WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Мак’явеллістичний тип лідерства - Реферат

Мак’явеллістичний тип лідерства - Реферат

великих міст).
Отже, можна відзначити, що оточення та первинна соціалізація відіграють важливу роль в етиології мак'явеллізму, але їхній вплив може варіюватись залежно від тих чи інших особливостей генотипу людини.
Методи дослідження мак'явеллістичної мотивації особистості
Важлива роль у дослідженні феномену мак'явеллізму належить американському психологові Р. Крісті, який вивчав здібності людей із високою мотивацією до влади, основою якої було бажання із зиском для себе реалізовувати ті чи інші дії. Автор розробив "шкалу мак'явеллізму" - "Mach scale".1 За основу її Крісті взяв вислови із двох трактатів Мак'явеллі - "Роздуми" та "Монарх". У кінцевому варіанті опитувальник містить двадцять підібраних та порівняних за шкалою соціальної бажаності груп із трьох тверджень, з яких треба обрати одне, наприклад:
А. Люди стають настільки лінивими та легковажними щодо себе, що добром для нашої країни це не скінчиться.
В. Кращий спосіб мати справу із людьми - казати їм те, що вони хотіли б почути.
С. Було б непогано, аби люди стали добрішими до менш вдалих, ніж вони самі [9].
А. Приниження не тільки не приносить користі, але є шкідливим.
В. Природа створила людину таким чином, що вона, бажаючи багато, неспроможна була це отримати.
С. Найважливіша річ у житті - перемога.
Чи:
А. Найкращий спосіб робити з людьми те, що ти хочеш, це казати їм правду.
В. Ніколи не кажи іншим, чому ти це робиш, до того часу, коли це не стане необхідним.
С. Той, хто беззастережно довіряє іншому, ризикує зіткнутися з неприємностями [13].
Високий ступінь мак'явеллізму ("Нigh Mach") за шкалою "Mach scale" характеризується Р. Крісті як "відносна недостатність впливу в міжособистісних стосунках, слабке співвідношення із загальновизнаною мораллю, недостатній ступінь ідеологічних переконань". Для "High Mach" оточення служить лише засобом для реалізації власних бажань [9, с. 277]. "Яскраво" вираженим мак'явеллістам притаманна тенденція діяти так, як вони вважають за необхідне, що забезпечує ефективне використання ними всіх ресурсів, наданих тією чи іншою ситуацією. Сам Р. Крісті визначає людей із високим ступенем ознак мак'явеллізму як надзвичайно цілеспрямованих та протиставляє їх слабкому ступеневі прояву мак'явеллістичних рис - "Low Machs". Він характеризує "High Machs" як таких, що є більш успішними у вирішенні конфліктів віч-на-віч [9]. (Люди з високим ступенем мак'явеллістичної мотивації до того ж виявляються надзвичайно обдарованими ораторами, спроможними переконувати, проте самі не схильні бути переконуваними).
Людей, які набрали за шкалою мак'явеллізму більшу кількість балів, відрізняє від осіб із меншими показниками більша зосередженість та спокійність. Найкращі ситуації для проявів їхніх здібностей - ситуації безпосередньої взаємодії з людьми, коли їм надається свобода імпровізації та можливість робити те, що вони можуть і хочуть робити.
Особи із сильною мак'явеллістичною мотивацією значно менш схильні виявляти співчуття до проблем інших та до "виливу" власних емоцій. Вони є байдужішими, черствими та несхильними до ласки. Як і соціопати, "High Machs" не схильні визнавати власні помилки чи провини; крім того, їхня брехня є правдоподібною, а самі вони можуть навіювати більшу довіру, ніж інші [7]. Особи з високим ступенем мак'явеллізму не піддаються грубому соціальному тискові, що штовхає до поступок, співпраці чи зміни настанов. На основі висновків, зроблених в ході аналізу осіб із високим ступенем мак'явеллізму, Р. Крісті спробував дати визначення цьому поняттю: "Якщо мак'явеллізм має якесь поведінкове визначення, то це, в першу чергу, прагнення маніпулювати людьми" [9].
