WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структурно-функціональне взаємодоповнення складових Я-концепції людини - Реферат

Структурно-функціональне взаємодоповнення складових Я-концепції людини - Реферат

поведінка, мотивація - діяльність, дія - вчинок-подія, післядія - рефлексія), 4) окремої актуалізованої ієрархії соціальних настанов (елементарні, соціальні, загальнолюдські, ціннісні, сенсу життя).
Схема
Взаємодоповнення складових Я-концепції у сфері самосвідомості людини в структурі організаційного клімату
Вихідною точкою першої складової Я-концепції (когнітивний компонент) є модальність самонастановлення - Я-реальне, тобто уявлення учня про те, ким він постає в даний момент. За допомогою Я-інформаційного (яке формується через процес оволодіння знаннями, уміннями, навичками і завдяки суб'єктній активності) розвивається Я-свідоме, котре утримує різні освітні думки, сприйняття, відчуття, пам'ять. Ці модальності - реальне підґрунтя для становлення у кожного Я-ідеального переважно у першому періоді модульно-розвивального циклу.
Емоційно-оцінкова складова освітньої діяльності особистості виникає, відповідно, в другому періоді, де функціонують регуляційна технологія нормування навчальних знань і певні модальності. Зокрема, Я-реальне, як вихідний момент становлення наступного компонента Я-концепції, є знову ж початковим, оскільки цей період має свої завдання і мету. Кожен прагне піднятися до Я-ідеального - навчитися нормувати і формувати уявлення про те, ким хотів би стати на завершення цієї фази. Це досягається за допомогою Я-нормативно-рефлексивного. Іншими словами, власне через цикл переведення знань у певні алгоритми, плани, технології відбувається рефлексія (здатність людини спрямовувати свідомість на себе, на форми і способи діяльності). Коли наступники нормують, вдаючись до методу наслідування, то до цього процесу залучається їхнє Я-підсвідоме, котре утримує досвід. У такий спосіб учень, з одного боку, збагачується новими соціально-рольовими здобутками, а з іншого - попередній індивідуальний досвід змістовно розширюється і збагачується.
Під час розгортання третьої складової у внутрішньому світі школяра (вчинково-креативна) переважно функціонують такі модальності настановлення, як Я-ціннісно-рефлексивне і Я-надсвідоме. Перша спрямована на обстоювання кожним модуля вартостей (ідеали, ідеї, мотиви, прагнення тощо), яке проявляється у здійснених освітніх вчинкових діях (написання рецензії, вірша, виокремлення ціннісних орієнтацій тощо). Я-надсвідоме утримує морально-етичний аспект. Адже учинкова дія зреалізовується методом морального вибору. Це дає змогу кожному піднести своє Я-реальне до Я-ідеального.
Крім того, у структурі Я-концепції виокремлюємо четверту складову - спонтанно-духовну та її відповідні модальності. Відомо, що самосвідомість може бути джерелом і підґрунтям духовності. Тому в авторській теоретичній моделі обґрунтовуємо четвертий компонент.
За інноваційного навчання освітні вчинкові дії розв'язують конфлікти не тільки морального, а й спонтанного вибору, оскільки останній "за своєю природою тяжіє до позитивної спонтанності, яку не слід плутати з імпульсивністю, реактивністю тощо. Отже, здатність до вчинку визначається "коефіцієнтом спонтанності", мірою вільного виявлення своєї індивідуальності" [6, с. 420]. Спонтанність (лат. spontaneus - самодовільний) - характеристика процесів, викликаних не зовнішніми впливами, а внутрішніми причинами [7, с. 474].
Джерела ж духовності особи приховані у нерефлексивних глибинах Я-несвідомого. Згідно з поглядами В. Франкла, людська духовність є неминуче несвідомою [8]. Тому розвиток абсолюту Я-духовного в учня виникає через глибини несвідомого, які виявляються за допомогою таких психоформ, як віра, честь, краса, істина тощо. Останні кожен обстоює на основі здійснених власних освітніх вчинкових дій. Саме з цих міркувань коротко конкретизовані складові й модальності самонастановлень учнів у динамічно-розвивальній структурі їх Я-концепції.
