WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Німці в Україні: депресивні прояви як показник офункціональної дезадаптації - Реферат

Німці в Україні: депресивні прояви як показник офункціональної дезадаптації - Реферат

поширені приховані побоювання щодо своєї подальшої долі на тлі загостреного в результаті сумного історичного досвіду почуття етнічної "чужинності" у місцевому національному середовищі.
В ході досліджень в Одеській області автор зробив спробу виявити структуру етнічної самосвідомості німців-переселенців. При цьому використовувалися різні методики етнопсихологічного тестування. Як показали опитування, основний і найстійкіший елемент етнічної самосвідомості цієї групи складає пам'ять про історичну долю народу, особливо про депортацію 1941 року, труднощі адаптації німецьких родин у нових місцях проживання та перебування в трудармії. Саме цю ознаку абсолютна більшість респондентів вважає головною, визначаючи свою належність до німецької діаспори. Інші ознаки - спільна мова, особливості поведінки (національний характер), звичаї та обряди, релігія - мають у структурі етнічної самосвідомості менше значення.
З кінця 70-х років XX століття у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях відзначається наростання ролі етнічних факторів у житті як суспільства в цілому, так і окремої людини (А. Сусоколов, 1990; M. Hannan, 1979; F. Nielsen, 1985 та ін.). Вивчення етнічності як одного з змістоутворюючих факторів у поведінці людини набуває нового змісту й актуальності.
Етнічність, на думку багатьох дослідників, може характеризуватися трьома групами ознак - клімато-географічними, антропобіологічними та соціокультурними [1]. Кожна з них має етнічну функцію, що інтегрує або диференціює конкретну людину з тим чи іншим етносом або етнічною системою [1]. Загальний сенс етнофункціонального підходу, використовуваного в нашому дослідженні, полягає в тім, що кожна людина в умовах сучасної цивілізації характеризується досить різнорідними етнічними ознаками. Відповідно, у психологічному плані її ставлення до цих ознак також може розрізнятися, насамперед за змістом, а також і за іншими параметрами (В. Мясищев, 1995). Такі розходження набувають психологічного сенсу при розглядові етнічних ознак як властивих людині (тобто такими, що є її невід'ємними властивостями (концепція "примордіалізму") (Н. Скворцов, 1996; С. Geertz, 1973 та ін.). Інформаційні впливи на людину в сучасному суспільстві, на думку А. Сухарєва, з огляду на етнічну функцію елементів інформації, можуть розузгоджуватися з притаманними їй етнічними властивостями [6; 7].
Аналіз етнопсихологічних досліджень засвідчує, зокрема, що більш-менш швидка адаптація системи ставлення людини до зміни тих чи інших етнічних умов (демократичні перетворення в Україні) у більшості випадків пов'язана з депресивними проявами як ознаками її психічної дезадаптації (Ю. Александровский, 1976; Н. Лебедева, 1993; S. Bochner, 1982; R. Cohrane, 1983; A. Kleinman, В. Good, 1995; A. J. Marsella, N. Sartorius, A. Jablensky, F. R. Fenton, 1995).
Ставлення до етнічності (чи її ознак), що є змістоутворюючим фактором культурно-історичного розвитку в даний момент, може відігравати істотну роль у психічній адаптації людини до її внутрішнього і зовнішнього середовища. Психічна адаптація визначається активністю особистості і виступає як єдність процесів акомодації та асиміляції в пристосуванні структури і функцій індивіда або групи до умов середовища (Ю. Александровський, 1976; М. Бобнєва, 1978; Ф. Березін, 1988; Д. Ольшанський, 1989; В. Петровський, 1990, 1996; Ж. Піаже, 1973; Б. Поршнєв, 1979).
Процес психічної адаптації здійснюється як вирішення психічних конфліктів, обумовлених етнофункціональними неузгодженостями елементів психіки, тобто в переживанні людиною етнофункціонально обумовлених психічних конфліктів як усвідомлених, так і неусвідомлених, і здійснюється, в цілому, як подолання диз'юнктивності системи його ставлення до елементів етносередовища і (або) їхніх співвідношень з точки зору етнічної функції цих елементів.
