WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Національні репресії часів СРСР та етнічна самосвідомість німців України - Реферат

Національні репресії часів СРСР та етнічна самосвідомість німців України - Реферат


Реферат на тему:
Національні репресії часів СРСР та етнічна самосвідомість німців України
Подано результати етнопсихологічного дослідження німців-переселенців із країн колишнього СРСР до України, метою якого було з'ясувати ступінь та характер впливу національних репресій на їxню етнічну самосвідомість. 3'ясовано, що головним та найстійкішим елементом етнічної самосвідомості переселенців поважного віку є спогади про історичну долю народу - депортацію 1941 року, трудармії та національні peпpecії повоєнного часу. Визначено головні фактори, що вплинули на етнічну самосвідомість німців внacлiдoк репресій, - втрата культури і мови, асиміляція та русифікація. Етнопсихологічне анкетування виявило, що ці явища на фоні загостреної етнічної самосвідомості значно посилюють ocoбиcтicні напруження та помітно ускладнюють соціально-психологічну адаптaцію німців-переселенців.
Особливості радянської національної політики стосовно німецької діаспори багато в чому визначили як історичну долю цього народу, так і його сучасне становище. Очевидно, що корені багатьох сучасних етнопсихологічних проблем українських німців варто шукати в політичному курсі радянського керівництва, у його репресивній політиці періоду Вітчизняної війни.
У 1940-і роки - в часи сталінсько-беріївського режиму - відбувся перехід від "класового" й індивідуально-державного терору до масових "національних чисток", жертвами яких стали більше десяти націй і народностей. Наслідки цього удару були фатальними: в результаті геноциду німецький народ СРСР опинився на межі повного етнічного зникнення. Депортація до Сибіру 1941 року та подальше перебування 1.200.000 радянських німців у "робітничих колонах" було аналогічним запроторенню до "виправних трудових" таборів. Люди прирікалися на неминучу загибель, зникнення в безіменних могилах.
З вступом радянської армії в Німеччину ще 250.000 російських німців - тоді вже громадян Німеччини - було депортовано в СРСР ("репатрійовано"), де за "зраду соціалістичній батьківщині" їх засудили до довічного заслання та примусових робіт. До них, як до "зрадників", ставилися ще суворіше, ніж до німців, депортованих 1941 року.
В результаті геноциду німецького народу загинуло понад 800.000 чоловік, тобто кожна третя особа німецької національності, що проживала в СРСР.
До 1989 року німці СРСР - 2.036.000 чоловік не відносилися до національної меншини, що проживає в СРСР: у Великій Радянській Енциклопедії німці й німецька мова не згадуються жодним словом.
Законом Російської Федерації від 18 жовтня 1991 року завершилася розпочата у воєнний період репресивна політика стосовно німецького народу СРСР, що продовжувалася, таким чином, понад півстоліття. В Україні (законодавчо) німці, репресовані з політичних мотивів в адміністративному порядку (за національною ознакою), у своїх правах не відновлені.
Переселення німців у 1993 - 1998 роках в Україну з місць депортацій відбувалося згідно з німецько-українськими міжурядовими угодами та Указом Президента України.
Геноцид німців СРСР та його наслідки, подальші події й досі впливають на особистісні особливості кожного німця, на весь німецький етнос в Україні.
Етнічна самосвідомість німців СРСР, внаслідок суворих репресивних заходів, що застосовувались до них протягом кількох десятиліть, не могла не зазнати якісних змін.
До сукупності етнополітичних факторів варто додати й міжнародний, значимість якого досить велика. Німецька діаспора складала національну меншину, будучи однією з діаспор великого етносу, що має своє державне утворення - впливову міжнародну державу. В уявленні радянського керівництва, німці, що жили на теренах СРСР, були зв'язані зі своєю історичною батьківщиною. Через це доля німецької діаспори безпосередньо залежала від розвитку відносин СРСР з Німеччиною. У кризові періоди радянсько-німецьких стосунків ця етнічна група неодмінно опинялася в становищі "внутрішнього ворога" і піддавалася дискримінаційним та репресивним заходам.
