WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Національні репресії часів СРСР та етнічна самосвідомість німців України - Реферат

Національні репресії часів СРСР та етнічна самосвідомість німців України - Реферат

забули рідну мову. Етнічна самосвідомість цієї частини німецької діаспори перебуває в стані важкого внутрішнього конфлікту: з одного боку, ці люди гостро усвідомлюють свою етнічну приналежність, а з іншого - втратили найважливіші для них критерії етнічної самоідентифікації (мову, культуру, традиції). У певному розумінні частина німців виявилася людьми без батьківщини і без національності. Для цієї категорії респондентів характерне усвідомлення безповоротно втрачених можливостей і прагнення емігрувати на історичну батьківщину "заради дітей та онуків", щоб ті в рідному етнічному середовищі змогли повернути собі національну самосвідомість.
У ході досліджень в Одеській області автор здійснив спробу виявити структуру етнічної самосвідомості німців-переселенців. При цьому використовувалися різні методики етнопсихологічного тестування. Як показали опитування, основний і найстійкіший елемент етнічної самосвідомості цієї групи складає пам'ять про історичну долю народу, про особливості депортації 1941 року, труднощі адаптації німецьких родин у нових місцях проживання та жахи перебування в трудармії. Саме цю ознаку абсолютна більшість респондентів вважає головною, визначаючи свою приналежність до німецької діаспори. Інші ознаки - спільна мова, особливості поведінки (національний характер), звичаї та обряди, релігія - мають у структурі етнічної самосвідомості менше значення.
Слід зазначити, що репресивні заходи воєнного періоду визначили не тільки подальший етнічний розвиток діаспори, але й відбилися на відносинах німців з представниками інших народів.
Особливу роль репресивна політика зіграла в трансформації етнічного стереотипу українських німців. Здійснені в період Вітчизняної війни репресивні заходи й висунуті проти німців звинувачення у співробітництві з фашистською Німеччиною стали причиною того, що такий стереотип одержав істотне негативне емоційне забарвлення. У нових місцях проживання німці повністю відчули на собі дію негативного стереотипу. Респонденти відзначали, що в перший період після депортації їх вважали військовополоненими і, отже, відповідальними за події на фронті.
Опитування показують, що цей негативний етнічний стереотип в Україні не простежувався так яскраво, як у Росії та інших республіках СРСР. Повернення німців у 1990-х роках на місця колишнього проживання в Україні супроводжувалося, в першу чергу, труднощами економічного характеру. За словами опитаних, лише зрідка вони зустрічали вороже ставлення до себе. Це проявлялося в міжособистісних конфліктах, на побутовому рівні. Однак подальше спілкування сприяло поступовому "згасанню" негативних рис у стереотипі німців.
Неможливість вирішення етнополітичних та етнопсихологічних проблем німців в умовах тоталітарної радянської держави пробуджувало у німців прагнення емігрувати на історичну батьківщину. Слід зазначити, що еміграція німців стала стійкою тенденцією післявоєнного періоду. В другій половині 1980-х років лібералізація умов виїзду з СРСР сприяла збільшенню потоку емігрантів до ФРН. 1993 року було видано Указ Президента України про повернення депортованих з території України німців, що дозволяв їх розселення й облаштування в місцях колишнього проживання.
Незважаючи на те, що, відповідно до міжурядової угоди між Україною і Німеччиною, німцям-переселенцям надано гуманітарну і матеріальну допомогу (до 1998 року практично всі німці, що повернулися, стали власниками нових житлових будинків, присадибних ділянок в компактних поселеннях Одеської області, створено німецьке КСП "Кранц"), аналіз останніх міграційних даних показує наявність з 1997 - 1998 років стійкої тенденції відпливу німецького населення з України - головним чином за рахунок виїзду в Німеччину на постійне місце проживання. Ослаблення еміграційних настроїв поки не спостерігається.
