WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Вплив сім'ї на соціально-психологічну адаптацію підлітків. - Реферат

Вплив сім'ї на соціально-психологічну адаптацію підлітків. - Реферат

суспільства в цілому. Це витікає із ряду особливостей, характерних для сім'ї. Наприклад, її малочисленність, що полегшує можливість безпосереднього емоційного контакту і міжособової взаємодії.
І.С.Кон вважає, що нема ні одного соціального чи психологічного аспекту поведінки підлітків, який би не залежав від їх сімейних умов.
Суперечливість поглядів батьків не дають можливості підлітку осмислити, хто із батьків правий, а хто ні, що добре, а що погано.
Необхідно згадати про нездоровий вплив на формування підлітка протирічь між соціальним становищем і емоційним настроєм батьків.
В сім'ях, де відношення батьків і дітей характеризуються байдужістю, лицемірством підліток важко оволодіває позитивним соціальним досвідом. Підліток в такій сім'ї рано втрачає здатність спілкування з батьками. Це тривожний симптом: приблизно 40% підлітків не бажають ділитися думками з батьками.
Стосунки із дорослими членами сім'ї є важливим фактором соціальної орієнтації підлітка і зумовлюють, певним чином, формування суб'єктивної стратегії його самоствердження.
Найвідчутніший внесок в теорію соціально-психологічної адаптації внесли Л.С.Виготський, А.Ф.Лазурський, В.І.Лєбєдєв, А.А.Налчартян, А.В.Петровський, Л.А.Петровська та інші вчені.
Соціально-психологічна адаптація являє собою:
- процес і результат активного пристосування індивіда до видозмінного се-редовища за допомогою найрізноманітніших інтеріоризованих соціальних засобів (дій, вчинків, діяльності);
- компонент дійового ставлення індивіда до світу, провідна функція якого полягає в оволодінні ним відносно стабільними умовами і обставинами свого буття;
- осмислення і розв'язання типових, переважно репродуктивних завдань і проблем шляхом соціального прийняття чи ситуативно можливих способів поведінки особистості, що конкретно виявляється в наявності таких психологічних феноменів, як оцінка, розуміння і прийняття нею навколишнього середовища і самої себе, їх будови, вимог, завдань тощо.
Соціально-психологічна адаптація завжди спрямовується полярними тенденціями - процесами адаптованості-неадаптованості, тобто тими психорегулятивними механізмами, які реально представлені у внутрішньому світі особистості.
Слід зауважити, що неадаптованість може відігравати не тільки негативну, а й позитивну роль. Вона означає існування суперечливих відношень між цілями і результатами. Ця суперечність природна і непереборна, проте в самій ній - джерело динаміки діяльності, її реалізації й розвитку. Водночас, неадаптованість є також ще й особливим мотивом, який спрямовує розвиток особистості і який виявляється в надситуативній активності, тобто специфічній привабливості дій із наперед невизначеним розв'язком.
Неадаптивність небажана, мабуть, тільки в тому випадку, коли вона виступає як дезадаптивність у ситуації постійної неуспішності спроб індивіда реалізувати мету або в ситуації утворення двох і більше рівнозначних цілей, що може засвідчувати про незрілість особистості, невротичні відхилення або результати експерементальної ситуації.
Для діагностики особливостей адаптованості підлітків було виділено три види соціально-психологічної адаптації:
1.Адаптованість. 2.Неадаптованість. 3.Дезадаптованість.
Після проведеного нами дослідження були отримані наступні результати:
- із 30% протестованих підлітків адаптованість виявлена у 18% учнів. Ці діти добре почувають себе в школі, у них багато друзів, безліч контактів з однолітками. Будь-які труднощі повсякденного життя вони зустрічають спокійно, розсудливо, без нервових зривів;
- неадаптованість виявлена у 8% учнів. Ці діти почувають себе невпевнено, у них занижена самооцінка, насторожено сприймають все нове, очікуючи небезпеки;
- дезадаптованість виявлена у 4% учнів. У цих дітей відсутнє бажання відвідувати школу, вони тримаються осторонь колективу, у них мало друзів, занижений інтерес до навчання. Реакція на труднощі, невдачі - нервові зриви.
Анкетування дітей, бесіди з ними та з класним керівником, аналіз творів показали наступне: підлітки виділяють три основні групи, в яких виникають конфлікти з батьками.
