WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Критерій соцієтальних функцій інституту освіти - Реферат

Критерій соцієтальних функцій інституту освіти - Реферат


Реферат на тему:
Критерій соцієтальних функцій інституту освіти
Реформа освіти в суспільстві, що трансформується, повинна мати виразно визначені мету, смисл, ціннісні пріоритети, тобто орієнтири при введенні тих чи інших інновацій, виборі методів розв'язання освітніх проблем тощо. При цьому необхідно враховувати як надбані віками цінності українського суспільства, його культурні константи, так і демократичні, гуманістичні цінності, напрацьовані в інших країнах, оскільки цей принцип задекларувала наша держава.
Серйозним викликом для вітчизняної системи освіти стали глобалізаційні процеси. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українська соцієтальна психіка перебуває під тиском дистресового досвіду, а він нагромаджувався протягом не одного століття [1, с. 93 - 98]. Процес переходу від державно-планової економіки до ринкової, заміна повної залежності від вказівок "згори" вільним вибором засобів навчання, освітньо-виховних методик суттєво позначаються на пріоритетах педагогічної спільноти та педагогічній свідомості соціуму.
З іншого боку, змінюється соціальне замовлення педагогам, переоцінюються роль і місце освіти в житті людини і суспільства.
У зв'язку з цим загострюється проблема вибору цінностей для окремих педагогів, для всієї освітянської галузі, ба й для суспільства в цілому. І ось у цих непростих умовах залишається малодослідженим питання соцієтальних функцій інституту освіти, їх зв'язку з формуванням тих чи інших ціннісних орієнтацій.
Мета статті -
обгрунтувати класифікацію цінностей за параметрами духовного розвитку особистості, встановити відповідність між функціями освіти і конкретними ступенями ціннісно-особистісного розвитку.
Спочатку маємо виокремити класифікаційні критерії, за якими цінності у психології та соціології можна було б вивчати на спільній теоретичній основі. Справа в тому, що й досі не існує єдиного (наскрізного) підходу до розуміння і вивчення цінностей через певну цілісну систему, інваріантну щодо різних гуманітарних дисциплін, як і різних національних культур. А тому механізми взаємозв'язку, взаємопереходу між особистісними, груповими та суспільними цінностями, а також відповідні структури індивідної та колективної психіки вивчені недостатньо.
На нашу думку, першим кроком до визначення цього критерію може стати структурно-генетична модель, прообразом якої є широковідома ієрархія потреб А. Маслоу [2, с. 487 - 500]. Вчений встановив зв'язок між появою нових потреб, зміною їх ієрархії і ступенями розвитку самої особистості.
Досить глибокий аналіз духовного розвитку у функціонально-генетичному контексті здійснили Е. Фромм [3], К. Вілбер [4], а також український психолог О. Колісник [5 - 8].
О. Колісник у своїй моделі духовного саморозвитку визначив три так звані потоки: буттєвий (онтичний), рефлексивний (гностичний) і духовний (аксичний). Кожен з них, у свою чергу, складається з чотирьох рівнів. Ці потоки в будь-якій культурі та окремій людині репрезентовані або формуються в різній послідовності, різній мірі, хоча й мають певні спільні закономірності. Так, для західної психокультури характерним є розвиток особистості з буттєвого потоку через рефлексивний до духовного (від несвідомого - підсвідомого до свідомого і далі до надсвідомого). Для східної людини природнішим є шлях від буттєвого через духовний потік до рефлексивного, тобто максимальна єдність "Я" і "Ми" у більшості індивідів.
Чи можна таку схему духовного розвитку розглядати як ціннісний критерій? На нашу думку - так. По-перше, О. Колісник показує не лише відносність духовного розвитку для окремих культур та індивідів, але і його універсальність у напрямку несвідоме - підсвідоме - свідоме - надсвідоме. Це випливає з визначення духовності як міри переживання єдності з трансперсональними вартостями. У своїй концепції О. Колісник відображає внутрішньо необхідний рух всієї структури психічного за висхідною лінією особистісних смислів. В процесі такого розвитку періодично (мінімум кілька разів за життя) перебудовується вся ієрархія смислів, що в рамках нашого дослідження означає також зміну домінуючих цінностей, ціннісних орієнтацій тощо.
На основі юнгівського підходу нами було запропоновано 16-рівневу модель духовного саморозвитку [9]. Вона дозволяє поєднати концепцію О. Колісника з теоретичними надбаннями К. Юнга, зокрема з його системою психологічних функцій і психологічних типів [10, с. 370 - 452]. Модель містить такі потоки: 1) буттєво-недиференційований; 2) потік соціалізації; 3) потік індивідуації (суб'єктний); 4) духовно-трансперсональний.
Розвиток починається з буттєво-недиференційованого потоку, в якому домінують відчуття та почуття (за К. Юнгом) як головна і допоміжна функції. Це випливає з опису О. Колісником механізмів саморозвитку в цьому потоці. Він вважає, що тут механізмами саморозвитку виступають інстинкти, архетипи (як міфообрази), адаптація, афекти, настановлення, проекції, витіснення, табуювання тощо.
Аналізуючи запропоновані О. Колісником ступені буттєвого потоку, а також описи юнгівських типів з домінантою відчуттів та почуттів, доходимо висновку, що в цьому потоці переважають такі цінності у порядку зростання духовності: 1) задоволення власних потягів, фізіологічних потреб, фізичне виживання, самозбереження; 2) підтримання гомеостазу, пристосування до найближчого оточення, психологічний комфорт у групі, споживання матеріальних благ; 3) рідна мова, звичаї, буденне спілкування, керування психічною енергією, сім'я, громада, праця на благо дітей, здоров'я; 4) конформність, стереотипність, суворе дотримання норм і цінностей свого кола, родина, референтна група, "табуювання" чужого, безпека, придушення інстинкту, традиція, уникнення невизначеності. В цьому потоці стосунки людини зі світом можна охарактеризувати як об'єкт-суб'єктні. Особа здебільшого є об'єктом стихійних сил природи, власного несвідомого або масової психології.
В потоці соціалізації (становлення соціального індивіда) домінують функції відчуттів та мислення. Стосунки зі світом стисло можна описати як об'єкт-об'єктні. Механізмами саморозвитку є релаксація, уміння і навички, об'єктивація, самоконтроль, увага, вольове зусилля, концентрація, соціальна роль тощо. Соціалізаційний потік має такі смислові (ціннісні) конструкти: 5) практична корисність, зручність, майстерність, уникнення дискомфорту, "комплекс Йони" (А. Маслоу); 6) виробничо-ділова організованість,
Loading...

 
 

Цікаве