За даними проведеного автором дослідження, домінують економічні причини еміграції німців у ФРН - прагнення поліпшити матеріальне становище родини. Однак чимало важать також етнічні мотиви, що посідають друге місце за ступенем поширення. До них належить бажання розвивати національну культуру, зберегти етнічну самосвідомість, що, як уже зазначалося, підтримується пам'яттю про історичну долю російських німців у радянський період і особливо про репресії та дискримінацію воєнного часу.
У середовищі німецької діаспори в Україні значимість цих мотивів виїзду нині дещо знизилася, оскільки для молодшого покоління німців актуальнішими стали економічні та сімейні причини. Етнічними ж мотивами пояснюють свої еміграційні настрої люди переважно старшого і почасти середнього поколінь, що пережили репресії воєнних і повоєнних літ.
Отже, аналіз сучасних етнопсихологічних проблем німецької діаспори засвідчує всю складність феномена національних репресій. Якщо репресивний курс стає частиною національної політики, то це впливає практично на всі сторони функціонування етнічної групи - культуру, мову, самосвідомість.
Водночас істотний вплив на державну політику здійснює міжнародний фактор. Історія німців України свідчить, що національна політика багато в чому визначається розвитком відносин з державою - історичною батьківщиною меншини. Зокрема, тим, що змінився характер відносин незалежної України з об'єднаною Німеччиною. Проте помітне невдоволення німецької діаспори невисокою активністю німецької влади. Цим і обумовлюється "зсув" емоційних акцентів в етнічній самосвідомості українських німців.
У цьому відношенні досить характерний такий уривок з відкритого листа німців України до уряду ФРН (газета "Німецький канал", 2001 р.): "Шановні пані і панове! Звертаємо вашу увагу на те, що для депортованих і репресованих німців колишнього СРСР наслідки Другої світової війни, на жаль, ще не стали історією. Вони негативно впливали і продовжують впливати на життя прямих жертв депортації і геноциду, так само, як і на життя їх нащадків. Десятки тисяч німців України, так і не дочекавшись реабілітації свого депортованогонароду ні в часи СРСР, ні в період становлення суверенітету країн СНД, цілком утратили віру й надію на те, що в Україні їх чекає цивілізоване майбутнє з етносоціальними перспективами. Не маючи перспектив етносоціального майбутнього в Україні, одержавши абсурдні й цинічні за змістом відмови щодо рееміграції на історичну батьківщину, у країну, де більшість з нас має родичів, у тому числі й найближчих, ми змушені висловити керівництву Німеччини наступне: уряди Німеччини й СРСР в однаковій мірі винні й відповідальні за драматичну долю німецької меншини в країнах колишнього СРСР".
Проведений автором аналіз сучасної ситуації засвідчує необхідність комплексного підходу до вирішення етнопсихологічних та етнополітичних проблем німецької діаспори. Переконаність значної частини німецької діаспори в тому, що вона не має "етносоціального майбутнього в Україні", - безумовно, тривожна ознака.
Незалежна українська держава повинна звернути спеціальну увагу на долю німецької діаспори, дати політичну оцінку геноцидові німців України в роки сталінського режиму. Терплячі і законослухняні німці України сподіваються на реабілітацію репресованих за національною ознакою німців України і відповідну підтримку їх з боку держави. Найбільш доцільні соціокультурні програми підтримки національної культури й освіти німецького населення і допомога в процесі облаштування в Україні німецьких родин з держав колишнього СРСР, що в умовах економічної стабілізації в Україні можуть здійснюватися інтенсивніше, ніж раніше. Активна спільна українсько-німецька політика могла б перебороти наслідки репресивних заходів воєнного періоду і вирішити багато гострих сучасних проблем німців в Україні.
Література:
1. Немцы-переселенцы в Украине (1993 - 1998). Этнопсихологическое исследование состояния самосознания и уровня социально-психологической адаптации. Монография. Астропринт, 2003.
2. Кайгер В. Національні репресії часів СРСР та етнічна самосвідомість німців України // Соціальна психологія. - 2005. - № 3 (11). - C.52-58
3. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве