WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Модель інтегрованого підходу до корекції особистості методами групової терапії - Реферат

Модель інтегрованого підходу до корекції особистості методами групової терапії - Реферат


Реферат на тему:
Модель інтегрованого підходу до корекції особистості методами групової терапії
В останнє десятиліття наростає інтерес дослідників і практиків до проблем і можливостей розвитку інтегрованої психотерапії (Б. Бейтман, М. Голдфрід, Дж. Норкросс, 1989). Про значимість інтегрованого руху в психотерапії свідчить і видання міжнародного "Журналу інтегрованої й еклектичної психотерапії". Інтегрована психотерапія, що використовує поєднання прийомів різних психотерапевтичних напрямків, припускає, насамперед, концептуальний синтез різних теоретичних систем психотерапії.
Інтегрована психотерапія може розвиватися на основі таких підходів: 1) використання еклектичної моделі, що поєднує різні методи психотерапії, керуючись потребами практики; 2) інтеграція відповідних наукових дисциплін - медицини, психології, соціології, педагогіки, нейрофізіології, філософії, психолінгвістики тощо; 3) синтез теоретичних положень різних психотерапевтичних орієнтацій з урахуванням провідної концепції особистості та її розвитку. Істотні можливості для розвитку інтегрованої психотерапії забезпечує також пошук спільного знаменника для різних теоретичних моделей за допомогою перекладу їх понять на загальновживану термінологію або шляхом опису психотерапевтичного процесу з позицій різних напрямків.
Розвитку інтегрованого руху у психотерапії сприяли такі фактори: 1) поширення численних форм і методів психотерапії, що утруднює вибір, а також їх вивчення і застосування; 2) неадекватність будь-якого психотерапевтичного напрямку для всіх категорій клієнтів; 3) пошук загальних базових процесів, характерних для всіх форм психотерапії, і поступове визнання того, що різні методи, по суті, можуть мати більше спільного, ніж розбіжностей; 4) приблизно рівна ефективність корекції незалежно від форм психотерапії; 5) акцент на істотній ролі взаємин "психотерапевт - клієнт" за будь-яких форм психотерапії; 6) соціально-економічні процеси в суспільстві, що висувають підвищені вимоги до якості, тривалості й ефективності психологічного впливу й сприяють більше згуртуванню, ніж роз'єднанню психотерапевтів. Найважливішою характеристикою інтегрованого руху у психотерапії є врахування психотерапевтом при виборі методів не стільки власних теоретичних знань, скільки індивідуальних психологічних особливостей особистості, проблем і потреб клієнта [3, с. 107].
Хоча інтегрована психотерапія набула розвитку саме в останнє десятиліття, в попередні роки також спостерігалися спроби порушувати питання інтеграції у психотерапії, зростало розуміння важливості врахування в ній взаємодії когнітивних, емоційних і поведінкових аспектів функціонування клієнта. Усередині єдиного психотерапевтичного підходу доцільним є розподіл, залежно від завдань психологічного впливу на особистість, певних прийомів на пізнавальні, емоційні і поведінкові стереотипи порушеного реагування клієнтів. Різні комплекси з цих методів найдетальніше розроблено в тому чи іншому психотерапевтичному напрямку, і вони можуть доповнювати одне одного.
Інтегрувати кілька корегуючих технологій в одну систему спробував Г. Грінвальд (1967 р.), назвавши її терапією прямого аналізу. До цієї системи увійшли елементи психоаналізу, різні модифікації біхевіоральної терапії та інших наукових напрямків [2, c. 160].
Давно розпочалися спроби синтезувати психоаналітичну і біхевіористичну теорію. Проте усе обмежувалося реінтерпретацією поведінкових прийомів до психодинамічних формулювань або перефразуванням положень психоаналітичної теорії в межах теорії научіння. Останнім часом йдеться про розробку психотерапевтичних підходів, що поєднують психодинамічні і поведінкові методи в інтегрованій терапії хворих (М. Мюррей, 1976 р.). У цьому випадку психотерапевт при аналізі симптомоутворення враховує як інтрапсихічну динаміку, так і актуальну життєву ситуацію пацієнта й обставини, що посилюють прояв проблеми [2, c. 161].
Відзначаються також спроби інтегрувати когнітивні й поведінкові підходи в психотерапії. Пізнавально-навчальний підхід як синтез когнітивного і поведінкового напрямків у психотерапії, з одного боку, визнає важливість інтраперсональних факторів в адаптації, а з іншого - робить акцент на ролі змінних оточення, що впливають на феноменологію і функціонування особистості клієнтів (М. Махоні, 1977 р.). Сутність цієї нової, інтегрованої форми психотерапії ґрунтується на таких передумовах: 1) людський організм реагує не стільки на навколишні обставини як такі, скільки на когнітивні уявлення про них; 2) когнітивні уявлення функціонально пов'язані з процесами і параметрами научіння; 3) більшість людських знань когнітивно опосередковані; 4) думки, почуття і форми поведінки каузально взаємозалежні.
Ці положення визначають і головні цілі психотерапії: скорегувати перцептуальні, моторні й асоціативні навички особистості. Клієнта навчають тонкому перцептуальному розрізненню впливів навколишнього середовища і внутрішньої стимуляції (думки, почуття, образи, біохімічні зміни тощо). Засвоєння цих складних знань доповнюється тренінгом розвитку і критичної оцінки асоціацій (зокрема, переконань, очікувань). Клієнтові дають можливість переконатися, що думки й образи можуть відігравати важливу роль в адаптації і феноменології особистості. Насамкінець клієнтові звичайно пропонується тренінг виконавчих навичок, що й визначає вибір поведінки в регулюванні зовнішніх чи внутрішніх впливів.
Широке поєднання різних видів психотерапії, насамперед екзистенціальної, використовується в одному з нових напрямків - психосинтезі, мета якого - гармонізація й інтеграція в єдине ціле всіх якостей і функцій індивідуума. Нейролінгвістичне програмування, міждисциплінарна інтегрована концепція психотерапії дає в розпорядження психотерапевта метамодель як поетапну стратегію психотерапевтичної поведінки, що розширює модель світу клієнта і створює умови для процесу зміни особистості. Передбачається, що ця метамодель може використовуватися психотерапевтом будь-якої орієнтації і на певному етапі повинна бути інтегрована з методами, що існують у вже сталих видах психотерапії.
Метою нашого дослідження є розробка комплексу корегуючих технологій для стимулювання особистості до самопізнання та аналізу власної поведінки.
У рамках інтегрованого підходу до корекції психічно здорової особистості можемо говорити про зміни в таких сферах психіки людини:
1. Фізична інтеграція (усвідомлення власної тілесності, активізація дихання, зняття м'язової напруги, релаксація, увага до відчуттів, рухова активність).
2. Емоційна інтеграція (усвідомлення емоцій і почуттів, вираження і проживання емоцій і почуттів, домінування почуттів над думками, співпереживання).
3. Творча інтеграція (творча активність, оригінальність, гнучкість, емоційне піднесення, артистичність).
4. Інтелектуальна інтеграція (усвідомлення проблем і способів їх вирішення, перебудова переконань, збільшення усвідомлення себе й інших; усвідомлення тіла, емоцій і почуттів, думок іпринципів; прагнення до самопізнання).
5. Соціальна інтеграція (пошук нових соціальних цілей і цінностей, використання психологічних знань у практичному житті; навчання навичкам партнерського спілкування, встановлення відносин взаєморозуміння і взаємодопомоги).
6. Особистісна інтеграція (усвідомлення самого себе, свого "Я"; глибинне пізнання своєї особистості, самоаналіз і самовдосконалення, емоційний катарсис, зсув локусу контролю на свою індивідуальність, прийняття відповідальності за своє життя).
7. Духовна інтеграція (розширення свідомості, збільшення усвідомлення себе й інших, відкритість і чесність, перебудова особистості навколо нового центру - сутності, внутрішнього "Я"; розуміння законів Буття, любов, людяність і гуманізм).
В онтогенетичному процесі інтеграційні механізми психіки з'являються у певній послідовності відповідно до перебігу психічного і соціального розвитку.
Кожному етапові психічного розвитку відповідає домінуючий механізм інтеграції, що виконує провідну роль. Ці інтеграційні механізми закладено споконвічно, їх послідовне розгортання - самостійний процес розвитку, в якому можна виокремити кілька стадій:
1. Стадія тілесної інтеграції (провідні
Loading...

 
 

Цікаве