WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Молитва жінці, жінка в молитві - Реферат

Молитва жінці, жінка в молитві - Реферат

дівчаток-жінок. Його вдячність і любов безмірні. Він багато чого ще встигне передати дітям, навіть якщо вони з'явилися на схилі його літ. Таких прикладів стає усе більше. Еволюцію почуттів такого чоловіка до коханої іноді жартівливо висловлюють так: я не можу жити без цієї жінки - молодість; я не можу жити з цією жінкою - зрілість; я нічого не можу зцією жінкою - глибока зрілість; я нічого не можу без цієї жінки - старість. Утім нині все переконливіше звучить сентенція: чоловіки, що вміють робити гроші, старими не бувають. Ну, а якщо серйозно, то, мабуть, і справді продовжити молодість зрілому чоловікові може тільки щаслива любов. Будь-яка інша перетворює його на старого.
Людина відкриває душу - вищу частину себе, з'єднану з Богом, під час близькості. Якщо партнерами рухає не любов і піклування, то вони психологічно травмують одне одного. Л. Толстой виокремлював три головні проблеми в житті кожного з нас: народження, смерть, любов. Причому останню уявляв собі як діяльне бажання добра одне одному. "Любов - це змагання між чоловіком і жінкою за те, щоб дати іншому якнайбільше щастя". Це вже сказав А. Стендаль.
Формулу любові визначають ще й так: "Хочу, щоб і тобі було добре." Тому вона невичерпна, нею не можна насититися. А от формула статевого інстинкту зводиться до "хочу, щоб мені було добре". Його порівнюють з почуттям голоду, що зникає при насиченні. Десь тут, можливо, принципова різниця між закоханістю та любов'ю. У стародавньому східному трактаті "Гілки персика" вона визначалася так: джерелом статевого інстинкту людини є розум, тіло і душа, що порізно породжують пристрасть, дружбу, закоханість. Але тільки злиття всіх трьох бажань можна назвати любов'ю.
Розчарування, образи, що супроводжують любов, переживаються надзвичайно болісно. Навіть те, що від любові до ненависті один крок, не означає остаточного розриву. Мабуть, тільки байдужність свідчить про згасле почуття. Зрада - одна зі спроб повернути втрачене, позбутися монотонності у відносинах з близьким. Зраджують передусім тоді, коли зникає повноцінне спілкування, взаємини втрачають комплексність. І тоді секс, що перетворився на механічний акт, дає, за спостереженнями вчених, 5 - 10 відсотків того, що міг би дати. Згідно з даними анкетування, у великих містах чоловіки зраджують у 5 - 6 разів частіше, ніж дружини. На "стороні" вони шукають сексуальної гармонії. У країнах СНД кожне четверте розлучення обумовлюється сексуальною залежністю чоловіка від нової подруги. Жінки схильні до зради особливо в період овуляції, коли гостріше виявляється інстинкт продовження роду. Але от що цікаво. За останні два десятиліття кількість чоловіків, що шукають щастя поза родиною, не змінюється, а жінок - постійно збільшується. Коханки розкріпачені і самовіддані в прояві почуттів. Цим вони пробуджують у партнера почуття власника. І тоді наслідки не важко передбачити.
Жінка відразу відчуває, коли зникає емоційний контакт, і квапиться піти першою. З десяти розлучень у Франції в семи випадках ініціатива належить жінкам. Приблизно така ж статистика і в Україні. Порятунком у цих ситуаціях іноді стає службовий роман. У житті жінки, якщо вона не "синя панчоха", таке захоплення трапляється хоча б один раз. Воно романтичне вже тому, що доводиться прикидатися. Ким же все-таки стають жінки в ситуації "любов у офісі"? Жертвами, спокусницями, дияволками? Це вже як вийде, однак за даними соціологів 80 % з них висловлюються за можливість флірту на роботі. Особливо з керівником. Незважаючи на те, що найчастіше службові романи обіцяють взаємне розчарування.
Легковажні пригоди на службі не завжди і не всіма беззастережно схвалювалися. Адже комусь вони коштували посади, кар'єри. У період пізнього соціалізму деякі чоловіки виявляли разючу охайність, "уникаючи капостити там, де їдять". Мов, "не люби дружину брата і дружину з апарата". З дослідження О. Лемешко "Трясовина службового роману" ("Високий Замок", 19 вересня 2002 року) можна зробити висновок: фінал любовної історії багато в чому залежить від інтелекту її учасників. Що ж стосується взагалі романів "на стороні", то закордонна статистика така: 90 % з них ініціюються чоловіками, а понад 80 % завершується жінками.
А якщо в когось з коханців уже є родина? Тоді, скоріш за все, "щодня війна і щоночі перемир'я". Деякі вчені переконані: закоханість завжди супроводжують неврози, оскільки люди хочуть щиро зжитися, "притертися" одне до одного. Закоханих мало хвилює, як про них думають інші, коли вони відкривають спільне, що зближує їх і ріднить. А от подружнє життя просто примушує замислюватися над розходженнями. Успіх можливий, коли сповідують принцип: якщо ти так відрізняєшся від мене, то як я можу прийняти і зрозуміти тебе? Безперспективно постійно думати, чому ти так не схожий на мене і як тебе підкорити в такому випадку.
Родина з'являється для життя в найширшому розумінні слова. Але якщо вона заважає комусь з подружжя чи дітям розвиватися самостійно, то виникають серйозні проблеми. Кожен з нас, не втрачаючи потреби бути самим собою, прислухається до внутрішнього заклику бути чимось значнішим, ніж ти є насправді. Таку можливість змінюватися, еволюціонувати цілком може забезпечити мезальянс. Тобто шлюб нерівний за віком, зростом, забезпеченістю. Інакше кажучи, сім'я (сім "я") - це завжди ризик, експеримент, творчість, що вимагає любові свідомої.
Доречно тут процитувати доктора психологічних наук О. Бондаренка: "Я переконаний, що можна провести експеримент: звести двох випадкових людей, і вони зможуть налагодити подружнє життя. Звичайно, за умови, що в них сильний шлюбний інстинкт, це по-перше, і по-друге, якщо вони не огидні одне одному. Але проблема не в цьому. Для успіху експерименту необхідно, щоб ці люди усвідомлювали: вони не випадково зустрілися. Якщо позбавити людину відчуття вибраності в шлюбі, шлюб для неї перетвориться на каторгу. Фахівці знають: навіть якщо одружилися випадкові люди, яких мало що поєднує, вони все одно шукатимуть виправдання цієї випадковості (у всякому разі на початку сімейного життя). Вони будуть говорити, що зустріч була кимось передбачена, а серце щось відчуло тощо. В такий спосіб люди шукають опори в будь-яких аргументах, хай то буде зовнішній світ чи внутрішній, аби змусити себе і оточення повірити: цей чоловік або ця жінка єдино можливий варіант щастя і любові, посланий долею. Ця віра зміцнює шлюб, надихає подружжя, вселяє в нього думку: "Ми не можемо жити одне без одного. Адже без усвідомлення, що ти комусь потрібний, що без тебе хтось пропаде, ми нестійкі в житті".
У XXI столітті, вважають футурологи, зміцнитися в думці про доленосність зустрічі молодим людям допоможе
Loading...

 
 

Цікаве