WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Можливості корекції особистісних чинників соціально-психологічної адаптації - Реферат

Можливості корекції особистісних чинників соціально-психологічної адаптації - Реферат

формування соціальної зрілості. Соціальна зрілість - це здатність молодої людини опанувати сукупність соціальних ролей [1; 9].
Час навчання у ВНЗ збігається з другим періодом юності (чи першим періодом зрілості) і відзначається складністю становлення особистісних рис (Б. Ананьєв, А. Дмитрієв, І. Кон, В. Лісовський, З. Єсарева). У цей час розвиваються такі якості особистості, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціативність, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем: мети, способу життя, любові, вірності. Однак здатність 17 - 19-річної людини до свідомої регуляції своєї поведінки розвинена ще не повністю. Вивчення проблеми соціальної адаптації особистості в цей період важливе й для забезпечення наступності навчального процесу в загальноосвітній і вищій школі.
Труднощі адаптації студентів на початкових етапах навчання у ВНЗ обумовлені низкою особливостей. У ВНЗ система навчання характеризується великим обсягом матеріалу, самостійністю і відповідальністю студентів. Особливості переходу із середньої школи до ВНЗ пов'язані не тільки з перебудовою провідного типу діяльності, але і з входженням особистості в новий колектив. Вступ до ВНЗ є переломною подією в житті молодих людей. Найбільші труднощі полягають у зміні соціальної позиції при переході зі шкільного соціуму, зміні способів навчальної діяльності, зміні звичних для школяра зв'язків, відносин і стереотипів поведінки. На початку навчання студент повинен "перестати" бути школярем, а до закінчення навчання - "перестати" бути студентом [10].
Навчання у ВНЗ потребує уміння самостійно організувати навчальну діяльність. Необхідною умовою успішності студента є засвоєння нових для нього особливостей навчального процесу. На перших курсах складається студентський колектив, формуються навички та уміння раціональної організації розумової діяльності, усвідомлюється (або не усвідомлюється) покликання до обраної професії, виробляється оптимальний режим праці, дозвілля і побуту, встановлюється система роботи із самоосвіти та самовиховання професійно значимих якостей особистості [10; 11].
Для діагностування труднощів і з'ясування причин дезадаптації першокурсників ми провели пілотажне соціально-психологічне дослідження методом анкетного опитування. До нього було залучено 950 студентів. Їм запропонували дати відповіді на запитання, сформульовані в анкеті "Особливості сприйняття соціальної ситуації першокурсниками ВНЗ".
Анкетування щодо з'ясування труднощів адаптаційного періоду показало, що п'ята частина студентів (19 %) однією з основних перешкод вважає насиченість університетської програми. 21 % першокурсників вказав на недостатню шкільну підготовку, непривченість до самостійної роботи. Значна частина студентів (11 %) назвала незадовільні житлові умови. Серед об'єктивних труднощів було названо матеріальні (44 %), стан здоров'я (20 %), сімейні обставини (5 %).
Найбільшого значення в процесі адаптації студенти надають суб'єктивним причинам. Більше половини студентів (58 %) відзначили невміння спілкуватися і налагоджувати контакти з ровесниками й старшими людьми, 30 % - невміння розподіляти свій час, 9 % зізналися в недостатній вимогливості до себе, 7 % - у слабких здібностях до деяких навчальних дисциплін, 6 % - у недостатньому бажанні вчитися. Тільки 16 % відповіли, що практично не конфліктують з оточенням, 19 % часто вступають у конфлікти, 49 % конфліктують рідко.
