так". Легке покривало таїни накинуте на всі слова автора: чому суперечить фея і що вона заперечує? Суперечливість людської свідомості дуже яскраво виявляється в народних приказках, на кшталт: "Дітки - радість, дітки ж і горе", "Багатий Єрмошка: є собака та кішка", "Немає гіркого без доброго", "Швець без чобіт" і багато інших.
Наявність парадоксів у житті спостерігали ще давні греки. Одного разу грек сказав друзям: "Я брешу!" "Бреше і зізнався - правду говорить, А коли не бреше, від правди не втечу, Обманює в тім, що неправда діє." Цей парадокс живе дві тисячі років, вражаючи тим, що вирішення немає. Один-єдиний зізнався, що він бреше. Тому й вражений народ? Филіт Косський все життя присвятив вирішенню цього парадоксу й у відчаї покінчив із собою. Диодор Кронос дав обітницю не їсти, доки не вирішить цей парадокс, і помер від голоду. Ще один широко відомий давньогрецький парадокс - це парадокс голяра: "Рада села видала наказ, що голяр повинен голити тільки тих чоловіків, які не голяться самі. А хто ж поголить голяра?"
Чи може безліч містити саму себе в якості свого елемента? Чи може ціле бути частиною себе? Англійський громадський діяч, математик, філософ і логік Бертран Рассел відкрив парадокс у теорії множин. Фундатор філософії життя Фрідріх Ніцше за основу свого вчення взяв не волю до життя, як А. Шопенгауер, а волю до влади. Ф. Ніцше - чудовий філолог і музичний імпровізатор, який страждав від недуг, пройшов через манію величі і впав у хворобливий стан душі. Його погляди перетворюються на своєрідну філософську форму, де яскраві літературні есе, проповіді, афоризми, декларації, написані часом у музичних ритмах, раз-по-раз суперечать одне одному. Парадоксальність виразів, памфлетів і притч у тому, що, з одного боку, він закликає до вдосконалення культури людини, поліпшення самого типу людської особистості (а це, погодьтеся, шляхетна мета), але, з іншого боку, виводить образ "надлюдини" ( культ "сильної особистості", одержимої жадобою влади).
В історії (і не тільки вітчизняній) знаходимо масу кентавр-проблем, кентавр-явищ, кентавр-образів. Російський підприємець, фабрикант і меценат ХІХ - початку ХХ століття Сава Морозов надавав фінансову допомогу більшовикам. В Англії XVII століття капіталіст-фабрикант Роберт Оуен створює утопічне вчення про суспільство загального благоденства і намагається втілити свої ідеї в життя. У XVII - на початку XVIIІ століття французький сільський священик і водночас філософ-матеріаліст, атеїст Жан Мельє у своєму єдиному творі "Заповіт" піддав критиці феодально-абсолютистські порядки та релігійні догми, висунув проект ідеального комуністичного суспільства.
По своєму парадоксальний і феномен переходу низки діячів дворянської і буржуазної культури на позиції підтримки пролетарської диктатури та радянської держави. Причому багатохто з них не відмовився від тих ідеалів, які сповідував (спосіб життя, обслуга, поняття честі й гідності тощо). Вони вважали за можливе служити новим ідеалам, хоча останні нерідко виключали колишні. Встановивши диктатуру пролетаріату, більшовики заявляли, що висловлюють інтереси всього народу. Політика більшовиків у роки
Loading...

 
 

Цікаве