WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структурно-функціональне взаємодоповнення складових Я-концепції людини - Реферат

Структурно-функціональне взаємодоповнення складових Я-концепції людини - Реферат


Реферат на тему:
Структурно-функціональне взаємодоповнення складових Я-концепції людини
Становлення особи як культурного громадянина залежить від позитивного розгортання її Я-концепції у розвитку або системи самоуявлень. Адже Я-концепція визначає ефективність і продуктивність людської діяльності, ставлення до життя і до самої себе, а також впливає на суб'єктну позицію кожного, набір його соціальних ролей, а відтак і на професійний статус. Тому сім'я, школа, ВНЗ мають всіляко сприяти формуванню і розгортанню позитивної Я-концепції індивіда від його раннього дитинства й до пізньої зрілості.
Огляд останніх досліджень і публікацій
Вчені, передусім соціологи й психологи, вважають, що розуміння Я-концепції як значущої проблеми заслуговує серйозної уваги, оскільки за умов її прийнятного розвитку можна цілісно пізнати й мисленнєво осягнути індивідуальний світ людини [1; 2; 9]. Цей феномен досліджували, зокрема, В. Джемс, Дж. Мід, Ч. Кулі. Вони вважають, що Я-концепція спричинена передусім соціальною взаємодією, а тому є наслідком розгорнутого всередині індивіда міжсуб'єктного процесу. Тим часом Р. Бернс виокремив три складові Я-концепції - когнітивну, оцінкову, поведінкову - й структурно оформив їх як довершену ієрархію, а також обґрунтував її роль у процесі вікового розвитку людини. К. Хорні та К. Роджерс проаналізували модальності складових цього феномена, щонайперше Я-реальне та Я-ідеальне. Окремі аспекти психології концептуального Я висвітлюють І. Кон, В. Петровський, В. Столін, В. Юрченко та інші дослідники.
Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми
У нашому дослідженні вперше із психологічного погляду: а) аналізується структура Я-концепції людини та її складові (когнітивна, емоційно-оцінювальна, вчинково-креативна, спонтанно-духовна) в інноваційному освітньому навчальному процесі; б) пропонується авторська модель взаємодоповнення компонентів Я-концепції у сфері самосвідомості особи в контексті організаційного клімату; в) виокремлюється четверта складова цього феномена - спонтанно-духовна, котра стимулює духовний розвиток людини як універсуму.
Постановка завдання
Проаналізувати Я-концепцію людини в соціальному житті, визначити її функції, роль і значення для особи. Описати структуру цього феномена самосвідомості, охарактеризувати з психологічних позицій компоненти Я-концепції та функціонально обґрунтувати їх зміст у модульно-розвивальному освітньому циклі А. Фурмана [9; 10].
Виклад основного матеріалу дослідження
Я-концепція, як центральна ланка самосвідомості людини [1; 2; 3], є важливим чинником організації психіки взагалі. Вона причетна до регуляції форм активності особи (поведінка, вчинкові дії тощо), а також є джерелом її соціальних очікувань, визначає готовність чи неготовність до продуктивної діяльності, діалогічного чи монологічного спілкування тощо. Як система уявлень людини про себе, вона утримує усвідомлення нею: а) когнітивних властивостей, котрі організуються в Я-образі; б) емоційно-ціннісних самоставлень, які виявляються у самооцінці; в) вчинково-креативних дій, що характеризуються проявами перших двох компонентів; г) суб'єктивно сприйнятих соціальних чинників, що впливають на її афективний стан.
Я-концепція виконує різні функції у житті особи, а саме: визначає, чи буде ефективною її суспільна взаємодія і якість буття загалом, а тому справляє значимий вплив на перебіг соціальних відносин від раннього дитинства й до глибокої старості; зумовлює той чи інший вибір життєвого шляху та навіть долі; утверджує у самосвідомості своєрідне відчуття визначеності; дає змогу ідентифікуватися з конкретним оточенням, досягнути самоототожнення; впливає на витлумачення нею соціального і пізнавального досвіду, прогнозів майбутнього, оцінку самодосягнень, а відтак - на повнофункціональне самостановлення або самоутвердження.