Феноменологічні описи станів психічної дезадаптації, що виникають у зв'язку зі змінами ставлення людини до етнічних ознак, фактично ідентичні незалежно від ступеня його дезадаптації. Маємо на увазі стан тривоги, апатії тощо, що є симптомами депресії. Такі прояви дезадаптації можуть спостерігатися при різних ступенях психічної адаптації людини й описують реакцію на певну зміну внутрішніх і зовнішніх умов її життєдіяльності.
Передбачається, що за наявності етнофункціональних неузгодженостей елементів психіки людини її психічна адаптація порушується. Існує зв'язок між наявністю в психіці етнофункціональних неузгодженостей та психічної дезадаптації людини як у нормі, так і в патології. Психотерапевтичне пророблення цих неузгодженостей може сприяти оптимізації її психічної адаптації.
Наявність у відносинах людини різнорідних з етнофункціональної точки зору елементів характеризує внутрішню неузгодженість цих відносин. Зміст (предмети) різних його відносин також можуть бути взаємно неузгодженими в етнофункціональному розумінні.
Сучасна цивілізація характеризується вкрай високою етнокультурною неоднорідністю, "мозаїчністю", тому присвоєння культурних форм, їх інтеріоризація з огляду на етнофункціональний підхід створює умови для виникнення конфліктів у психіці людини. Аналіз кроскультурних психологічних досліджень впливу на людину "культурної дистанції", "культурного шоку", міграцій засвідчив, що соціокультурні, антропо-біологічні та клімато-географічні зміни можуть обумовлювати майже винятково депресивні прояви (Н. Лебедєва, 1993; S. Bochner, 1982; A. Fumham, S. Bochner, 1986; E. Stonequist, 1960 та ін.). У кроскультурних психіатричних дослідженнях вивчення депресивних розладів набуває особливого значення через наростаюче поширення останніх у сучасному світі (О. Вертоградова, 1997).
Наше дослідження також показало, що депресивні прояви нерідко є показниками дезадаптації людини внаслідок етнофункціональних неузгодженостей елементів його психіки. Етнопсихологічні дослідження емоційних станів німців на Одещині проводилося нами одночасно в кількох напрямках: загальний рівень депресії (РД) розраховувався відповідно до методики Т. Балашової [8, с. 78], ступінь маніфестованості у фоновому психоемоційному стані респондента тривожності і депресії досліджувався за допомогою тесту "Методика ТіД", а специфіка функціонального стану особистості - за допомогою колірного тесту Люшера [4; 8]. Паралельне проведення співбесід з респондентами дозволило в ряді випадків пов'язати одержанірезультати тестування з етнопсихологічним виміром особистісної ситуації, виявити найстійкіші та явні кореляції між загальним рівнем депресивності чи тривожності і ступенем реалізованості/нереалізованості установок на етнічну самореалізацію.
Слід відзначити, що в процесі бесід з опитаними було виявлено значні розбіжності в ступені сформованості внутрішнього образу етнічної самоідентифікації. У більшості випадків виявлені закономірності були пов'язані з віковою категорією респондентів. При цьому старша вікова група (45 років і більше) володіла найбільш послідовним і всебічно сформованим образом етнічної самоідентифікації, а молодша група (до 30 років) - навпаки, часто формувала дисгармонійний, еклектичний образ, що часом поєднував елементи кількох, у тому числі умовно-несумісних етносів, демонструючи порушення взаємозв'язку внутрішніх психічних та зовнішніх етнофункціональних складових середовища. Середня вікова група в цьому відношенні показала різні рівні інтериоризації етнопсихологічних установок.
Для німецької діаспори, що живе на пострадянському просторі, еклектичність етнічного "образу себе" особливо характерна. Безумовно, вона пов'язана і з такими процесами, що підсилилися в останні десятиліття, як міграція населення, метисизація, соціально-культурна різнорідність.
Loading...

 
 

Цікаве