Етнопсихологічне анкетування, проведене серед німців-переселенців середнього і літнього віку, зафіксувало, що у них й донині зберігається почуття "етнічної відчуженості", породженої, в першу чергу, тривогою та непевністю у власному соціальному статусі (близько 40 % респондентів). При цьому більшість респондентів визнає, що соціально-психологічна атмосфера у відносинах між німцями і корінними національностями за останнє десятиліття значно поліпшилася (76 %) і не бачить причин для відродження негативного етнічного стереотипу, сформованого в радянський час. Проте істотне число респондентів думає, що жити "спокійніше і краще" компактно серед представників своєї нації (46 %) або на історичній батьківщині (32 %). Далеко не у всіх випадках причиною такого вибору є економічні чи культурні переваги. Отже, можна думати, що серед певної частини німецької діаспори поширені приховані побоювання щодо своєї подальшої долі на тлі загостреного, в результаті сумного історичного досвіду, почуття етнічної "чужості" у місцевому національному середовищі.
Депортація німців, проведена в період Другої світової війни, порушила природний хід етнічних процесів, наслідки чого даються взнаки й сьогодні. Зокрема, репресивні заходи воєнного періоду призвели до деградації у сфері традиційної культури і мови. Проживання в регіонах з чисельно домінуючим іншоетнічним населенням, різке зниження соціального статусу німців, тривала заборона на функціонування національно-культурних інститутів - усе це спричиняло руйнування традиційного побутового укладу діаспори.
Незважаючи на те, що в післявоєнний період було відновлено німецькомовну пресу й елементи національної школи, з'явилися німецькі католицькі і протестантські громади, усі ці заходи мали обмежений характер і не могли істотно вплинути на ситуацію в національно-культурній сфері.
Репресивні заходи часів війни й подальші тривалі обмеження в національно-культурному житті сприяли розширенню міжетнічних контактів і розвиткові процесу асиміляції в німецькому середовищі. Депортація німців завдала сильного удару по інститутах, через які передавалися знання німецької літературної мови. Заборона церковних служб, скасування національних шкіл та преси спричиняли те, що побутував лише розмовний варіант мови. Водночас посилення міжнаціональної взаємодії німців з іншими етнічними групами в післядепортаційний період обумовлювало руйнування основ функціонування німецької мови як засобу спілкування. Наслідком цього стало масове поширення в німецькій діаспорі російської мови. За словами респондентів, до початку 1940-х років багато німців недосконало володіли російською мовою або й зовсім не володіли нею. Нині ж етномовна ситуація кардинально змінилася. Рівень мовної компетенції у сфері російської мови представників усіх вікових груп німецької діаспори досить високий, тоді як ступінь володіння німецькою істотно знизився. Тепер знання німецької мови зберігається переважно у старшого й середнього поколінь.
У післявоєнний період, вумовах переходу німців до спілкування російською мовою, скорочувалася частка людей, що вважали німецьку мову рідною. Про сучасну ситуацію свідчать дані проведеного автором у 1998 - 2001 роках дослідження в Одеській області: німецьку мову визнали рідною близько половини опитаних представників місцевої діаспори.
Однак, незважаючи на інтенсивний процес асиміляції, етнічна самосвідомість німецької діаспори відзначається стійкістю. Депортація німців і наступні репресивні заходи не тільки не спричинили втрати етнічної самосвідомості цієї групи, але навіть сприяли стійкому її збереженню. Етнопсихологічне анкетування засвідчило, що парадоксальність такого становища (втрата значною мірою національної мови і культури на тлі загостреної етнічної самосвідомості) призводить до значної особистісної напруги і помітно ускладнює соціально-психологічну адаптацію німців-переселенців. Особливо тяжко переживають втрату національної мови, культури і традицій респонденти літнього віку (не менш 80 %). Багато з них скаржаться, що за роки репресій
Loading...

 
 

Цікаве