Первинна залежність Я-концепції від зовнішніх умов та обставин суспільного життя не підлягає сумніву, хоча з плином часу вона відіграє все самостійнішу роль у діяльності особи. Це означає, що зовнішній світ, уявлення про інших і про себе сприймаються людиною винятково через її Я-концепцію. Я-концепція формується за етапами соціалізації, має індивідуально-природне спричинення, виникає в процесі розгортання соціальної взаємодії як результат її культурного розвитку, а тому є відносно стійким й водночас піддатливим до внутрішніх коливань і змін психічним новоутворенням. У реальній життєдіяльності людини Я-концепція проявляється у єдності таких процесів, як самопізнання (за його допомогою виникає Я-образ), емоційно-оцінювального ставлення до себе (з'являється Я-ставлення), які впливають на поведінку чи вчинкові дії особистості (формується Я-вчинок).
Онтогенетично цикл розвитку Я-образу має свою динамічну поетапну природу становлення. По-перше, його формування виникає на підґрунті пізнавальних уявлень особи про себе і ставлень до неї інших. Тут важливого значення набуває процес сприйняття, внаслідок чого з'являється знання про те, що "Я - є". Це означає, що у дитини-підлітка виникає уявлення про себе, про власне місце у житті. По-друге, розвиток Я-образу спричинений нагромадженням різної інформації про себе (наприклад, "Я - хлопчик, син, друг", "Я - дівчинка, донька" тощо). Це формує статусно-рольову позицію кожного свідомого представника роду людського, забезпечує виникнення у нього перших самооцінювальних суджень, завдяки яким з'являється інформаційне об'єднання різних Я у певну схему. Все це відбувається, з одного боку, через когнітивний формат, а саме за допомогою перебігу процесів сприймання (наприклад, відображення звернення інших до "мене"), пам'яті (запам'ятовування різної реакції оточення, його оцінок), перших логічних форм мислення (схильність оцінювати себе так, як це роблять інші), з другого боку - під час емоційного відображення дійсності. Іншими словами, розвиток Я-образу суб'єкта пізнання залежить не тільки від уявлень, ставлень, настановлень, оволодіння інформацією та знаннями, а й від процесу утворення його нових когнітивно-емоційних психоформ, котрий визначально спричиняє формування картини Я (синонім образу Я).
Отож розвиток Я-образу людини поетапно проходить певний первинний цикл, який постійно збагачується, взаємодоповнюється Я-ставленням, Я-вчинками, можливо - формуванням елементів Я-духовного, а в підсумку виникає Я-концепція як феноменальна цілісність сфери-самосвідомості. Тому Я-образ - це системне пізнавальне самоуявлення, котре розвивається і формується на основі настановлень стосовно себе через когнітивні та емоційні компоненти соціальної взаємодії, а тому є передумовою для становлення самооцінки людини.
Пізнання образу власного Я - ключ не лише до становлення особистості, а й до успішної діяльності. Він визначає межі власних можливостей, тобто того, що людина спроможна чи неспроможна зробити. Уявлення про цей феномен змінюється на краще чи на гірше як шляхом роздумів чи нагромадження теоретичних знань, так і в процесінабуття практичного досвіду. Адже сформований образ Я виникає під враженнями подій.
За допомогою картини Я можна зрозуміти концепцію позитивного мислення М. Мольца [5]. Таке мислення виявляється тоді, коли співпадає із уявленнями людини про себе. Якщо ж цього немає, то потрібно змінити саме уявлення. Суть позитивного мислення полягає в тому, щоб, з одного боку, підсилювати позитивний образ власного Я через вдалі вчинки, а з другого - не давати йому руйнуватися у випадку неуспіху. Іншими словами, удача має підкріплювати Я, а невдача виконувати корекційну функцію образу особи. Внаслідок цього й посилюється координація Я, що відчутно позначається на особистісному зростанні людини.
Насправді образ власного Я має відповідати реаліям, аби людина могла адекватно функціонувати у життєвому просторі. Це означає, що потрібно бути
Loading...

 
 

Цікаве