WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Сучасні напрямки досліджень в економічній психології - Курсова робота

Сучасні напрямки досліджень в економічній психології - Курсова робота


Курсова робота:
Сучасні напрямки досліджень в економічній психології
Зміст
Вступ
Психологія прийняття економічного рішення
Психологія підприємництва
Психологія грошей
Економічна соціалізація
Висновки
Список літератури
Вступ
За період, що минув від початку радикальних економічних реформ, важко назвати в нашій країні науку, яка була б актуальнішою, ніж економічна психологія. Швидке зростання кількості публікацій з цієї тематики засвідчує потребу суспільства в нових, перш за все психологічних, методах і засобах впливу з боку держави, організації, конкретної особи на об'єкт економічної діяльності.
Економічна психологія в широкому розумінні є психологією суб'єкта господарських відносин, яким може бути одна людина, нація, організація чи держава. Як самостійна галузь знання, ця наукова дисципліна стала формуватися в першій третині ХХ століття, а в середині його остаточно підтвердила свою окремішність завдяки працям американського вченого Дж. Катони, який, вивчаючи відносини між психологією та економікою, запропонував перший проект емпіричного дослідження психологічних аспектів економічної поведінки (1951 рік).
Проте економічна психологія не виникла на порожньому місці. Її джерела можна відшукати ще у працях таких економістів, як А. Сміт (1723 - 1790 роки), який вважається засновником економіки як самостійної науки; А. Маршалл (1842 - 1924 роки), який створив мікроекономічну теорію; Дж. Кейнс (1883 - 1946 роки) - автор теорії макроекономіки. Їхніми зусиллями було сформовано теорію раціональної "економічної людини".
Класична модель "економічної людини" передбачає незалежність її від інших діючих на конкурентному ринкові суб'єктів, раціональність; володіння новою інформацією про ситуацію, в якій вона діє, задовольняючи свої потреби; прагнення до максимізації своєї вигоди. Відповідно до змін самого ринкового господарства еволюціонував і образ "економічної людини".
Одним з перших помітив, що модель "економічної людини" стає анахронізмом, Т. Веблен (1857 - 1929 роки). Він вважав, що головним мотивом економічної поведінки людей є прагнення підвищити соціальний статус, а це стимулює технічний прогрес. В зв'язку з цим Т. Веблен наголошував на необхідності дослідження людської природи, яка визначається, по-перше, психічним складом: інстинктами - цілями людської поведінки, що формуються в культурному контексті і передаються з покоління у покоління. По-друге, культурно-обумовленим характером - інститутами, засобами досягнення цілей. Отже, Т. Веблен вважав за необхідне у процесі дослідження економічної реальності звернутися до методів психології.
До психологічних та етичних проблем ринкового господарювання увагу науковців привернули ще у XVIII столітті представники німецької історичної школи економічної теорії: їхня модель "економічної людини" відрізнялась від класичної моделі А. Сміта. Критикуючи ідею "природної людини" А. Сміта, Б. Гільдебрандт і К. Кніс пропонували розглядати в якості об'єкта для аналізу в економіці народ як національно та історично визначене, об'єднане державою ціле. На думку Б. Гільдебрандта, окрема людина "як єство суспільне, є, перш за все, продуктом цивілізації та історії. Її потреби, освіта і ставлення до матеріальних цінностей, як і до людей, ніколи не залишаються однаковими, а географічно та історично безперервно змінюються і розвиваються разом зі всією освіченістю людини" [5, с. 76]. Отже, "економічній людині" історичної школи притаманні численні соціокультурні стереотипи, нав'язані зовнішнім середовищем. І тільки в цій якості вона може проявляти себе в господарській діяльності.
Вплив сучасної психології на модель "економічної людини" простежується наприкінці ХІХ - початку ХХ століть у працях інституціоналістів, які досліджували роль корпорацій, профспілок, політичних партій в узгодженні економічних дій індивідів. Послідовник Т. Веблена Д. Коммонс (1862 - 1945 роки) запровадив поняття "діючого" колективного інституту як регулятора колективних дій людей, котрий знімає антагонізм між ними [51, с. 19 - 25].
Потреба переходу в дослідженні економічної реальності на рівень психології була обумовлена вступом розвинених країн в епоху постіндустріального суспільства. Зросло значення особистості в різних сферах економіки - виробництві, розподілі, обміні, управлінні. Індивід отримав матеріальну, інформаційну, енергетичну та інші можливості радикально впливати на результати діяльності організації та інших соціально-економічних систем як позитивно, так і негативно. Крім того, постіндустріальне суспільство змінило сферу споживання, поставивши за мету економіки задоволення потреб не стільки груп населення, скільки окремої особистості, індивідуума. В цих умовах моделі, розроблені в рамках класичної економічної теорії, виявилися неадекватними. Цілком зрозуміло, що коли постає завдання досліджувати такі дії людини і суспільства, як вибір рішення в економічній ситуації, а діюча особа - індивідуум, то необхідно звертатися до сфери спеціальних наук про людину, в першу чергу до психології.
Отже, економічна психологія започатковувалась як прикладна наука. Її завданням було дослідити причини невідповідності поведінки "економічної людини" економічній практиці. Хоча перші праці з економічної психології з'явилися ще наприкінці ХІХ століття (Г. Мюнстерберг), широкого визнання сформульовані в них ідеї не здобули. 1902 року французький соціопсихолог Г. Тард написав двотомник "Економічна психологія", який теж не був належно оцінений.
Пізніше, в 1940-і роки, увагу наукової громадськості привернули роботи Дж. Катони. Вивчаючи поведінку споживача, він став одним з найяскравіших представників маркетингової гілки економічної психології. В 1970-ті роки створюється Міжнародна асоціація з досліджень у галузі економічної психології. Західні психологи активно вивчають економічну реальність, про що свідчить не тільки велика кількість досліджень з цієї тематики, але й заснування журналу "Економічна психологія". Започатковуються й окремі галузі економічної психології, зокрема вікова економічна психологія, психологія споживача та інші.
Динаміка розвитку економічної психології пов'язана з закономірностями розвитку суспільства, в якому все більшого значення набуває потреба зрозуміти не тільки закономірності світу зовнішнього, предметного, але й внутрішнього, духовного. На цей час у міжнародній економічній психології сформувались такі напрямки досліджень: психологія підприємництва, психологія грошей, психологія споживання, психологія економічної поведінки, психологія накопичення, економічна соціалізація, психологія прийняття рішень.
У вітчизняній науці перші роботи з проблем економічної психології з'явились у 1980 - 1990 роках. В них досліджувалися засоби підвищення
Loading...

 
 

Цікаве