Що стосується настрою, з яким першокурсники дивляться в майбутнє, то 22 % заявили, що впевнені в ньому; не зовсім упевнені, тому що вважають, що можуть бути труднощі, - 68 %; 6 % нічого доброго від майбутнього не чекають. Так, проблеми в навчанні 16 % студентів пов'язує з тим, що не має підручників. Вкрай незадовільні умови в гуртожитку вважають причиною уповільненої адаптації 14 %. Серед нових соціально-психологічних проблем, що гальмують процес адаптації, ми виокремили:
· незадовільний стан здоров'я (34 %) (серцеві хвороби, алергія, тиск, жіночі захворювання, нервове виснаження, виразкова хвороба). При цьому тільки 39 % першокурсників присвячує частину дозвілля спорту. 40 % вважає, що стежить за своїм здоров'ям. 52,3 % не надає здоров'ю особливої уваги. Не палить і не вживає спиртних напоїв 13,5 % опитаних; палить або випиває при нагоді - 40,8 %, постійно вживає спиртні напої - 22,7 %; постійно палить - 23 %; при нагоді вживає легкі наркотики 13,7 % першокурсників;
· обмеженість місць для дозвілля (19 %);
· важко поєднувати навчання з роботою (12 %) - 18 % опитаних постійно працює;
· невміння налагодити контакт з викладачами, конфлікти з ними (15 %);
· небажання брати участь у громадській роботі (21 %);
· невпорядкованість університетського побуту (незадовільний дизайн, бруд, візуальна атмосфера навчання) (12 %).
Дані анкетування дозволили виокремити чотири види проявів соціальної дезадаптації студентів-першокурсників:
· порушення навчання (неуспішність; умовне виставляння оцінок; необхідність переходу на інший факультет або в інший ВНЗ; необхідність оплати за повторний курс);
· порушення поведінки (систематичні прогули занять; дисциплінарні порушення; грубі форми поведінкових розладів - вживання алкоголю, наркотичних і токсичних речовин, хаотичні сексуальні зв'язки, правопорушення);
· порушення контактів (ізоляція, конфлікти з однокурсниками, конфлікти з викладачами, конфлікти з батьками);
· змішані форми соціальної дезадаптації (виражаються в поєднанні названих ознак і зустрічаються найчастіше).
Пілотажне дослідження показало, що нинішня соціальна ситуація породжує значні труднощі в адаптації першокурсників, почуття незахищеності. Це сприяє формуванню акцентуацій характеру й обумовлює проблему дезадаптації.
Дослідження адаптованості здійснювалося за допомогою методики діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда.
У таблиці наведено середньогрупові бали за кожною зі шкал методики.
Ми поділили респондентів за ступенем адаптованості. Критерієм була шкала "Адаптація" методики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда. Респонденти, які набрали балів менше норми, є дезадаптованими (з певним ступенем соціально-психологічної дезадаптації). Серед 950 студентів 451 виявився з певним ступенем дезадаптації (46 %).
Стратегії адаптивної поведінкидосліджувалися за методикою Н. Мельникової АСП. Ця методика дозволяє діагностувати сім стратегій:
1. Активна зміна середовища або партнера.
2. Активна зміна себе.
3. Активний вихід із середовища і пошук нового.
4. Активне уникнення контактів із середовищем і занурення у власний внутрішній світ.
5. Пасивна репрезентація себе.
6. Пасивне підпорядкування умовам середовища.
7. Пасивне очікування зовнішніх або внутрішніх змін.
Таблиця
Середньогрупові значення за методикою соціальної адаптації
К. Роджерса і Р. Даймонда
Шкала mean Норми St.dev
А- адаптація 65.40 50 - 70.5 9.99
S- самоприйняття 76.32 60 - 75.5 10.98
L- прийняття інших 63.31 56.5 - 70 11.96
E-емоц. комфортність 60.71 52 - 70.5 14.62
I - інтернальність 67.40 55.5 - 65.5 11.96
D - домінування 54.11 45.5 - 60.5 14.51
За даними кількісного розподілу вибору стратегій найбільш представленою є стратегія №5 - "Пасивна репрезентація себе", яка має 38-відсоткову частку в загальному розподілі вибору стратегій. На другому місці - стратегія №6 ("Пасивне підпорядкування умовам середовища" - 26 %). Таке поєднання можна пояснити тим, що першокурсник потрапляє не в сформований колектив з усталеною
Loading...

 
 

Цікаве