Geis та Levy (1970 рік) визначили, що "High Machs", яких вони схарактеризували як безособових, схильних до пізнання, раціональних та "прохолодних", виявляються більш педантичними та акуратними, ніж "Low Machs", а їхні помилки є скоріш випадковими, аніж пов'язаними із певними особистісними якостями. Дослідження Eliasz та Reykowski (1986 рік) та Tranel і Damasio (1990 рік) показали, що "High Machs" є менш чутливими до соціальних та емоційних сигналів, ніж "Low Machs" [12].
Поведінка людей із високим ступенем мак'явеллізму характеризується більшою раціональністю в ситуаціях, що вимагають певних видів змагання чи конкуренції. Проте у ситуаціях, що потребують формування довготривалих коаліційних зв'язків, особи з низьким ступенем мак'явеллізму вдаліше обирають партнерів.
Цікаві результати дали дослідження з відшукування різниці між "High Machs" та "Low Machs", проведені 1976 року. Вони встановили, що особи з високим ступенем мак'явеллізму на запитання "Як почуватимуться люди в тих чи інших ситуаціях?", припустили, що реакція людей буде точнісінько така сама, як і їхня власна, у той час як "Low Machs" припустили, що інші люди можуть поводитися по-іншому [13].
Існують й інші методики дослідження типів особистості. Середосновних слід виділити опитувальник Р. Кеттелла; опитувальник міжособистісних відносин Т. Лірі; патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО); тематичний аперцепційний тест (ТАТ) тощо. Хоча ці тести і не дозволяють визначити наявність саме мак'явелліністичного характеру, проте вони можуть визначити схильність особистості до домінантності, лідерства в міжособистісних відносинах, що є певними ознаками мак'явеллізму.
Таким чином, потрібно відзначити, що проблема мак'явеллізму продовжує залишатися однією з провідних предметних галузей сучасної політичної психології. Подальші дослідження у цьому напрямку неодмінно повинні мати прикладний характер і базуватися на емпіричних результатах. Такі наукові розробки дадуть вченим можливість точніше прогнозувати механізми та особливості поведінки політичних лідерів, що за умов глобалізації політики має не тільки локальне, але й світове значення.
Література:
1. Адлер А. Психология власти // Психология и психоанализ власти. - Самара. - 1999. - С. 233 - 238.
2. Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. - К., 1978.
3. Гозман Л. Я., Шестопал Е. Б. Политическая психология. Ростов-на-Дону: Издательство "Феникс", 1996. - 448 с.
4. Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология / Учебное пособие для высших учебных заведений. - М.: Новая школа, 1996. - 352 с.
5. История теоретической социологии. В 4-х т. Т. 3 / Ответ. ред. и составитель Ю. Н. Давыдов. - М.: Канон, 1997. - 448 с.
6. Кравченко А. И. Макиавелли: технология эффективного лидерства. // Психология и психоанализ власти. - Самара. - 1999. - С. 177 - 194.
7. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2001.
8. Хеккхаузен Х. Мотив власти // Психология и психоанализ власти. - Самара. - 1999. - С. 299-351.
9. Christie, R., Geis, F. Studies in Machiavellianism. N.Y., 1970
10. Comments on Machiavellianism Trends. NATO expansion: The Good, The Bad, The Ugly // Сайт в Інтернеті http://www.pr.erau.edu
11. Lasswell, H. Psychopathology and politics. N.Y., 1960.
12. Machiavellianism and Unopenness Towards Obtaining Value from Organizational Development // Cайт в Інтернеті http://www.andersonconsulting.com
13. Mealey, L. The Sociobiology of Sociopathy: An Integrated Evolutionary Model // Cайт в Інтернеті http://www.cogsci.soton.ac.uk
14. Sears, D. Political Behavior In: Psychology and Economics. New York, 1968.
15. Federer, W. J. Clinton and Мachiavellianism // Сайт в Інтернеті: http:// www.freedomcorner.сom/machiavellianism.htm
16. http://www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве