WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Контури системної соціальної психології - Реферат

Контури системної соціальної психології - Реферат

властивості, згармонізовані з комплексом природжених властивостей - темпераменту з диференціацією за типами психіки, здібностей та біо- і психогенних потреб, - за­безпечують гармонійне включення людини і її складової -особистості - у відповідну систему цін­ностей соціального і техногенно-природного середовища. Цінності класифіковані і стратифіко­вані відповідно до структури суспільства і відображені в сфері свідомості особистості. Класотворювальною основою класифікації цінностей є різновиди соціогенних та інших потреб, що реалізуються суб'єктами у створених для цього соціальних інституціях. Трудова, суспільно-політична, освітньо-виховна, культуротворча, сімейно-побутова, духовно-релігійна діяльність лю­­дини регулюються, відповідно, економічними, політичними, педагогічними, культурницькими, ро­динними і релігійними соціальними інституціями. Смислові цінності-регулятори у формі законів, ух­­вал, наказів тощо стратифіковані в ієрархічних структурах соціальних інституцій за шкалами ста­тусів.
Загальна класифікація потреб людини постає у формі "дерева потреб", в основі якого потреби двох видів: самозбереження і збереження роду [8, с. 37]. Без порушення загальності родове поняття "потреби" охоплює всі види потреб: і біо-, і психо-, і соціогенні. Перший з двох класів потреб включає адаптивно-перетворювальні потреби, що забезпечують самозбереження людини в біо-соціальному середовищі. Процес задоволення біо-, психо- і соціогенних потреб, що означає гармонійне включення людини в систему матеріальних і духовних цінностей, проявляєть­ся подвійно: як адаптація шляхом підлаштування своїх потреб до ціннісного середовища і навпа­­ки - як перетворення середовища шляхом підлаштування його цінностей до своїх потреб. При цьому останній спосіб задоволення потреб, що полягає в створенні штучного ціннісного середо­вища, тобто в розвитку культури, стає переважним.
У подальшій класифікації адаптивно-перетворювальні потреби поділяються на біо-, психо- і соціогенні. Причому біо- і психогенні потреби мають генетичну спадкоємну природу і характерні для гомеостатичних систем, а соціогенні мають природу соціального наслідування, і характерні для гетеростатичних систем. Останні відрізняються від перших тим, що вони не регламентовані нормами і можуть розвиватися безмежно, наприклад, соціогенні потреби в створенні продуктів творчості. У свою чергу, соціогенні потреби класифікуються за соціальни­ми інституціями.
Механізм прояву і задоволення всієї системи потреб орієнтує особистість на досягнення низки життєво стратегічних цілей: одержання професії, кар'єра, присвячення себе громадсько-політичній діяльності, розкриття своїх здібностей у творчій діяльності в сферах науки, техніки чи мистецтва, націленість на створення родини і виховання дітей тощо.
Людина реалізує кожну значущу соціогенну потребу-ціль як домінантну в різній послідовності в трудовому колективі, громадсько-політичній організації, навчальній групі, аматорській студії, в ро­дині відповідно до бюджету часу [8, с. 99]. Задоволення їх є сенсом життя, а критерій їх задово­лення сприймається як самоактуалізація особистості.
Черговість задоволення біо-, психо- і соціогенних потреб, а також останніх у різних соціальних ін­ституціях зумовлена механізмом мотивованого прояву домінантної потреби за О. Ухтомським [11].
Людина, включена в соціальні технології суб'єктів різних соціальних інституцій, задовольняє свої потреби не сама по собі. Фактично вони вплетені в "дерева цілей" соціальних суб'єктів - організа­­цій різних рівнів. Для реалізації потреб особистість керується відповідною системою соціальних цінностей-регламентів (соціальних настанов) у формі морально-правових норм різних рівнів - від загальнолюдських і до норм на рівні формальних та неформальних груп. Інтеріоризовані осо­­бистістю зовнішні соціальні настанови визначають рефлектовані внутрішні соціальні наста­нови, які суть її особисті переконання і які, завдяки їх усталеності, можна вважати параметрами особистості.
В процесі задоволення своїх потреб людина взаємодіє з іншими індивідами з подібними потреба­ми-цілями - часто в конкурентній боротьбі, керуючись соціальними настановами, що гарантує її від несправедливих утисків з боку інших суб'єктів і утримує її саму від можливих зловживань сто­совно них. Зазначимо, що особливості виховання людини в умовах конкурентно-партнерських стосунків є основою гуманізації освіти.
Слід розрізняти регулюючий параметр у формі соціальної настанови і ставлення (аттитюду). Ставлення є наслідком, конкретизацією соціальної настанови в певній ситуації. Соціальна настанова є латентним утворенням у сфері свідомості особистості і проявляється явно як прихильне або неприхильне ставлення до певної цінності (в тому числі до людей, до себе і до об'єктів оточення) у формі вербальних або конативних актів при виникненні домінантної потреби і наявності відповідної матеріальної чи духовної цінності для її задоволення. Зумовлене латентною соціальною (морально-правовою) настановою, конкретне ставлення до певної особи продиктоване або власним досвідом у стосунках з нею в процесі задоволення потреб, або запозиченим досвідом сторонніх осіб у стосунках в подібних ситуаціях. Тому таке ставлення до неї є очікуваним і сприймається як схильність, як готовність сприйняття її відповідним чином.
Прийняття рішень щодо задоволення певних потреб ґрунтуються на формулюваннях причин того чи іншого роду діяльності, які становлять зміст мотивів, що розділяються на звичайні і захисні. Якщо потреби детермінують діяльність щодо їх задоволення, то мотиви спонукають людину до діяльності у взаємозв'язку з реалізацією потреб іншими людьми.
Існують розбіжності щодо визнання потреб або мотивів детермінантами діяльності людини. Ми поділяємо аргументацію К. Обуховського щодо необхідності розведення цих понять: "В той час, як у тварини чинник, динамізуючий (детермінуючий) дію, рівнозначний чиннику, спонукаючому до дії і скеровуючому її, у людини в цій царині функціонують два окремих механізми. Один стає динамізуючим чинником, який енергетизує дію, а другий чинник робить можливою саму дію, програмує її і викликає її початок" [14, с. 15].
б) З позиції мікропідходу спадкоємні механізми визначають нейронну основу органу мислення - мозку - без передачі мови і смислового наповнення, а механізми соціального наслідування фіксують саме в мові смисл засвоюваних концептуальних цінностей шляхом утворення інформа­ційних асоціацій. У певних нейронних зонах мозку створюються власні ціннісні моделі життєдіяль­ності людини (у цьому полягає механізм творчого процесу). Розбіжність між створеними власними чи власної і чужої суб'єктивними моделями призводить до виникнення у психіці людини так званого когнітивного дисонансу, що детермінує її діяльність на усунення пов'язаного з ним психічного дискомфорту, тобто
Loading...

 
 

Цікаве