1 група - суперечки (розходження в судженнях, поглядах, спроби відстояти власну думку, переконати) - 69,1%;
2 група - сварки (гострі форми вербальної агресії, яким властива сильніша емоційна напруга, ніж суперечок; нерідко сварки супроводжуються використанням образливих слів, підвищенням тону; відсутність раціональної мотивації конфліктної ситуації) - 25,7%;
3 група - скандали (гострі вербальні і фізичні форми агресії, які супрово-джуються криком, кривдженням, рукоприкладством тощо) -5,2%.
Тільки у 1,9% досліджених відзначили, що розбіжність з батьками в погля-дах і судженнях з деяких питань усувається всебічним обговоренням й дискусіями, які не переходять у конфлікт.
Аналіз анкетування, бесід дав змогу виявити причини негативних взаємин між підлітками і батьками з погляду самих підлітків. Ці дані свідчать про те, що характер взаємин між підлітками і батьками залежить від багатьох діючих факторів.У досліджені виявлені певні відмінності між дівчатами і хлопцями щодо виділення причин негативних взаємин між ними й батьками. Так дівчата частіше, ніж хлопці, підкреслюють, як основні причини конфліктів риси особистості батьків, обмеження самостійності, незадоволення потреб.
Таблиця 1. Показники взаєморозуміння підлітків з батьками (в %).
Взаєморозуміння
з батьком з матір'ю з батьком і
матір'ю
Дівчата 25,6 59,0 15,4
Хлопці 16,7 56,7 26,6
Наявність розуміння з боку батьків, на думку підлітків, є найважливішою умовою добрих стосунків між батьками і дітьми. І, навпаки, нерозуміння посідає перше місце у виникненні конфліктів між ними.
Про різні позиції батька і матері в очах підлітка засвідчили відповіді на запитання: "Кого з членів родини ви хотіли б наслідувати?" Вказали: матір - 26,9%, батька - 11,5%, обох батьків - 11,6%, старшого брата чи сестру - 3,8%, нікого - 34,6%, відсутня відповідь -11,6%. Тенденція певної автономії в сім'ї виявилась у відповідях підлітків на запитання: "Чи не нудно проводити вільний час з батьками?" (ніколи не нудно - 43,6%, інколи - 30,3%, завжди нудно - 26,1%).
За методикою PARY (автори Шеффер і Белл) нами отримані результати ставлення батьків до дітей. Дослідження дало змогу виділити три групи батьківського ставлення до своїх дітей.
1 група - батьки, які мають оптимально-емоційний контакт з дитиною. Це значить, що в стосунках переважають партнерські взаємовідносини, спонукання словесних проявів. Діти в таких сім'ях мають можливість проявити своє "я", самоствердитися.
2 група - батьки, які мають надлишкову емоційну дистанцію з дитиною. В таких сім'ях батьки часто потурають дітям, мало цікавляться їх особистим жит-тям; в сім'ї панує строгість і безліч заборон. Кожний прояв самостійності дитини або подавлюється, або ж має неправильне трактування.
3 група - батьки, які різними способами подавляють будь-який прояв активності дітей, нав'язують їм свою думку, проявляють надмірну турботу, втручаючись надмірно у їх внутрішній світ, тим самим руйнуючи вже сформовані зв'язки і приводячи дитину до роздвоєння особистості.
1 групу становлять 50% батьків від загальної кількості; 2 групу - 12 батьків (40%); до 3 групи ввійшло 3 батьків (10%).
Стосунки між батьками і дітьми не можуть не впливати на емоційний стан дитини, формування внутрішнього світу, і, загалом, на соціально-психологічну адаптацію підлітків.
Результати дослідження свідчать, що соціально-психологічна адаптація підлітків прямо залежить від процесу і характеру міжособової взаємодії в сім'ї, де батьки і діти виступають активними сторонами. Таким чином, в загальному комплексі факторів, які впливають на формування особистості, найвизначнішим є характер взаємин у родині.
ЛІТЕРАТУРА
Бодалев А.А. Личность и общение. М. 1983.
Варга А.Я. Роль родительского отношения в стабилизации детской невротической реакции. //Вестник МГУ. Психология.1985. №4.
Волкова А.Н., Трапезникова Т.М. Методические приемы диагностики суп-ружеских отношений. // Вопросы психологии. 1985. № 4.
Каган В.Е. Психогенные формы школьной дезадаптации. // Вопросы психологии. 1984. № 4.
Капралова Р.М. Влияние семейных отношений на волевое развитие подростков. Р. 1967.
Ковалев С.В. Психология семейных отношений. М. 1987.
Личко А.Е.Подростковая психиатрия. Л. 1979.
Обозов Н.Н. Межличностные отношения. Л. 1978.
Титаренко В.Я. Семья и формирование личности. М. 1987.
Loading...

 
 

Цікаве