WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Мак’явеллістичний тип лідерства - Реферат

Мак’явеллістичний тип лідерства - Реферат

люди характеризуються дефіцитом соціальних емоцій - почуттям любові, сорому, провини тощо. З іншого боку, вони зазвичай доволі обмежені інтелектуально і свій шлях до кінцевої мети прокладають за допомогою хитрощів, інсинуацій, залякування, шантажу, часто у тандемі з іншими людьми, від яких згодом позбавляються [13]. Типовим "втіленням" таких рис дослідники вважають нинішнього американського президента Дж. Буша-молодшого.
Слід проаналізувати найпоширеніші причини, які призводять до формування мак'явеллістичної мотивації до влади. Довгий час побутувала думка, що детермінантою виникнення ознак мак'явеллізму в структурі особистості є генна спадковість. Проте від тридцятих років минулого століття почала переважати думка, що первинну роль у становленні мак'явеллізму відіграє первинна соціалізація. Так, американські психологи Draper і Harpending (1982 рік) оприлюднили працю про зв'язки між розвитком дитини та втратою батька. Автори, зокрема, простежували вплив відсутності батька на вік перших статевих контактів, вибір оточення тощо. Серед інших факторів, що можуть стати каталізатором і сприяти розвиткові мак'явеллізму, дослідники здебільшого виділяють такі: стан здоров'я і фізичні вади особистості; непривабливу зовнішність; вікові особливості; стан розумових здібностей особи; низький соціально-економічний статус; несформованість соціальних навичок тощо [13].
До цих чинників можемо додати й інші. Так, становленню мак'явеллістичної мотивації особи сприяє, зокрема, її місце проживання. Було встановлено, що до формування цих рис набагато схильніші сільські жителі: місто ніби "розчиняє" у собі людину, не надаючи поштовху до поширення рис мак'явеллістичного типу, слугуючи "інгібітором" цього процесу. Американські дослідники MacMillan тa Kotoed (1984 рік) пропонують вважати ймовірним чинником розвитку мак'явеллістичних рис особистості й численні невдачі в сексуальному плані, що можуть спричинити фрустрацію особистості та сприяти появі так званої "компенсаторної" поведінки.
Сучасні дослідники проблеми на Заході наводять цілий ряд чинників, що сприяють подальшому заглибленню антисоціальної поведінки та можуть призвести до розвитку рис мак'явеллістичного типу характеру. До них часто залучають такі фактори: часте застосування батьками покарань і відмова від заохочення; неповноцінне родинне життя (сімейне насильство, пияцтво, розумові хвороби батьків, відсутність одного з батьків тощо); низький, порівняно з оточенням, соціально-економічний статус; замолодий вік батьків; особливості шкільного життя дитини (знущання з боку однолітків, приниження з боку вчителів тощо) [13]. Ймовірність впливу цих факторів зростає ще більше, якщо один чи обидва батьки дитини є вираженими соціопатами.
Більшість дослідників доходить думки, що всі ці фактори (як родинні, так і позародинні) разом із внутрішньо-психологічними проблемами змушують дітей шукати альтернативне соціальне оточення, у якому вони можуть ефективно змагатись. Якщо вони стають успішними у цих нових групах і здобувають "локальний престиж", то це стимулює подальше поглиблення владних потреб, активного суперництва та утиснень соціального оточення.
Крім цих факторів на розвиток мак'явеллістичних рис характеру впливають і деякі ситуаційні чинники, що можуть лишати глибокий слід у психіці дитини, але через тимчасовий характер та велику різноманітність їх важко виявити й систематизувати. Найбільш поширені з них: переляк, невротичні реакції на об'єкти життєвого оточення, такі як насильство та пияцтво в родині тощо.
У 80-х роках з'явились праці, які аналізували зв'язок між темпераментом, здатністю до маніпулювання іншими та антисоціальною поведінкою. У ході експериментів було з'ясовано, що деякі успадковані риси, наприклад, гіпертрофована тривожність, занадто розвинена уява, емоційна ригідність, психастенічні риси характеру також можуть бути основою для формування мак'явеллістичної особи. Дослідження Eisenberg, Fabes та Miller (1990 рік) довели залежність між прагненням до влади й індивідуальними особливостями, обумовленими темпераментом. У ході цих та інших експериментів було виділено групу рис, що за певних умов можуть сприяти формуванню мак'явеллістичного типу лідерства, а саме: екстравертованість; імпульсивність та ґіперактивність; жадоба до відчуттів; нездатність до продовження вирішення завдань у разі попередньої невдачі; висока сексуальна активність; прагнення до ризику.
Певно, що для реалізації такого "набору" рис людина (а надто дитина чи підліток) може прагнути до участі у "діях, що вимагають високого ступеня ризику" [9]. Часто мак'явеллістичний тип особистості прагне суспільного визнання, причому не тільки у звичний спосіб (через реалізацію своїх здібностей на політичній арені, у якості впливового вченого тощо), а й за допомогою гучних злочинів. Згадаймо хоча б короля американської мафії Аль-Капоне із його демонстративними і резонансними злочинами.
Тривалі дослідження на Заході виявили й певні фізіологічні особливості у людей із вираженим бажанням отримати владу. Zuckerman (1989 рік) виявив у хлопчиків, схильних до нав'язування своєї влади іншим, підвищений рівень допамін-бета-гідроксілази, знижений рівень адреналіну та норепінефрину. Люди з високим рівнем ознак мак'явеллізму мали занижений рівень серотонін-метаболіту та моноамін-оксидази, що руйнують серотонін, допамін, епінефрин та норепіефрин [13].
Іншим фактором, що впливає на поведінку особи із патологічним прагненням до влади, є рівень тестостерону, який відіграє роль активатора сексуальної діяльності. Тестостерон відіграє подвійну роль у розвиткові мак'явеллізму: з одногобоку, він діє як механізм особистісної активності, а з іншого - сприяє постійному нарощуванню цієї активності. Різні варіації активності генів за таких умов, на думку авторів досліджень, призводять до специфічних форм поведінки, що може проявлятися у формах психотизму, агресії, імпульсивності, ескапізму, прагненні до пошуків різних видів самозадоволення [9]. Udry (1993 рік) припустив, що рівень тестостерону в крові та прагнення до реалізації владних здібностей можуть взаємовпливати одне на одного. Численні експерименти підтвердили, що хлопчики з підвищеним рівнем тестостерону дорослішають раніше, зростають більшими та схильними до бійок. Серією подібних експериментів було також виявлено, що ті, хто мав підвищений рівень тестостерону та знижений рівень адреналіну, серотоніну та моноамін-оксидази, були: більш передбачуваними ініціаторами проявів агресії по відношенню до їхнього оточення; більш схильними до встановлення лідируючих позицій у взаємодії з іншими [12].
Інший приклад кореляції тестостерону та антисоціальної поведінки було наведено Dabbs and Morris (1990 рік) які встановили взаємозв'язок між рівнем тестостерону та схильністю до проявів агресивної поведінки і спробами до нав'язування своєї зверхності у представників нижчих прошарків суспільства. Проте цей зв'язок не простежувався серед репрезентантів середнього та вищого класів. Автори експерименту пояснили це ширшою соціалізацією останніх, що, на їхню думку, є превентивним фактором по відношенню до проявів агресії. Таким чином, можна констатувати, що "ширше" соціалізуюче коло індивіда перешкоджає надмірному зростанню рівня тестостерону. Це, зокрема, підтверджується й тим, що лише доволі незначний відсоток представників заможної частини населення має надлишок тестостерону. (Справді, якщо вибірково взяти список лідерів із яскраво вираженими ознаками мак'явеллізму, то переважна більшість їх походить із родин з достатком нижче середнього, значний їхній відсоток є народженими в сільській місцевості чи, принаймні, поза межами
Loading...

 
 

Цікаве