Водночас категоріальне наповнення схеми показує, що розгортання складових позитивної Я-концепції учнів обґрунтоване за принципом "методологічного квадрата", у якому вгорі міститься Я-духовне, котре утримує всі можливі аспекти їх універсумної самосвідомості. Проте треба пам'ятати, що таке розмежування умовне, бо в реальному освітньому співжитті учасників навчального модуля зазначені складові утворюють єдине ціле. Я-образ, Я-оцінка, Я-вчинок і Я-духовне підлягають лише абстрактно-концептуальному розмежуванню, тому що у психологічному відношенні вони неподільно взаємопов'язані, хоч і характеризуються різними модальностями (Я-реальне, Я-несвідоме, Я-ідеальне, Я-інформаційне, Я-ціннісно-рефлексивне тощо).
Кожен учень (студент) під час проходження інноваційного циклу використовує складний набір особистих мислесхем для осмислення і пізнання світу. Я-схеми вихованців поєднують не лише минулі й теперішні психотенденції, а й сприяють відповідальності за майбутню оргповедінку, оргдіяльність та оргвчинок. Саме аналізовані схеми є певним фундаментом для становлення в кожного когнітивної, емоційно-оцінювальної, вчинково-креативної та спонтанної-духовної складових позитивної Я-концепції, що містять можливі Я, які становлять кінцевий Я-стан при досягненні бажаної мети. Вони допомагають "запустити" внутрішню самоорганізацію цілісного Я в дію, відіграючи роль своєрідного містка між актуальним і потенційним, набутим і можливим, теперішнім і майбутнім. Крім того, Я-схеми дають змогу сприймати, організовувати іпереробляти важливу для учня інформацію й відтак прогнозувати форми активності інших. Очевидно, що без Я-схем Я-концепція особи не могла б відігравати "консолідуючої" ролі в самоорганізації її поведінки, діяльності, вчинків-подій та саморозвитку Я-духовного як внутрішньо неподільного злиття людини із Всесвітом.
Висновки і перспективи подальших розвідок
1. Я-концепція проходить складний шлях онтогенезу. Первинно вона формується в сім'ї як результат міжособистісних взаємостосунків із значущими дорослими, які визначають систему настановлень, а відтак розвивають Я-образ та частково Я-ставлення дитини.
2. Я-концепція, котра виникає в процесі соціальної взаємодії індивіда як обов'язковий та унікальний результат його психодуховного розвитку, набуває відносної внутрішньої самодостатності, тобто самоспричиняє, а згодом і самопродукує свої складові, структуру, механізми зреалізування.
3. Структура Я-концепції учасників модульно-розвивального навчання має такі компоненти: когнітивний, що конкретизується у Я-образі суб'єкта, емоційно-оцінковий - у Я-ставленні особистості, вчинково-креативний - у Я-вчинку індивідуальності та спонтанно-духовний - у Я-духовному універсуму, котрі розвиваюче наповнюють їх внутрішній світ відповідним позитивним соціально-культурним досвідом.
4. У подальших дослідженнях доцільно обґрунтувати структуру суперечливої Я-концепції та проаналізувати чинники, які спричиняють як її виникнення, так і самоподолання.
Література:
1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1986. - 421 с.
2. Гуменюк О. Я-концепція у плині соціального довкілля // Психологія і суспільство. - 2004. - №2. - С. 125 - 143.
3. Гуменюк О. Є. Психологія Я-концепції: Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - 310 с.
4. Казмиренко В. П. Социальная психология организаций. - К.: МЗУУП, 1993. - 384 с.
5. Мольц М. Я - это Я, или Как стать счастливым: Пер. с англ. - СПБ.: Лениздат, 1992. - 192 с.
6. Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1996. - 632 с.
7. Философский словарь. - М.: Политиздат, 1991.
8. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. - 368 с.
9. Фурман А. В. Психодіагностика особистісної адаптованості. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 197 с.
10. Фурман А. В. Психокультура української ментальності. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 132 с.
11. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве