WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Критерій соцієтальних функцій інституту освіти - Реферат

Критерій соцієтальних функцій інституту освіти - Реферат

професійність, працьовитість, економність, техніка; 7) місце в ієрархії, вдосконалення структури, дотримання порядку, встановлених правил, законів; 8) статус, влада, долання перешкод, жорстка конкуренція, боротьба до перемоги.
Потік індивідуації пов'язаний з найбільшим розвитком функцій мислення у поєднанні з інтуїцією. Формування повноцінної суб'єктності у західному розумінні відбувається саме тут. Стосунки зі світом слід, на нашу думку, розглядати як суб'єкт-об'єктні. Домінуючі механізми саморозвитку такі: антиципація, рефлексія, ототожнення,самоаналіз, пізнання, інтроекція, самосвідомість, самоактуалізація, діяльність, інтерес, а також спонтанність, медитація і трансцендування як підготовка до переходу на духовний потік. Смислові (ціннісні) конструкти потоку індивідуації можуть бути описані так: 9) ділова підприємливість, прагнення до індивідуального матеріального успіху, передбачливість, експеримент, емпірика, громадянські права і свободи; 10) самопізнання, самовиховання, справедливість, рівність, теоретичне знання, глобальне мислення; 11) розкриття власних сутнісних сил і здібностей, діяльність, самореалізація, відповідальність, відкриття об'єктивних можливостей у світі речей і теорій; 12) спонтанність, "серединний шлях", адекватність потоку буття, мир, психічна цілісність, міра, смисл.
Нарешті, особливістю духовно-трансперсонального потоку є домінування психічних функцій інтуїції та почуттів. Всі типи відношень тут носять характер суб'єкт-суб'єктних. Механізмами розвитку особистості на цьому потоці є, на нашу думку, переломне переживання, екзистенція, співбуття, діалог, катарсис, децентрація, творчість, гра, самодіяльність, екзистенційне спілкування, емпатія, віра, "діяльність душі", самооцінка, вчинок, "зустріч", надія, любов, єдність з Абсолютом. Цінності духовно-трансперсонального потоку відображаються енергоінформаційними матрицями, в яких домінують: 13) переломні переживання, креативність, творча уява, краса, поезія, мистецтво, мрія, закоханість, музика, містично-езотеричне знання, натхнення; 14) самодіяльність, спілкування, духовна культура, гра, саморозвиток, пасіонарність, розкриття потенціалу надсвідомості, єдність з колективним несвідомим, слава, ризик, героїчна романтика; 15) співпереживання, добро, гуманність, милосердя, терпіння, благодійність, Бог, любов до всіх людей; 16) любов як безумовне позитивне ставлення до всього сущого, бачення нових можливостей духовного розвитку, переживання причетності до Універсуму.
Зауважимо, що потік недиференційованого буття і потік індивідуації протилежні за цінностями, хоча, з іншого боку, вони доповнюють одне одного. Те саме можна сказати про два інші потоки.
Такий підхід багато в чому нагадує ієрархічну схему потреб, запропоновану А. Маслоу. В його "піраміді цінностей" також можна помітити чотири ступені: буттєвому потоку відповідають фізіологічні потреби та потреба в безпеці; потреби поваги, належності і любові (оцінки) стосуються соціалізації, а потреби в самоактуалізації можна віднести до рівня індивідуації. І, нарешті, духовно-трансперсональний рівень цінностей і потреб слід співвіднести з "вершинними переживаннями" та "переживаннями плато" - цінностями духовного потоку за схемою О. Колісника. При цьому слід зауважити, що А. Маслоу цінності добра, краси, цілісності, дихотомічної трансценденції, унікальності, справедливості визначає терміном "буттєві", але тут це слово має лише екзистенційне значення.
Е. Фромм, говорячи про певні типи соціального характеру, описує їх як носіїв певних ціннісних орієнтацій, певного стилю життя і суспільних відносин [3, с. 56 - 99]. Він виокремлює чотири так звані непродуктивні орієнтації, що протиставляються продуктивній - як найвищій у західній психокультурі. Вони також утворюють певну ціннісну ієрархію. Найпримітивнішим розвитком відзначається експлуататорський тип. Далі йдуть рецептивний, нагромаджувальний і ринковий. Перші два здатні, за висловом Е. Фромма, лише до "симбіозу", тому їх можна віднести до буттєво-недиференційованого потоку духовного розвитку з відповідними цінностями. Нагромаджувальний та ринковий типи Е. Фромм характеризує як стан відчуження. При цьому орієнтація на нагромадження корелює з цінностями порядку, влади, статусу, людини-гвинтика тощо - тобто з верхніми рівнями соціалізаційного потоку. Ринковий тип уособлює вихід на суб'єктний (індивідуаційний) потік і, як перший крок, завоювання громадянських прав і свобод, але разом з тим і появу нових яскравих форм відчуження. Лише з рівня продуктивної орієнтації і вище, вважає Е. Фромм, стосунки між людьми починають будуватися на засадах раціональності і любові. Цей рівень духовного розвитку в цілому співпадає з початком самоактуалізації за А. Маслоу.
Отже, перелічені ієрархічні системи цінностей можна звести до однієї, узагальненої. Цей висновок випливає не лише з наведених вище порівнянь. До нього доходить і трансперсональний психолог К. Вілбер, який, серед іншого, співвідносить рівні індивідуального розвитку з певними епохами соціокультурної еволюції [4, с. 258 - 299].
Тепер проаналізуємо функції інституту освіти в соціумі та спробуємо побудувати їх якомога повнішу класифікацію.
Серед вітчизняних досліджень згаданого напрямку можна, на наш погляд, відзначити грунтовну монографію С. Подмазіна. Автор не лише узагальнив різні типологічні підходи, але й показав генетичний зв'язок функцій освіти з етапами загальнолюдського соціокультурного поступу [11, с. 24 - 89].
Маючи досвід багаторічної діяльності з впровадження особистісно-орієнтованих систем освіти, С. Подмазін доводить, що цілі освіти безпосередньо залежать від ступеня соціальної зрілості суспільства. Одним з найголовніших показників цієї зрілості якраз і є морально-духовний рівень особистості, який формується і закріплюється освітньою системою, а точніше - педагогічною свідомістю всього суспільства. Додамо, що на етапі трансформації особлива роль належить також зворотному впливу цілей освіти на всю стратегію суспільного розвитку, на досягнення вищого ступеня соціальної зрілості.
С. Подмазін в загальному вигляді порушує і розв'язує проблему поліфункціональності освіти, яка, з іншого боку, є проблемою розвитку суспільства шляхом гармонізації всіх сфер життя людини, і, відповідно, переходу від нижчих до вищих духовно-ціннісних зразків поведінки, підпорядкування перших другим тощо. Вчений виокремлює чотири основні епохи соціокультурного
Loading...

 
 

Цікаве